Справа № 601/2782/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/195/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ст. 336 КК
12 листопада 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в режимі відеоконференції кримінальне провадження за зміненою апеляційною скаргою першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 березня 2025 року.
Даним вироком,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Почаїв, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, тимчасово непрацюючого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
визнано винуватим за ст. 336 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку та покладено на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
У справі вирішено питання речових доказів.
Згідно з вироком суду, відповідно до абзацу п'ятого статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим того ж дня Законом України №2102-ІХ з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року затвердженого Законом України № 2219- IX від 15 березня 2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 року затвердженого Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, затвердженим Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, затвердженим Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16 листопада 2022 року № 2738-1Х строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, затвердженим Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-ІХ, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ, Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-ІХ, та Указом Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про проводження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2024 року № 3564-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 06 травня 2024 року № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україніі» від 08 травня 2024 року №3684-1Х продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 14 травня 2024 року на 90 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено провести загальну мобілізацію. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено з 25.05.2022 року на 90 діб згідно з Указом Президента від 17.05.2022 року. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 15 серпня 2022 року №2501-ІХ проведення загальної мобілізації продовжено з 23 серпня 2022 року на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 758/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації"» від 16 листопада 2022 року № 2739-ІХ продовжити з 21 листопада 2022 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року № 59/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації"» від 7 лютого 2023 року № 2916-1Х, Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 1 травня 2023 року № 255/2023, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації"» від 2 травня 2023 року № 3058-ІХ, Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 452/2023, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації"» від 27 липня 2023 року № 3276-1Х, Указом Президента України від 6 листопада 2023 року № 735/2023, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 8 листопада 2023 року № 3430-1Х, Указом Президента України №50/2024 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації"» 6 лютого 2024 року № 3565-1Х продовжено з 14 лютого 2024 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №470/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 08 травня 2024 року №3685-ІХ проведення загальної мобілізації продовжено з 14 травня 2024 року на 90 діб.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
У ОСОБА_7 після введення воєнного стану в Україні, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 (конкретна дата не встановлена), виник злочинний умисел на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Зокрема, ОСОБА_7 , будучи військовозобов'язаним та придатним до військової служби згідно довідки військово-лікарської комісії №1801/6 від 08.07.2024 року, не мав, відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією.
ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та, передбачаючи негативні наслідки, переслідуючи мету ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в умовах особливого періоду, в порушення вимог вищевказаних нормативно-правових актів, будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку про наслідки неявки за викликом, будучи належним чином повідомленим про зміст повістки на необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у АДРЕСА_2 отримавши особисто 08.07.2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ), повістку з вимогою прибути 09.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки для проходження військової служби у Збройних силах України за призовом під час мобілізації, на особливий період, не з'явився без поважних причин, чим вчинив кримінальне правопорушення.
ОСОБА_7 впродовж періоду часу з 09.07.2024 року не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про причини своєї неявки, вільний час проводив на власний розсуд до 30 серпня 2024 року.
В зміненій апеляційній скарзі перший заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури просить вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 28.03.2025 у кримінальному провадженні №12024211010000371 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що в судовому засіданні, під час розгляду справи у суді першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину визнав, розкаявся у скоєному.
Водночас, як вказано у вироку Кременецького районного суду, обвинувачений у судовому засіданні зазначав, що отримавши повістку, він, разом з працівниками ТЦК, їздив на полігон, однак командир відмовився його прийняти, так як його почало трясти, після чого він повернувся додому.
Вважає, що вказаний факт свідчить про те, що обвинувачений, незважаючи на визнання ним своєї вини, фактично надав покази, що ставлять під сумнів обставини вчинення ним кримінального правопорушення, тому суд не вправі був розглядати справу в порядку ст. 349 КПК України.
Посилаючись на практику Верховного Суду вказує, що суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах прокурора, яка підтримала змінену апеляційну скаргу, просить її задовольнити, в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_7 , в судових його дебатах захисника, які підтримали змінену апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до правової позиції ВС у справі № 646/2782/23 від 14.01.2025 - обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин. Якщо ж принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.
В судовому засіданні, під час розгляду справи у суді першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину визнав, розкаявся у скоєному та пояснив, що його показання, які він давав на досудовому слідстві є повними, достовірними.
Водночас, ОСОБА_7 зазначив (відображено у вироку), що отримавши повістку, він, разом з працівниками ТЦК, їздив на полігон, однак командир відмовився його прийняти, так як його почало трясти, після чого він повернувся додому.
Зазначене свідчить про те, що обвинувачений, незважаючи на визнання ним своєї вини, фактично надав покази, що ставлять під сумнів обставини вчинення ним кримінального правопорушення.
Незважаючи на суперечливі покази обвинуваченого, не дослідивши зазначені обставини, суд першої інстанції обмежився лише фактом визнання обвинуваченим своєї вини без з'ясування всіх обставин скоєного злочину та розглянув справу в порядку ст. 349 КПК України.
У постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16к зазначено, що суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак, ця норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України.
Тобто законодавець зобов'язує суд встановити всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження цих доказів.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд не провів повного допиту обвинуваченого з метою з'ясування всіх обставин вчинення кримінального правопорушення та не дослідив доказів при наявності суперечливих показів обвинуваченого, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до ст. 409, 412 КПК України є підставою скасування вироку суду з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Змінену апеляційну скаргу першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури задовольнити.
Вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 березня 2025 року, яким ОСОБА_7 визнано винуватим за ст. 336 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік та з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді