Справа № 607/19786/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/347/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала суду
12 листопада 2025 р. м.Тернопіль
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
захисника адвоката ОСОБА_8
представника Тернопільського районного відділу
ДУ “Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді виправних робіт,
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді виправних робіт.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_8 , в інтересах засудженого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, відповідно до якої вважає оскаржувану ним ухвалу незаконною та необґрунтованою і ставить питання про її скасування та ухвалення нового рішення про задоволення поданого ним клопотання.
Зазначає, що ОСОБА_7 працює у ФОП ОСОБА_10 оператором заправних станцій на АЗС з 30 січня 2024 року. Відповідно до характеристики, виданої ФОП ОСОБА_10 , ОСОБА_7 за час роботи показав себе з позитивної сторони, а саме старанний, дисциплінований, пунктуальний, комунікабельний та стресостійкий працівник.
Вказує, що ОСОБА_7 на дату подання клопотання, відбув 1 рік 6 місяців, що складає понад необхідний мінімум для застосування умовно-дострокового звільнення.
На переконання апелянта, засуджений довів своє виправлення, що дозволяє застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 81 КК України.
Просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2025 року та задовольнити клопотання в інтересах засудженого ОСОБА_7 , звільнивши його умовно-достроково від відбування покарання у вигляді виправних робіт.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; адвоката ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просять скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2025 року та застосувати до засудженого умовно - дострокове звільнення від відбування покарання у вигляді виправних робіт; представника Тернопільського районного відділу ДУ “Центр пробації» в Тернопільській області, яка при вирішенні питання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання покладається на думку суду; міркування прокурора, який заперечив відносно задоволення апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим; перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів провадження вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 лютого 2020 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.129, ч.1 ст.263, ч.2 ст.296КК України та призначено йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання: за ч.1ст.129КК України 2 (два) роки обмеження волі; за ч.1ст.263 КК України 5 (п'ять) років позбавлення волі; за ч.4 ст.296КК України 7(сім) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років. Зараховано ОСОБА_7 в строк призначеного покарання термін його попереднього ув'язнення, що становить 3 (три) дні.
Відповідно до ухвали Тернопільського апеляційного суду 14 травня 2020 р., вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 лютого 2020 р. залишено без змін.
ОСОБА_7 відбував покарання в ДУ ««Чортківська установа виконання покарань (№ 26)» з 14.08.2020 він відбував покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (41)». За час відбування покарання не допускав порушень встановленого порядку відбування покарання, характеризувався позитивно.
Ухвалою Коломийського районного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2024 року ОСОБА_7 замінено невідбуту частину основного покарання у виді позбавлення волі на виправні роботи строком на 2 роки з відрахуванням 20 % заробітку в дохід держави щомісячно.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є звільненням засудженого від подальшого відбування призначеного покарання до закінчення строку покарання за наявності певних підстав, передбачених ст. 81 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У випадку засудження особи за умисний тяжкий злочин умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше двох третин строку покарання, призначеного судом.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про умовне дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що дотримання порядку і умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання, відповідно до ст. 9 КВК України, є обов'язком засудженого. А тому оцінюючи характеристику ФОП ОСОБА_10 , суд прийшов до висновку, що викладені у ній дані носять формальний характер і не свідчать безумовно про те, що ОСОБА_7 заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення.
При цьому, місцевий суд звернув увагу на обставини вчинених ОСОБА_7 злочинів, які носили суспільну небезпеку, грубе порушення громадського порядку, були спрямовані проти життя та здоров'я осіб, внаслідок чого до нього і було застосоване реальне покарання у виді позбавлення волі, яке в подальшому змінене на виправні роботи.
Тому, суд констатував про відсутність підстав для беззаперечного висновку про виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_7 , що давало б підставу застосувати до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді виправних робіт.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням місцевого суду і вважає його правильним та обґрунтованим.
Відповідно до положень Постанови Пленум Верховного Суду України, від 26.04.2002 № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК).
Відповідно до ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Згідно п.1 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.
Умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
Прийняття судом рішення про умовно-дострокове звільнення особи від подальшого відбування покарання також залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, суд першої інстанції діяв у відповідності до вимог ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, відповідним чином умотивувавши свої висновки.
Колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду, виходячи з якого відбутий ОСОБА_7 строк покарання хоча і узгоджується з вимогами КК України, проте станом на сьогодні застосування вимог ст.81 КК України щодо засудженого є невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції.
Колегія суддів вважає, що доцільність і необхідність застосування щодо засудженого умовно-дострокового звільнення повинна бути викликана тим, що процес виправлення досяг тієї стадії, на якій подальше відбування засудженим призначеного покарання перестає бути необхідним, чого не встановлено в цьому провадженні.
Зокрема, суд враховує, що ОСОБА_7 був засуджений за вчинення умисних злочинів, які носили високу суспільну небезпеку, пов'язані із грубим порушенням громадського порядку, були спрямовані проти життя та здоров'я осіб і призвели до непоправних наслідків у вигляді смерті молодої людини.
З урахуванням призначеного покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 лютого 2020 року, та подальшу заміну ухвалою Ухвалою Коломийського районного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2024 року невідбутої частини покарання у виді позбавлення більш м'яким покаранням у виді виправних робіт, на переконання апеляційного суду, умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання не сприятиме його виправленню та досягненню мети покарання, передбаченої ст.50 КК України.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав, визначених ч.2 ст.81 КК України, для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_7 .
Будь-які дані про те, що місцевий суд допустив процесуальні порушення під час розгляду вказаного клопотання адвоката ОСОБА_8 , в інтересах засудженого ОСОБА_7 , або дані, які б вказували на неповноту чи не об'єктивність розгляду справи в апеляційній скарзі не наведено і судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином перевірив наявність усіх підстав щодо можливості умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання у відповідності до вимог ст 81 КК України, на підставі чого прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - без змін.
Головуючий
Судді