Номер провадження: 11-сс/813/2107/25
Справа № 947/21484/25 1-кс/947/14905/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 03.10.2025 року про відмову в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна в кримінальному провадженні №72024161000000042 від 25.06.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України,
встановив:
Оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в кримінальному провадженні №72024161000000042 від 25.06.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 204 КК України та транспортний засіб марки
«TOYOTA LAND CRUISER 150», д.н.з. « НОМЕР_1 », VIN « НОМЕР_2 » з ключем до нього на підставі п.2 ч.1 ст.169 КПК України повернуті власнику.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення не доведено факт того, що вилучене майно могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, містить на собі будь-які сліди злочину та може бути використано як доказ факту чи обставин кримінальної справи.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого суддіпрокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання про арешт майна.
Разом з апеляційною скаргою прокурор подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку прокурор вказує, що клопотання слідчого розглянуто без учасників кримінального провадження, а копія ухвали надійшла на електронну адресу прокуратури 13.10.2025 року.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги прокурор зазначає, що в ході досудового розслідування кримінального провадження детективами Підрозділу Територіального управління БЕБ в Одеській області досліджуються обставини вчинення кримінальних правопорушень громадянами ОСОБА_9 та ОСОБА_10
11.08.2025 року проведено контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки, під час якої здійснено перерахування грошових коштів за замовлені через загальнодоступний канал у месенджері «Telegram» під назвою «IlapOFF» незаконно виготовлені електронні сигарети на банківський рахунок ОСОБА_10 .
Органом досудового розслідування встановлено причетність рідного брата ОСОБА_10 - ОСОБА_11 до незаконного придбання, зберігання та транспортування з метою збуту підакцизних товарів - електронних сигарет.
Прокурор зауважує, що ОСОБА_11 вже попадав в поле зору правоохоронних органів та притягувався до кримінальної відповідальності за придбання з метою збуту, зберігання та транспортування підакцизних товарів - електронних сигарет. Так, ОСОБА_11 28.03.2024 року Суворовським районним судом м.Одеси визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.204, ч.2 ст.28, ч.2 ст.204 КК України та призначено відповідне покарання.
Прокурор посилається і на те, що за результатами проведених 25.09.2025 обшуків за адресами проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_12 виявлено та вилучено мобільні телефони у яких наявні голосові повідомлення, фото підакцизних товарів та листування з ОСОБА_11 зі змісту яких можна зробити висновок, що ОСОБА_11 здійснює організацію незаконної діяльності.
Фактичним власником транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER 150», д.н.з. « НОМЕР_3 », являється мати ОСОБА_11 та ОСОБА_13 - ОСОБА_14 .
При цьому, вказані особи не мають жодних офіційних доходів, що може свідчити про ознаки легалізації доходів отриманих незаконним шляхом.
За версією сторони обвинувачення транспортний засіб «TOYOTA LAND CRUISER 150» перебуває у постійному користуванні ОСОБА_11 та ОСОБА_13 та використовується ними з метою транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів, а отже є речовим доказом, тому з метою його збереження існує необхідність накладення арешту.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження; представника власниці майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали провадження за клопотанням прокурора та перевіривши доводи скарги; колегія суддів дійшла таких висновків.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 8 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Положеннями ч.1 ст.117 КПК встановлено, що пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Абзацом 2 ч.3 ст.395 КПК передбачено, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Із матеріалів судової справи вбачається, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна здійснений слідчим суддею 03.10.2025 року без учасників кримінального провадження.
Згідно довідки про доставку електронного листа, копія ухвали слідчого судді була направлена на електрону пошту Одеської обласної прокуратури 10.10.2025 року та документ доставлено до електронної скриньки цього ж дня 10.10.2025 року, о 16 год. 57 хв.
Враховуючи те, що копія оскаржуваної ухвали надійшла на електронну адресу прокуратури наприкінці останнього робочого дня тижня, колегія суддів визнає переконливими доводи прокурора про те, що зі змістом ухвали він ознайомився 13.10.2025 року - у перший після вихідних робочій день понеділок.
Апеляційна скарга подана прокурором 16.10.2025 року, тобто в межах 5-ти денного строку на апеляційне оскарження, з моменту отримання копії судового рішення.
За таких обставин слід констатувати, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді прокурором пропущений не був та поновлення не потребує.
Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 зазначеної норми права встановлено, що метою накладення арешту на майно є:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об'єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Із матеріалів судової справи вбачається, що Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №72024161000000042 від 25.06.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 204 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що група осіб на території м.Одеси та Одеської області здійснює незаконне придбання з метою збуту, транспортування з метою збуту, зберігання з цією метою, а також збут незаконно виготовлених підакцизних товарів на території України.
Також, за версією органу досудового розслідування, до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень причетні громадяни ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , які разом з іншими невстановленими особами здійснюють незаконне придбання з метою збуту, зберігання з метою збуту та збут незаконно виготовлених підакцизних товарів через канали у месенджері «Telegram», де розміщуються оголошення щодо продажу підакцизних товарів із зазначенням ціни. Відправки незаконно виготовлених підакцизних товарів відбуваються громадянами ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , разом з іншими невстановленими особами через відділення ТОВ «Нова пошта» на території м.Одеси із використанням різних даних відправника.
25.09.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси проведено обшук транспортного засобу марки «TOYOTA LAND CRUISER 150», д.н.з. « НОМЕР_1 », VIN « НОМЕР_2 ».
За результатами проведеного обшуку транспортний засіб був вилучений та визнаний речовим доказом.
У клопотанні прокурор, посилаючись на положення ст.ст.98, 170 КПК, просив накласти арешт на автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER 150», д.н.з. « НОМЕР_1 ».
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що прокурором, як ініціатором клопотання, не було доведено відповідними та належними доказами необхідність накладення арешту на автомобіль, зокрема не доведено мету та завдання арешту.
Колегія суддів звертає увагу, що в клопотанні прокурора про арешт майна вказано, що власником арештованого автомобілю «TOYOTA LAND CRUISER 150», д.н.з. « НОМЕР_1 » є громадянин ОСОБА_11 .
Водночас у судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що фактичним власником транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER 150», д.н.з. « НОМЕР_3 », є мати ОСОБА_11 та ОСОБА_13 - ОСОБА_14 , яка не має відношення до даного кримінального провадження, про підозру їй не повідомлено.
Зі змісту клопотання про арешт майна неможливо встановити будь-яку причетність власника майна до подій, які досліджуються в даному кримінальному провадженні.
Крім того, клопотання про арешт майна не містить будь-яких відомостей стосовного того, що автомобіль використовувався для зберігання або транспортування з метою збуту підакцизних товарів.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що стороною обвинувачення не доведено факт того, що автомобіль міг бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, містить на собі його сліди та може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та може бути застосований лише в порядку та на підставах визначених кримінальним процесуальним законодавством, та є не допустимим формальне посилання прокурора на необхідність накладення арешту на майно, без зазначення на те належних підстав та без долучення відповідних підтверджуючих документів.
Посилання прокурора на положення ст.ст.98, 170 КПК не може розцінюватися як відповідне обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи внаслідок накладення арешту на належне такій особі майно.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
ЄСПЛ, в рішенні по справі «Волохи проти України», наголошував на тому, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.
Відповідно до ст.7, 16 КПК України, загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, зважаючи на те, що клопотання є необґрунтованим та в ньому не доведено, що транспортний засіб використовувався для вчинення злочинів, передбачених ст.204 КК України та міг зберегти на собі їх сліди.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, оскаржену ухвалу слідчого судді- без змін.
Керуючись ст.ст.170-173, 309, 376, 405, 407, 409, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 03.10.2025 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в кримінальному провадженні №72024161000000042 від 25.06.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204; ч.3 ст.204 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_15