ЄУНС: 650/4626/25
Номер провадження: 11-кп/819/476/25
Головуючий в суді І інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
12 листопада 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 05 серпня 2025 року в кримінальному провадженні №12025232130000030 від 28 квітня 2025 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених судом першої інстанції обставин.
Вироком Великоолесандрівського районного суду Херсонської області від 05 серпня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки.
Відповідно до ч.2 ст.59-1 Кримінального кодексу України на ОСОБА_8 покладено наступні обов'язки:
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
З ОСОБА_8 стягнуто на користь держави витрати за проведення судової експертизи в сумі 8914 гривень 00 копійок.
Також вирішене питання щодо долі речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою у тому, що вона у вересні 2024 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не представляється за можливе), знаходячись в лісопосадці поблизу с-ща Високопілля Бериславського району Херсонської області, переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, встановленого ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, незаконно придбала шляхом відокремлення верхівок та листя з рослини роду «Коноплі» речовину, яку принесла до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де шляхом подальшого її висушування та перетирання долонями рук виготовила придатний для вживання наркотичний засіб, який незаконно зберігала без мети збуту, із вересня 2024 року по березень 2025 року за вищевказаною адресою, та на початку березня 2025 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не представляється за можливе) перенесла до свого тимчасового місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , та зберігала його в гаражному приміщені до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції в ході проведення санкціонованого обшуку в період часу з 16:17 години по 17:03 годину 13.05.2025, який відповідно до висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/104-25/19455-НЗПРАП від 19.05.2025 року є наркотичним засобом, обіг якого обмежено канабіс, загальною масою в перерахунку на суху речовину 10,228 г.
Вказані дії суд першої інстанції кваліфікував за ч.1 ст.309 КК України - незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційні скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені під час кримінального провадження обставини та кваліфікацію дій обвинуваченої, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, просить вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 05 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_8 змінити.
Із вступної частини вироку виключити посилання суду про те, що 19 червня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1202504140000146 від 06 червня 2025 року за ч.4 ст.185 КК України за підозрою у вчиненні ОСОБА_8 направлено до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з угодою про визнання винуватості.
Просить також вказати, що процесуальні витрати на проведення судових експертиз №СЕ-19/104-25/19451-НЗПРАП від 19 травня 2025 року, витрати на проведення якої склали 2674,2 гривні, №СЕ-19/104-25/19439-НЗПРАП від 21 травня 2025 року, витрати на проведення якої склали 2674,2 гривні, віднести на рахунок держави.
Процесуальні витрати на проведення судової експертизи від 19 травня 2025 року № СЕ-19/104-25/19455-НЗПРАП, витрати на проведення якої склали 3565,6 гривень, стягнути з ОСОБА_8 на користь держави.
У решті вирок суду просить залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначив, що суд першої інстанції в порушення презумпції невинуватості безпідставно зазначив у вступній частині вироку відомості про те, що стосовно ОСОБА_8 до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з угодою про визнання винуватості скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1202504140000146 від 06 червня 2025 року за ч.4 ст.185 КК України
Наголошує, що станом на момент ухвалення оскаржуваного вироку кримінальне провадження за ч.4 ст.185 КК України перебувало в провадженні суду першої інстанції та за його результатами відсутнє будь-яке рішення. Таким чином зазначивши у вступній частині вироку вказану інформацію, суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Також, на думку сторони обвинувачення, суд першої інстанції невірно вирішив питання щодо розподілу процесуальних витрат, які підлягають стягненню.
Так, суд першої інстанції у резолютивній частині вироку зазначив про стягнення з обвинуваченої на користь держави судових витрат за проведення судових експертиз у розмірі 8914 гривень 00 копійок. Однак, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, місцевий суд залишив поза увагою, що частина експертних досліджень, витрати за які стягнуто з ОСОБА_8 , не відносяться до обставин висунутого ОСОБА_8 обвинувачення, а тому витрати за проведення таких експертиз підлягають віднесенню на рахунок держави. Такими є витрати за проведення експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/104-25/19451-НЗПРАП від 19 травня 2025 року, витрати на проведення якої склали 2674,2 гривні та №СЕ-19/104-25/19439-НЗПРАП від 21 травня 2025 року, витрати на проведення якої склали 2674,2 гривні.
Водночас, процесуальні витрати на проведення судової експертизи від 19 травня 2025 року № СЕ-19/104-25/19455-НЗПРАП у сумі 3565,6 гривень підлягають стягненню з ОСОБА_8 , оскільки віднесені до обсягу висунутого обвинувачення.
На підставі ч.3 ст.404 КПК України прокурор просить повторно дослідити відомості, що характеризують особу обвинуваченої; щодо витрат понесених на проведення судових експертиз у кримінальному провадженні.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, просив вирок суду змінити.
ОСОБА_8 належним чином повідомлена про місце, дату та час апеляційного розгляду. Заяв про забезпечення її участі в судовому засіданні чи відкладення судового розгляду на адресу суду не надходило. Оскільки в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченої апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_8 .
Захисник не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до вимог ч. 2 ст. 382 КПК України.
Вирок суду в частині недослідження доказів в апеляційній скарзі не оскаржується та відповідно в цій частині не є предметом апеляційного перегляду.
За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст.309 КК України, а саме, незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, є правильною.
При цьому колегія суддів не встановила істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дійти правильних висновків в цій частині.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо зазначення судом першої інстанції у вступній частині відомостей про направлення до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області обвинувального акта стосовно обвинуваченої в іншому кримінальному провадженні то апеляційний суд виходить із наступного.
Згідно з положеннями ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.2 ст.373 КПК України якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.
Водночас положення ст.374 КПК України визначають вимоги до змісту вироку. Згідно з частиною другою вказаної статті у вступній частині вироку зазначаються зокрема прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» до відомостей про особу підсудного, які мають значення для справи і які належить зазначати у вступній частині вироку належать, зокрема, й такі: місце роботи чи навчання, громадянство, інвалідність, нагороди, дані про непогашену і незняту судимість. Дані про зняту чи погашену судимість не повинні заноситись до вступної частини вироку.
Згідно з ч.1, 2 ст.88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Водночас відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України та ч.1 ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Виходячи із наведеного, правові наслідки притягнення особи до кримінальної відповідальності у виді судимості виникають з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком. В той же час, сам лише факт наявності кримінального провадження на розгляді суду, з огляду на презумпцію невинуватості, не створює таких наслідків.
Таким чином зазначення відомостей про те, що стосовно особи судом розглядається кримінальне провадження не має правового значення для суду, що ухвалює вирок.
Однак, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_8 , суд на вказане увагу не звернув та безпідставно у вступній частині вироку зазначив про те, що 19 червня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025041410000146 від 06 червня 2025 року за ч.4 ст.185 КК України за підозрою ОСОБА_8 направлено до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з угодою про визнання винуватості.
Крім того, як вірно вказує в апеляційній скарзі прокурор, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат допустив формальний підхід та не з'ясував дійсний розмір судових витрат, що підлягає стягненню з обвинуваченої.
Так, положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК України.
Приписами ст.118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються із 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Згідно з приписами ч.1ст.122 КПК України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч.1 ст.124, ч.1 ст.126, п.13 ч.1 ст.368, ч.4 ст.374 КПК України).
Виходячи з викладеного, стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), залучення спеціаліста/експерта.
Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що суд ухваливши обвинувальний вирок, стягнув з ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судової експертизи в сумі 8914 гривень 00 копійок.
Зазначений розмір процесуальних витрат відповідає тому, що зазначений стороною обвинувачення в обвинувальному акті:
-експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів - 2674,20 грн;
-експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів - 3565,60;
-експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів - 2674,20 грн.
Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою, що лише одне експертне дослідження у даному кримінальному провадженні стосується обвинувачення пред'явленого ОСОБА_8 .
Згідно з формулюванням обвинувачення, визнаного судом доведеним ОСОБА_8 незаконно придбала, виготовила та зберігала без мети збуту наркотичний засіб, який відповідно до висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/104-25/19455-НЗПРАП від 19.05.2025 року є наркотичним засобом, обіг якого обмежено канабіс, загальною масою в перерахунку на суху речовину 10,228 г.
Згідно довідки про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні, витрати на проведення даного експертного дослідження склали 2674,2 гривні (а.п.56).
Водночас, у даному кримінальному провадженні проведено ще дві експертизи, висновки яких однак не віднесено до обставин висунутого ОСОБА_8 обвинувачення: висновок експерта №СЕ-19/104-25/19451-НЗПРАП від 19 травня 2025 року, витрати на проведення якої склали 2674,2 гривні (а.п.79); та висновок експерта №СЕ-19/104-25/19439-НЗПРАП від 21 травня 2025 року витрати на проведення якої склали 3565,6 гривень (а.п.67).
Таким чином з ОСОБА_8 підлягають стягненню витрати на проведення експертного дослідження №СЕ-19/104-25/19455-НЗПРАП від 19.05.2025 року у розмірі 2674,2 гривні в той час як інші витрати на залучення експерта підлягають віднесенню на рахунок держави.
Поруч із цим, суд першої інстанції на вказане увагу не звернув та поклав на обвинувачену обов'язок сплатити вартість експертних досліджень, що не стосуються обставин кримінального провадження. Відповідно до положень ч.2 ст.122 КПК України такі витрати мають бути віднесені на рахунок держави.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги, щодо допущених судом першої інстанції недоліків під час ухвалення вироку знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Однак апеляційний суд не може погодитись із запропонованим прокурором розподілом судових витрат, оскільки він не в повній мірі ґрунтується на відомостях, що наявні в матеріалах справи.
Так, прокурор просить стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової експертизи від 19 травня 2025 року №СЕ-19/104-25/19455-НЗПРАП від 19.05.2025 року у розмірі 3565,6 гривень. Однак відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про витрати на проведення судової експертизи в кримінальному провадження, витрати на проведення даної експертизи склали - 2674,2 гривні.
Крім того, не відповідає дійсності і зазначений прокурором розмір процесуальних витрат на проведення експертизи від 21 травня 2025 року №СЕ-19/104-25/19439-НЗПРАП. Зазначений стороною обвинувачення розмір процесуальних витрат на проведення даної експертизи 2674,2 гривні, тоді як відповідно до наявної в матеріалах справи довідки розмір витрат на проведення даної експертизи склав - 3565,6 гривень.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора належить задовольнити частково, а оскаржувана ухвала підлягає зміні в частині зазначення відомостей про особу обвинуваченої та вирішення питання про стягнення процесуальних витрат.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст.404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 05 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_8 змінити.
Із вступної частини вироку виключити посилання суду про те, що 19 червня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1202504140000146 від 06 червня 2025 року за ч.4 ст.185 КК України за підозрою у вчиненні ОСОБА_8 направлено до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з угодою про визнання винуватості.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання суду на необхідність стягнення з ОСОБА_8 на користь держави витрат на залучення експертів в розмірі 8914 гривень 00 копійок.
Вказати, що процесуальні витрати на проведення судових експертиз №СЕ-19/104-25/19451-НЗПРАП від 19 травня 2025 року, витрати на проведення якої склали 2674,2 гривні, №СЕ-19/104-25/19439-НЗПРАП від 21 травня 2025 року, витрати на проведення якої склали 3565,6 гривень, віднести на рахунок держави.
Процесуальні витрати на проведення судової експертизи від 19 травня 2025 року № СЕ-19/104-25/19455-НЗПРАП, витрати на проведення якої склали 2674,2 гривні, стягнути з ОСОБА_8 на користь держави.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4