Справа № 609/252/25Головуючий у 1-й інстанції Катерняк О.М.
Провадження № 22-ц/817/915/25 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
03 листопада 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
суддів - Хоми М.В., Храпак Н.М.
за участю секретаря - Гичко К.С.,
відповідача
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку цивільну справу №609/252/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс банк» на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2025 року (ухвалене суддею Катерняк О.М., повний текст рішення складено 26 червня 2025 року) в справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В березні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс банк» (далі - АТ "Сенс банк") звернулося в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог зазначали, що 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.
Посилались на те, що 14.11.2022 року між банком і відповідачем було укладено кредитний договір, так як 14.11.2022 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500730508 ОСОБА_1 запропонував Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту (далі - Угода). Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який укладений між ним та банком.
Стверджували, що 14.11.2022 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500730508 банк прийняв пропозицію Відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №500730508 від 14.11.2022 року.
У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.
Зазначали, що документи були підписані Позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «0511» шляхом направлення 14.11.2022 року на номер НОМЕР_4.
Вказували на те, що умовами кредиту (які зокрема містяться в паспорті споживчого кредиту) було визначено: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 299 347,11 грн.; процентна ставка - 12,99 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 108 місяців; дата повернення кредиту - 14.11.2031 року; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 14 числа кожного місяця по: з 1-го по 12-й міс. - 5 013, 43 грн.; з 13-го по 24-й міс. - 6 210,82 грн.; з 25-го по 108-й міс. - 7 707,55 грн.; загальна кількість платежів 108; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку.
Зазначали, що підписанням аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора Позичальник підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за договором.
Стверджували, що банк виконав взяті на себе зобов'язання, надавши позичальнику кредит відповідно до узгоджених умов, проте позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним.
Вказували на те, що загальна заборгованість згідно з угодою №500730508 від 14.11.2022 року становить 379 841,66 грн., з яких: - за кредитом: 296 006,43 грн.; - по відсотках: 66 202,65 грн.; - по комісії: 17 632,58 грн.
Зазначали, що банк направив позичальнику вимогу про усунення порушень та погашення заборгованості в розмірі простроченого боргу, проте відповіді на зазначену вимогу не надходило та порушення умов угоди позичальником не усунуті.
На підставі наведеного, просили стягнути з ОСОБА_1 в користь АТ «Сенс Банк» заборгованість в сумі 379 841,66 грн., 4 558,10 грн. сплаченого судового збору та 29 864,67 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №500730508 від 14.11.2022 року в сумі 292 466,65 грн., 3 509,74 грн. сплаченого судового збору та 22 995,80 грн. витрат на професійну правову допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ "Сенс Банк" - Дворська А.Р. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вважають рішення суду першої інстанції незаконним, з посиланням на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Звертають увагу на те, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора (постанова Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі № 671/1832/20, провадження № 61-232св23).
Зазначають, що договір містить паспортні дані, податковий номер, номер засобів зв'язку, поштову та електронну адресу Відповідача. Таким чином, договір був вчинений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Крім того, зі змісту оферти вбачається, що АТ «Сенс Банк» прийнято пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про надання кредиту з вищенаведеними умовами та вказаний Акцепт пропозиції Угоди про надання споживчого кредиту №500730508 отримав на електронну адресу iuritas1978@gmail.com.
Звертають увагу на те, що підписанням електронним підписом цієї оферти відповідач засвідчив про отримання всієї інформації про умови кредитування. Електронна адреса зазначена самим відповідачем та належить відповідачу, зазначається ним як особиста.
Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладені договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Зазначали, що сплата комісії передбачена договором, а Відповідач, погодився сплачувати її та був повністю обізнаний з умовами кредитування, в тому числі, з необхідністю сплати комісій.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими.
Вказує на те, що банком було нав'язано йому реструктуризацію кредиту, оскільки перебуваючи в складних умовах під час повітряної тривоги, він був змушений погодитись на таку пропозицію банку.
Вважає морально та етично неприйнятним продовжувати фінансові зобов'язання перед установою, яка є правонаступником банку, що мав російських власників.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві.
В судове засідання представник АТ "Сенс банк" не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500730508 від 14.11.2022 року, ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк»», укласти Угоду про надання споживчого кредиту, підставою для якої є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який укладений між ним та Банком на наступних умовах: Тип кредиту - «кредит готівкою»; сума кредиту - 299 347,11 грн.; процентна ставка - 12.99%. Тип ставки - фіксована. Процентна ставка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди; строк кредиту - 108 міс.
Відповідно до п.2 Оферти, дата повернення Кредиту - 14.11.2031 року. Для повернення заборгованості за Угодою запропоновано використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку, ЄДРПОУ 23494714.
Згідно п.3 Оферти, кредит надається Позичальнику для: повернення заборгованості за кредитним договором 501387010 від 08.11.2021 року, розмір - 90 954, 32 грн., спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714; - повернення заборгованості за кредитним договором 501431871 від 14.02.2022, розмір - 208 392,79 грн, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714.
14.11.2024 року АТ «Альфа-Банк», акцептував пропозицію ОСОБА_1 , на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №500730508 від 14.11.2022 року на умовах визначених офертою на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500730508 від 14.11.2022 року.
Додатком № 1 до Угоди про надання споживчого кредиту №500730508 від 14.11.2022 року є Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, яким встановлено періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та сплати платежів за супровідні послуги.
Паспорт споживчого кредиту містить умови про розмір надання кредиту, строк надання, проценту ставку та інші умови, які зазначені в Угоді про надання споживчого кредиту №500730508 від 14.11.2022 року.
Відповідно до довідки АТ «СЕНС БАНК» про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», ідентифікований АТ «Альфа-Банк». Підписання договору №500730508 позичальником здійснено аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 0511, який 14.11.2022 було відправлено за номером телефону НОМЕР_4 .
12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.
Як вбачається із Меморiального ордера №1436172553 від 14.11.2024 року, на рахунок ОСОБА_1 , відкритий у АТ «СЕНС БАНК» № НОМЕР_1 було перераховано кошти у розмірі 299 347,11 грн., призначення платежу: перерахування коштів за кредитним договором №500730508 від 14.11.2022 року.
З виписки по особовому рахунку НОМЕР_1 , відкритого ім'я ОСОБА_1 за період з 14.11.2022 року по 04.09.2024 року вбачається, що 14.11.2022 року на вказаний рахунок надійшли кошти у розмірі 299 347,11 грн., призначення платежу: перерахування коштів за кредитним договором № 500730508 від 14.11.2022 року. Також, 14.11.2022 року із рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 було перераховано кошти у розмірі 90 954,32 грн, призначення платежу: перерахування коштів за кредитним договором №501387010 від 08.11.2021 року. Також, 14.11.2022 року із рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 було перераховано кошти у розмірі 208 392,79 грн, призначення платежу: перерахування коштів за кредитним договором №501431871 від 14.02.2022 року. З виписки також вбачається, що ОСОБА_1 частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором №500730508 від 14.11.2022 року, процентів нарахованих за вказаним договором та комісії.
Відповідно до вимоги про усунення порушень, скерованої відповідачу 02.04.2024 року, АТ «СЕНС БАНК» вимагав від ОСОБА_1 протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані у несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме 353 337,11 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Кредитний договір №500730508 від 14.11.2022 року відповідач ОСОБА_1 не підписував, як і не підписував паспорт споживчого кредиту та графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, а тому відсутні підстави вважати, що останній, як споживач кредитних послуг дійсно погодився на умови у вигляді розміру процентів та комісії за обслуговування кредиту, які застосовані Банком при розрахунку заборгованості, а тому прийшов до висновку, що у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами та комісії за обслуговування кредиту, слід відмовити.
Крім цього, сплачені відповідачем ОСОБА_1 кошти у розмірі 3 539,78 грн., які відповідно до розрахунку заборгованості у гривні за кредитним договором №500730508 від 14.11.2022 року зараховані позивачем на сплату відсотків та комісії, суд вважав за необхідне зарахувати на сплату тіла кредиту, відтак прийшов до висновку, що розмір заборгованості за Кредитним договором №500730508 від 14.11.2022 року, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 становить 292 466,65 грн. (тіло кредиту 296 006,43 грн. - сплачені відсотки 3 240,43 грн. - сплачена комісія 299,35 грн. = 292 466,65 грн).
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1081 ЦК України визначено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Так, згідно довідки про ідентифікацію № 2850647 вбачається, що між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» укладено договір про банківське обслуговування №500730508, шляхом підписанням аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 0511, який 14.11.2022 був відправлений позичальнику на номер телефону НОМЕР_4 .
Таким чином, суд першої інстанції залишив поза увагою вищевказану обставину та прийшов до помилкового висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 не підписував кредитний договір.
Більше того, апеляційний суд звертає увагу на те, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заперечував ані факту підписання ним кредитного договору (додатків до нього), ані факту ознайомлення з умовами цього договору, а пов'язував своє небажання повертати кредитні кошти із тим, що власниками АТ "Альфа Банк" є громадяни росії та із своїм матеріальним становищем.
Відтак колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , уклавши договір про надання споживчого кредиту №500730508 від 14.11.2022 року в електронній формі, шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому на думку колегії суддів, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Оскільки кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує його особу, тому договір вважається укладеним.
При цьому, спірний договір в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаного правочину.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що, у кредитному договорі, укладеному між сторонами, містяться умови про комісію за розрахунково-касове обслуговування заборгованості, розмір якої визначено у графіку погашення платежів.
Однак, в умовах договору не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому суд приходить до висновку, що АТ «Сенс Банк» не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення договору про споживчий кредит щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за обслуговування кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні висновки сформульовано в постанові Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі № 582/202/22 (провадження 61-15120ск23).
За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відтак заборгованість по комісії є необґрунтованою та стягненню не підлягає.
Згідно із розрахунком заборгованості у гривні за кредитним договором № 500730508 від 14.11.2022 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 379 841,66 грн., з яких: 296 006,43 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 66 202,65 грн. - заборгованість по відсотках, 17 632,58 грн. - заборгованість по комісії. Погашено 6 880,46 грн., з яких: тіло кредиту - 3 340,68 грн.; відсотки за користування кредиту - 3 240,43 грн.; комісія за обслуговування кредиту - 299,35грн.
Відтак сплачені відповідачем ОСОБА_1 в рахунок комісії за обслуговування кредиту кошти у розмірі 299,35 грн. слід зарахувати на сплату відсотків за користування кредитом.
Таким чином, розмір заборгованості за Кредитним договором №500730508 від 14.11.2022 року, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 становить 361 909,73 грн. з яких: 296 006,43 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 65 903,30 грн. - заборгованість по відсотках.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс банк» вищевказаної суми заборгованості за Кредитним договором №500730508 від 14.11.2022 року. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Щодо судових витрат.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Звертаючись до суду першої інстанції, позивач у позовній заяві заявив вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 29 864, 67 грн.
На підтвердження витрат на правову допомогу у матеріалах справи наявний договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року укладений між АТ «Сенс Банк» та адвокатським об'єднанням «СмартЛекс».
Відповідно до п. 3.1 договору про надання послуг № 1006 за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн; за отримання рішення суду - 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85%.
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.
У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Дослідивши заяву представника позивача про розподіл судових витрат, додані до неї документи та вирішуючи чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору в цій справі, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу на суму 29 864,67 грн. не відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неминучих, а також не відповідають обсягу наданих правничих послуг під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі та складність даної справи, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом позивача послуг при розгляді справи в суді першої інстанції, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу, які пов'язані із розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 4 000 грн.
Також відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції пропорційно до задоволених позовних вимог.
В суді першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 4 558, 10 грн., в суді апеляційної інстанції сплачено судовий збір у розмірі 5 469,72 грн.
Позовні вимоги задоволено на 95% (361 909,73 * 100 / 379 843,66).
Відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції у сумі 9 526, 42 грн. (відповідно 4 330, 19 грн. + 5 196, 23 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 141 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс банк» - задовольнити частково.
Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс банк» ( вул. Велика Васильківська, 100 м. Київ, код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за Кредитним договором №500730508 від 14.11.2022 року у розмірі 361 909,73 грн. з яких: 296 006,43 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 65 903,30 грн. - заборгованість по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс банк» ( вул. Велика Васильківська, 100 м. Київ, код ЄДРПОУ 23494714) 9 526, 42 грн. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, а також 4 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи в суді першої інстанції.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий: Гірський Б.О.
Судді: Хома М.В.
Храпак Н.М.