13 листопада 2025 р. Справа № 120/10973/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці у письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 120/10973/25 за позовом ОСОБА_1 до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (далі ? відповідач 1) та Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі ? відповідач 2).
Позовні вимоги обґрунтовуються протиправною бездіяльністю відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 10.08.2017 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, а також щодо ненарахування та невиплати суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.03.2022 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Похідною є вимога про зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії, а також нарахувати та виплатити позивачу компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Також позивач просить визнати протиправною бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 10.08.2017 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
06.08.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява, в якій відповідач 2 просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду. Однак суд залишив цю заяву без розгляду, оскільки вона подана до відкриття провадження у справі, а відповідач 2 на цей момент не набув процесуального статусу учасника справи відповідно до статті 44 КАС України.
Ухвалою суду від 11.08.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
14.08.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Також у відзиві зазначається, що позивач пропустив процесуальний строк звернення до суду, оскільки був звільнений зі служби 05.03.2022, тоді як пред'явив позов до суду лише 06.08.2025.
Хоча відзив не містить прямого клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд розцінює наведені доводи як відповідне процесуальне клопотання в розумінні частини третьої статті 123 КАС України.
Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з наступного.
Особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), частиною другою якої передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Водночас положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували особливості звернення до суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі відносини врегульовано Кодексом законів про працю України, відповідно до частин першої та другої статті 233 якого у редакції, яка діяла до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон № 2352-IX), який набув чинності 19.07.2022, до Кодексу законів про працю України внесено зміни.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Таким чином, починаючи з 19.07.2022 у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Тобто, після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Предметом оскарження за позовом ОСОБА_1 є протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 10.08.2017 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, а також щодо ненарахування та невиплати суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.03.2022 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Тобто спірні правовідносини виникли в період до 19.07.2022, а тому в даному випадку застосовною є стаття 233 Кодексу законів про працю України до внесених Законом № 2352-IX відповідних змін, якою строк звернення до суду не обмежувався будь-яким строком.
Відтак, ураховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що спір виник через порушення умов оплати праці, строк звернення до суду з цим позовом не може вважатися пропущеним.
Отже, у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 166, 167, 240, 248, 256 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Сало Павло Ігорович