ЄУНС: 766/11968/24
Номер провадження: 11-кп/819/514/25
Головуючий в суді І інстанції: ОСОБА_1 ,
Доповідач: ОСОБА_2
12 листопада 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 23 липня 2025 року в кримінальному провадженні №62024080200000328 від 07 квітня 2024 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Хижки Конотопського району Сумської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених судом першої інстанції обставин.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23 липня 2025 року задоволено клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження №62024080200000328 від 07 квітня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України закрито.
ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України на підставі ч.5 ст.401 КК України.
Зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 поновити військовослужбовця ОСОБА_8 на військовій службі.
Зобов'язано військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 не пізніше 72 годин з дня набрання ухвалою суду законної сили прибути до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційні скарзі прокурор просить ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 23 липня 2025 року про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності змінити з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Просить виключити з резолютивної частини ухвали посилання суду на «п.4. Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 поновити військовослужбовця ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на військовій службі.»
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначив, що у мотивувальній та резолютивній частині ухвали містяться протилежні висновки щодо проходження обвинуваченим військової служби.
Так, у мотивувальній частині ухвали суд встановив, що ОСОБА_8 з липня 2024 року повернувся до військової частини для проходження військової служби, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 за №193 від 05 липня 2024 року про те, що матрос ОСОБА_8 , який 01 січня 2024 року залишив розташування підрозділу, вважається таким, що 04 липня 2024 року повернувся до розташування підрозділу та приступив до виконання службових обов'язків.
Однак, суд всупереч положень ст.412 КПК України в резолютивній частині зобов'язав командира військової частини НОМЕР_1 поновити військовослужбовця ОСОБА_8 на військовій службі.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, просив ухвалу суду змінити.
Захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу прокурора.
ОСОБА_8 належним чином повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду, однак в судове засідання не з'явився. Оскільки в апеляційній сказі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, з огляду на позицію захисника, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності обвинуваченого.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції щодо звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, для продовження проходження військової служби, а також висновки про закриття кримінального провадження ні обвинуваченим, ні прокурором не оскаржуються, а тому колегією суддів відповідно до вимог ст. 404 КПК України не перевіряються.
Згідно із ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» №5 від 29.06.1990, звернуто увагу судів на необхідність точного виконання вимог КПК України про зміст резолютивної частини судового рішення, яка повинна бути викладена чітко і ясно, щоб при його виконанні не виникало сумнівів щодо рішень, викладених у цій частині ухвали.
Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Згідно з абзацом 12 частини 2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Водночас відповідно до підпункту 1 п.7-2 Глави ХІІ «Прикінцевих положень» вказаного Закону , військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку проходження військової служби окремими категоріями військовослужбовців під час дії воєнного стану" від 30 квітня 2025 року № 4392-IX і військову службу яких призупинено та які добровільно прибули не пізніше 30 серпня 2025 року до відповідних військових частин (місць проходження військової служби), визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, і висловили готовність продовжити військову службу, командир (начальник) військової частини не пізніше 72 годин з дня їх прибуття до військової частини чи місця проходження служби продовжує відповідно військову службу, дію контракту, а також поновлює виплату грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення. З моменту продовження військової служби таким військовослужбовцям поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України;
На переконання колегії суддів, вказаних вимог суд першої інстанції дотримався частково.
Зокрема, як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_8 добровільно повернувся до військової частини та поновлений на військовій службі.
Зазначена обставина підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №193 від 05 липня 2024 року, відповідно до якого матроса ОСОБА_8 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , колишнього кулеметника 3 відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти, який 01 січня 2024 року самовільно залишив розташування підрозділу, вважати таким, що 04 липня 2024 року повернувся до розташування підрозділу та приступив до виконання своїх службових обов'язків. ОСОБА_8 зараховано на продовольче забезпечення за нормою згідно з каталогом продуктів харчування під час польового виходу.
ОСОБА_8 поновлено виплату грошового забезпечення з 04 липня 2024 року (а.п.125).
Таким чином, наявні в матеріалах справи відомості свідчать про те, що ОСОБА_8 фактично поновлений на військовій службі з липня 2024 року.
Разом із цим, у резолютивній частини оскаржуваного рішення, судом першої інстанції зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 поновити військовослужбовця ОСОБА_8 на військовій службі.
Як вірно вказує прокурор, зазначене формулювання суперечить мотивувальній частині ухвали та створює труднощі у виконанні ухвали суду, отже за наведених обставин ухвала суду підлягає зміні.
Водночас, з огляду на встановлений факт поновлення ОСОБА_8 на військовій службі апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність виключення четвертого абзацу резолютивної частини ухвали.
На переконання апеляційного суду вказаний абзац резолютивної частини підлягає зміні, шляхом його викладу у наступній редакції:
«Вважати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №193 від 05 липня 2024 року поновлений на військовій службі.»
При цьому колегія суддів ураховує, що зміна ухвали про закриття кримінального провадження в наведеній частині жодним чином не погіршує становище обвинуваченого ОСОБА_8 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити ухвалу.
У п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні.
Керуючисьч.2 ст.376, ст.ст. 405, 407, 409, 411, 419 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 23 липня 2025 року стосовно ОСОБА_8 змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини у наступній редакції:
«Вважати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №193 від 05 липня 2024 року поновлений на військовій службі.»
У решті оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4