13 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/31413/24
Провадження № 11-кп/820/726/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянула у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2025 року у кримінальному провадженні №22024240000000096, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 липня 2024 року, про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тараща Київської області, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
У провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження №22024240000000096, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
За клопотанням прокурора ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2025 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 05 січня 2026 року включно без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора, звільнити обвинуваченого з під варти та покласти обов'язки з'являтись на першу вимогу прокурора або суду.
Обвинувачений ОСОБА_6 вважає ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою та незаконною, такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
На думку обвинуваченого, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ризики в судовому засіданні не доведені та заявлені формально, не підтверджуються відповідними доказами, відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам передбачених статтею 177 КПК України.
Обвинувачений зазначає, що на даний час відсутні ризики зазначені у частиною 1 статті 177 КПК України, він не має будь-якого наміру переховуватись від суду, позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-який із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи знаходяться у сторони обвинувачення. Також не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, не збирається вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.
Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого покарання, це слід робити з врахуванням низки відповідних факторів, які можуть підтверджуватися існуванням такого ризику або свідчити про такий його не значний ступінь, який не може слугувати підставою для обрання такого запобіжного заходу.
До моменту затримання обвинуваченого останній офіційно працював, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, має бездоганну характеристику з роботи.
Таким чином, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою можливе було лише за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, які в даному випадку відсутні. Суд, з огляду на положення кримінально процесуального кодексу, повинен був відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покласти на останнього обов'язки з'являтися на першу вимогу прокурора чи суду, а також, на його думку, безпідставно не було визначено розмір застави як альтернативний запобіжний захід, який у даному випадку є можливим.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційні вимоги, просили апеляційну скаргу задовольнити з викладених у ній підстав.
Прокурор в судовому засіданні просила залишити ухвалу суду без змін, вважала доцільним продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , думку прокурора, перевіривши надані матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Прокурор звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та неможливістю закінчити судовий розгляд на поточному етапі.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2025 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 05 січня 2026 року включно без визначення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_6 оскаржує зазначену ухвалу суду, посилаючись на відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, вважає можливим застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою або визначення розмір застави.
Згідно з вимогами статті 422-1 КПК України, в ході розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ухвалюючи рішення за клопотанням прокурора щодо продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, існують обґрунтовані прокурором ризики, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, ухилятись від суду, покинути територію України, зважаючи на покарання, яке йому загрожує у випадку визнання винуватим. Наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та відсутність судимостей не являються достатніми підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені обставини свідчать про наявність вагомих ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, про що заявили обвинувачений та захисник, та що такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень по справі.
Зважаючи на обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, з посиланням на п.1 ч.4 ст.183 КПК України, розмір застави судом не визначався.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , суд першої інстанції в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування саме цього заходу забезпечення кримінального провадження та про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу та застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, який би зміг забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Згідно з положеннями статі 199 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині 3 статті 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України з зібраними у кримінальному провадженні доказами переданий до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, судове провадження триває та доведеність або не доведеність його вини буде встановлюватися вироком суду.
До того ж, запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики доведені, які в сукупності з обґрунтованим обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, даним про особу обвинуваченого, стали підставою для продовження строку дії запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в цьому випадку.
Також колегія суддів наголошує, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний. обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваним, обвинуваченим та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в такому випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Відповідно до частини 2 статті 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами (рішення у справах: «Каучор проти Польщі» від 03.02.2009 року, «Александр Макаров проти Росії» від 12.03.2009 року; «Ілійков проти Болгарії»), також у справі «Летельє проти Франції» зазначено, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеними ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, а суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків; також ОСОБА_6 має зв'язки із представником іноземної організації - спеціальної служби держави-агресора фсб рф громадянином рф ОСОБА_8 , який може надати обвинуваченому допомогу у переховуванні на території російської федерації, безпосередньо після вчинення кожного із епізодів інкримінованого йому кримінального правопорушення, вживав активних заходів для знищення доказів своєї діяльності, а тому обвинувачений може вдатися до втечі на територію рф, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також матиме реальну можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення, у тому числі й проти основ національної безпеки України.
Тому, враховуючи дані про особу ОСОБА_6 , обсяг обвинувачення та самі обставини інкримінованого злочину, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, встановлені під час обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати.
Разом з тим варто зазначити, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору, зокрема, співпраця із співробітником фсб рф ОСОБА_8 з метою завдання шкоди Україні, систематичний та тривалий характер його діяльності, а також те, що така діяльність була усвідомленою та мала найвищий ступінь суспільної небезпеки, а тому на даному етапі провадження суспільний інтерес виправдовує застосування до обвинуваченого безальтернативного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, як судом першої, так і апеляційної інстанцій враховано вимоги ч.6 ст.176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 437-4421 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Таким чином, з урахуванням наданих матеріалів справи і встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає правильним висновок суду про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 05 січня 2026 року включно, обмеження прав обвинуваченого на свободу у цьому випадку є виправданим і необхідним, через неможливість у жодний інший спосіб забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків, тоді як зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та виключити ризики, пов'язані зі звільненням його з-під варти, а також буде суперечити вимогам ч.6 ст.176 КПК України.
Що стосується тверджень обвинуваченого про наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, офіційного працевлаштування до моменту затримання, міцних соціальних зв'язків та відсутність судимостей, то такі не є беззаперечними підставами, відповідно до вимог КПК України, для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такі враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, визначеними ст. 178 КПК України, а також ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Крім того, як зазначив обвинувачений, він проживав сам, неповнолітніх дітей не має, мав намір одружитися, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Стосовно доводів про визначення розміру застави при продовженні строку тримання під вартою, то колегія суддів уважає їх неспроможними.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В той же час, згідно з абз. 8 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-4421 Кримінального кодексу України.
Таким чином, з огляду на фактичні обставини цього кримінального провадження, ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, ступінь суспільної небезпеки інкримінованого обвинуваченому злочину, а також, з урахуванням запровадження в Україні правового режиму воєнного стану, місцевий суд прийняв законне та обґрунтоване рішення, не визначивши заставу, як альтернативний запобіжний захід, з чим погоджується колегія суддів.
Отже, з урахуванням наданих матеріалів справи та встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає рішення суду за клопотанням прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 до 05 січня 2026 року включно без визначення застави, законним, обґрунтованим і вмотивованим.постановленим згідно з нормами КПК України, а висновок про неможливість застосування іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою є правильним. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування або зміни ухвали у цьому провадженні колегією суддів не встановлено. Отже, апеляційні вимоги обвинуваченого є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргуобвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
УхвалуХмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05 січня 2026 року включно без визначення розміру застави стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3