Єдиний унікальний номер справи: 766/6771/25
Номер провадження: 11-кп/819/ 543/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 листопада 2025 року Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
адвоката: ОСОБА_7 ,
обвинуваченого: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №22025230000000197 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 07 жовтня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07 жовтня 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до 05 грудня 2025 року включно. Відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу.
Вимоги та узагальнені доводи апеляційної скарги .
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 просить ухвалу суду від 07 жовтня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відмовити. Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід, який не пов'язаний з реальним позбавленням волі з покладенням на нього обов'язків передбачених ст. 194 КПК України.
Стверджує, що ОСОБА_8 незаконно обвинувачений, інкримінованого кримінального правопорушення не вчиняв, а в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Посилається на те, що суд допустив істотне порушення норм процесуального права, розглянув клопотання прокурора , який не має та не мав на те процесуальних повноважень.
Представником публічного обвинувачення у судовому засіданні 21.08.2025 року був прокурор Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 , який був залучений до участі у даному кримінальному провадженні за постановою про зміну складу групи прокурорів від 02.05.2025 року за підписом заступника керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_9 .
Прокурор ОСОБА_6 , який брав участь в судовому засіданні та підтримав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_8 , не мав процесуальних повноважень та вчинення таких процесуальних дій , так як на стадії після початку досудового розслідування не був включений до групи прокурорів та не здійснював процесуального нагляду на стадії досудового розслідування, судового розгляду на підготовчому судовому засіданні обвинувального акта щодо ОСОБА_8 , а тому не мав процесуальних повноважень на участь в судовому розгляді.
Необґрунтованою та незаконною вважає постанову про зміну складу групи прокурорів від 02.05.2025 року , так як відсутні визначені ст. 37 КПК належні процесуальні підстави для зміни прокурора у даному кримінальному провадженні.
Також посилається на те, що клопотання прокурора, підозра і обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_8 є необґрунтованими, зважаючи на вкрай низьку вагомість зібраних доказів.
Зазначає, що суд, розглядаючи клопотання прокурора, мав перевірити не тільки обґрунтованість підозри, а і наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Усі заявлені прокурором ризики є припущенням та не можуть бути враховані судом під час вирішення такої категорії клопотань
Прокурором не виконано вимоги ст. 178 КПК, не зазначені та не враховані передбачені цією нормою обставини, не було доведено та підтверджено жодним належним допустимим доказом формально озвучені ним ризики.
Вказує, що сама по собі підозра та обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення не є підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурором не доведено, а судом не здійснено належної правової оцінки того, що більш м'які запобіжні заходи, які не пов'язані з тримання під вартою не зможуть забезпечити мети застосування запобіжного заходу, що зобов'язує суд змінити раніше обраний запобіжний захід на більш м'який.
Зазначає, що незаконно обвинувачений ОСОБА_8 безпідставно продовжує перебувати під вартою понад розумний строк без наявності підстав, фактично вже відбуває покарання без наявності обвинувального вироку, а не в його очікуванні, що є неприпустимим.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилається на те, що ухвала суду прийнята у порушення вимог та норм ст. 94, ч. 1 ст. 194, ст. 132 , 197 КПК.
Позиції учасників.
Адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали доводи і вимоги апеляційних скарг .
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог захисника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, які надійшли із суду першої інстанції та перевіривши доводи апеляційних скарг , апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви Суду.
Частиною 1 ст. 404 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст. 422-1 КПК передбачено порядок перевірки ухвал суду про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Вбачається, що на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22025230000000197 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави застосований до ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 12.02.2025 року для запобігання ризикам, передбаченим п. 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК. Попередньою ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області 21.08.2025 року строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 на стадії судового провадження продовжено до 19.10.2025 року.
Відповідно до приписів ч.3,4 ст. 183 КПК України питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави вирішується при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Із матеріалів провадження, які надійшли із суду першої інстанції у порядку ст. 422-1 КПК України , вбачається, що прокурор відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_10 подав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, яке відноситься до особливо тяжких, продовженням існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також неможливістю запобігти цим ризикам більш м'яким запобіжним заходом.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.10.2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до 05.12.2025 року включно.
Як видно із ухвали, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 суд виходив із того, що на даній стадії судового провадження продовжують існувати ризики, які передбачені п. 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м'який запобіжний захід запобігти цим ризикам.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Зважаючи на те, що судовий розгляд не закінчений є вірогідним продовження існування ризику впливу на свідків.
Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, як то передбачено ст. 95 КПК, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні із свідками може незаконно впливати на них з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Не спростовують доводи апеляційної скарги і висновки суду про продовження існування ризику , передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, фактично врахував як видно, не тільки тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у скоєнні інкримінованого злочину, а й обставини, передбачені ст. 178 КПК України, сукупність відомостей про особу обвинуваченого, його соціальні зв'язки , вік та стан здоров'я обвинуваченого.
Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність продовження існування ризиків, є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення. в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Відомості, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв'язки, стан здоров'я, були фактично враховані при продовженні строку тримання під вартою.
Разом із тим, сукупність цих відомостей, не вказує на те, що на даній стадії кримінального провадження нівельовані чи зменшилися ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК які були встановлені при застосуванні запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 .
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема статтями 109-114-2 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Зважаючи на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки , передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, враховуючи обставини та положення, передбачені ч. 6 ст. 176 , 177, 178, 183, 315 КПК України, сукупність відомостей про особу обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, те, що судовий розгляд кримінального провадження не закінчений та перебуває на початковій стадії, дослідження доказів не завершено, суд дійшов обґрунтованого висновку, що продовжують існувати ризики, які були встановлені на стадії застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вони не зменшилися і , що більш м'який запобіжний захід, як про те заявлено в апеляційній скарзі захисника, ніж тримання під вартою на цій стадії судового провадження застосований бути не може.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження, а питання доведеності чи недоведеності винуватості на підставі оцінки доказів з точки зору їх достатності, допустимості для доведення винуватості, правильність кваліфікації дій обвинуваченого, наявності в його діях складу кримінального правопорушення вирішується судом за результатами судового розгляду відповідно до положень ст. 368 КПК України і не може бути предметом перевірки апеляційного суду в межах визначених ст. 422-1 КПК при апеляційному перегляді ухвали суду про продовження строку тримання під вартою .
Апеляційний суд до ухвалення рішення суду першої інстанції по суті позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам у кримінальному провадженні, а також робити висновки щодо доведеності чи недоведеності винуватості особи, повноти досудового розслідування, правильності кваліфікації дій обвинуваченого, тощо.
Тому посилання апеляційної скарги захисника, як на підставу для скасування ухвали суду на відсутність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України не є неприйнятними.
Доводи апеляційної скарги захисника про те прокурор ОСОБА_6 не мав процесуальних повноважень приймати участь в судовому засіданні та підтримувати клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого через відсутність у нього процесуальних повноважень колегія суддів відхиляє.
Вбачається, що клопотання про продовження строку тримання щодо ОСОБА_8 було подано прокурором ОСОБА_10 .
Із постанови про зміну складу групи прокурорів від 15.08.2025 року вбачається, що до складу групи прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 22025230000000197 щодо ОСОБА_8 , входять прокурори Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_6 , ОСОБА_11 ,отже вказані прокурори мають процесуальні повноваження бути представниками публічного обвинувачення у судовому засіданні та відповідно виносити на розгляд суду відповідні клопотання, приймати участь в судовому засіданні.
Положення ст. 36, 37 КПК України не передбачають обов'язкову безперервну участь одного й того ж самого прокурора у кримінальному провадженні з моменту внесення відомостей до ЄРДР і до моменту розгляду по суті цього кримінального провадження, оскільки згідно з положенням ч. 3 ст. 37 КПК України, повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури.
Доводи апеляційної скарги захисника про недотримання прокурором положень кримінального процесуального закону щодо змісту клопотання не є переконливими.
Посилання обвинуваченого на те, що судом не було дотримано вимог ст. 94, ч. 1 ст. 194, ст. 132 , 197 КПК України слід визнати необґрунтованими. Обвинувачений в апеляційній скарзі не конкретизував які саме вимоги зазначених правових норм, на його думку , не були дотримані судом.
Натомість вбачається, що строк дії ухвали суду від 07.10.2025 року не перевищує встановлений ч. 1 ст. 197 КПК України , у клопотанні прокурора наведені відомості визначені ч. 3 ст. 199 КПК, судом перевірено доведеність визначених ч.1 ст. 194 КПК обставин, з наведенням обґрунтуванням висновків суду.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закон, які б стали безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції з підстав та за доводів зазначених в апеляційній скарзі захисника та обвинуваченого , скасуванню не підлягає, тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422-1, 376 ч. 2 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Залишити без змін ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 07 жовтня 2025 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4