Номер провадження: 22-ц/813/2127/25
Справа № 522/6203/24-Е
Головуючий у першій інстанції Косіцина В.В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
28.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, у якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 суму матеріального збитку (шкоди) у розмірі 257 067 гривень та судові витрати, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 23.04.2024 року №375466550.
29 листопада 2023 року повернувшись додому позивач виявила, що її квартира була залита сусідами з квартири зверху. Залиття спричинило обвал стелі, пошкодження меблів та техніки.
30 листопада 2023 року ОСОБА_1 було надіслано усне звернення до ТОВ КК «Порто-Франко» для проведення ним обстеження вищевказаної квартири для встановлення обсягу завданої шкоди. Однак працівник товариство на місце не виїхав, тому 13.12.2023 року позивачем було надіслано ще одне звернення за №О-715 та тільки 25.12.2023 року представниками ТОВ КК «Порто-Франко» складено Акт обстеження.
25 грудня 2023 року комісія у складі: ст. майстра - Дмитра Причини, майстра - ОСОБА_3 та майстра ОСОБА_4 склали акт обстеження про те, що за виходом на місце за адресою: АДРЕСА_2 при візуальному обстеженні квартири АДРЕСА_3 , що розташована на 1-му поверсі двоповерхового будинку виявлено обвалення штукатурного шару стелі на площі до 14 кв.м. Свіжих слідів замокання стелі та стін - не виявлено. При обстеженні комунікацій в квартирі АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище протікання комунікацій - не виявлено. Сантехнічні прилади в ванній кімнаті потребують зміни. На момент обстеження при користуванні сантехнічними приладами залиття квартири АДРЕСА_3 - не відбувається. У квартирі АДРЕСА_2 мешкає ОСОБА_2 .
Через те, що представники ТОВ КК «Порто-Франко» склали акт лише 25 грудня 2023 року, тобто майже через місяць після залиття, вони не змогли встановити обсяг пошкоджень, місце залиття, а тому для встановлення точної суми збитків позивач звернулася до приватного судового експерта Рапач К.В. Відповідно до висновку було визначено матеріального збитку у розмірі 257 067 грн.
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.04.2024 року №375174252.
Усні звернення до власниці квартири з прохання відшкодувати завдані збитки не призвели до вирішення конфлікту, тому позасудове врегулювання ситуації неможливе.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просять рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 28.10.2025 року на 15:30 год. учасники справи не з'явилися, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили.
Від представника позивача-апелянта ОСОБА_1 адвоката Караштефана О.Б. надійшла заява про відкладення судового засідання у зв'язку з сімейними обставинами.
При цьому, адвокат Караштефан О.Б. не конкретизуючи причини неявки (які саме сімейні обставини перешкоджали йому прийняти участь у судовому засіданні), таким чином унеможливили оцінку апеляційним судом поважності неявки представника позивача-скаржника.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 28.10.2025 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем того факту, що пошкодження її квартири сталося саме внаслідок залиття і що таке залиття відбулося з вини ОСОБА_2 .
Проте погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може.
Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 23.04.2024 року №375466550 (а. с. 21).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.04.2024 року №375174252, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_4 (а. с. 3).
25 грудня 2023 року комісія у складі: ст. майстра - Дмитра Причини, майстра - ОСОБА_3 та майстра ОСОБА_4 склали акт обстеження про те, що за виходом на місце за адресою: АДРЕСА_2 при візуальному обстеженні квартири АДРЕСА_3 , що розташована на 1-му поверсі двоповерхового будинку виявлено обвалення штукатурного шару стелі на площі до 14 кв. м. Свіжих слідів замокання стелі та стін - не виявлено. При обстеженні комунікацій в квартирі АДРЕСА_2 , що розташована цьому ж будинку поверхом вище протікання комунікацій - не виявлено. Сантехнічні прилади у ванній кімнаті потребують зміни. На момент обстеження при користуванні сантехнічними приладами залиття квартири АДРЕСА_3 - не відбувається (а. с. 8).
Згідно з відповіддю ТОВ «Керуюча компанія «Порто-Франко» від 31.01.20224 року у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 22.01.2024 року з приводу обвалення стелі у квартирі АДРЕСА_1 т пошкодження меблів повідомлено, що фахівцями ТОВ «КК «Порто-Франко» було проведено обстеження квартири АДРЕСА_3 , за результатами якого складено відповідний акт, який заявниця отримала разом із попередньою відповіддю на звернення від 13.12.2023 року за № 0-715 (а. с. 5).
26.02.2024 року було складено висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи від №12/24. З його змісту вбачається, що на дослідження разом із заявою було надано: свідоцтво про право на спадщину, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, технічний паспорт квартири АДРЕСА_1 та акт обстеження ТОВ «КК «ПОРТО-ФРАНКО». У висновку зазначено про те, що технічний стан, наявність та характер пошкоджень оздоблювальних покриттів квартири за адресою: АДРЕСА_5 , вказує на залиття цієї квартири. Враховуючи характер та місцезнаходження пошкоджень, експертом зроблено висновок про те, що залиття могло відбутися з квартири АДРЕСА_2 . У висновку не відображено обстеження експертом квартири АДРЕСА_4 . Також зазначено про те, що: «основними ознаками пошкоджень від залиття можуть бути: плями (плями, розводи) жовтого (жовто-бурого) кольору на поверхні стін та стелі; жолоблення елементів столярних виробів; відшарування фарби, облицювальних матеріалів, шпалер». У висновку експерта вказано, що таких висновків він дійшов на підставі акту обстеження ТОВ «КК «ПОРТО-ФРАНКО» від 25.12.2023 року.
У висновку експерта також містяться фото квартири ОСОБА_2 , кольорова версія яких містяться у системі «Електронний суд». З фото вбачається, що обвал штукатурного слою стелі стався по усій кімнаті. Сліди замокання, в тому числі плями жовтого (жовто-бурого кольору) на час огляду відсутні. Відсутні також сліди свіжого замокання.
Розмір матеріального збитку (шкоди) внаслідок залиття квартири за адресою: АДРЕСА_5 складає 263 972 грн (а. с. 13-16).
Колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.
Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 102 ЦПК України).
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 102 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У позові ОСОБА_1 вказала, що залиття її квартири з квартири, яка розташована вище, сталося 29.11.2023 року, вона виявила ввечері цього дня, коли повернулась додому з роботи. Наступного дня 30.11.2023 року позивач звернулась в усному порядку до ТОВ «Керуюча компанія «Порто-Франко» з проханням здійснити обстеження належної їй квартири для встановлення обсягу завданої залиттям квартири шкоди, але працівники обслуговуючої компанії так і не здійснили обстеження. Тоді 13.12.2023 року вона звернулась до ТОВ «Керуюча компанія «Порто-Франко» письмово та повторно просила здійснити обстеження її квартири для встановлення розміру завданої шкоди. Фактично таке обстеження було здійснено працівниками обслуговуючої компанії лише 25.12.2023 року.
Факт письмового звернення позивача до ТОВ «Керуюча компанія «Порто-Франко» 13.12.2023 року підтверджується зі змісту відповіді ТОВ «Керуюча компанія «Порто-Франко» від 31.01.2024 року, в якому згадується про наявність звернення позивача від 13.12.2023 року.
Таким чином від дати залиття квартири 29.11.2023 року, про яке стверджує позивач до дати обстеження її квартири працівниками обслуговуючої компанії 25.12.2023 року пройшло 26 днів, а від дати підтвердженого звернення позивача до ТОВ «Керуюча компанія «Порто-Франко» 13.12.2023 року - 13 днів.
В акті обстеження квартири АДРЕСА_1 від 25.12.2023 року, комісія у складі: ст. майстра - Дмитра Причини, майстра - ОСОБА_3 та майстра ОСОБА_4 зазначила, що при візуальному огляді квартири АДРЕСА_3 , що розташована на 1-у поверсі двоповерхового будинку виявлено обвалення штукатурного шару стелі на площі до 14 кв.м. Свіжих слідів замокання стелі та стін - не виявлено. При обстеженні квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище протікання комунікацій - не виявлено. Сантехнічні прилади у ванній кімнаті потребують заміни. На момент обстеження при користуванні сантехнічними приладами залиття квартири АДРЕСА_3 - не відбувається. У квартирі АДРЕСА_2 мешкає ОСОБА_2 .
26.02.2024 року було складено висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи від №12/24. З його змісту вбачається, що на дослідження разом із заявою було надано: свідоцтво про право на спадщину, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, технічний паспорт квартири АДРЕСА_1 та акт обстеження ТОВ «КК «Порто-Франко». У висновку зазначено про те, що технічний стан, наявність та характер пошкоджень оздоблювальних покриттів квартири за адресою: АДРЕСА_5 , вказує на залиття цієї квартири, яке враховуючи характер та місцезнаходження пошкоджень, могло відбутися тільки із вище розташованої квартири АДРЕСА_2 . Таких висновків експерт дійшов враховуючи також акт обстеження ТОВ «КК «Порто-Франко» від 25.12.2023 року.
Зазначення у висновку експерта про те, що на підставі проведеного дослідження можна зробити висновок, що технічний стан, наявність та характер пошкоджень оздоблювальних покриттів квартири за адресою: АДРЕСА_5 , вказує на залиття цієї квартири», означає, що так залиття могло відбутись тільки із вище розташованої квартири АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу. Тобто «могло відбутись» в даному випадку не означає ймовірність (не категоричність) настання події залиття, як такої, а те, що таке залиття квартири позивача експертом пов'язується із квартирою відповідача, як єдиним місцем звідки таке залиття взагалі могло відбутись.
Таким чином позивачем доведено належними та достатніми доказами, а відповідачем не спростовано, що залиття квартири відповідача дійсно відбулося (мало місце) і таке залиття могло відбутися тільки із вище розташованої квартири АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу.
Сам по собі факт, що під час обстеження 25.12.2023 року квартири позивача працівниками обслуговуючої організації, не було виявлено слідів свіжого замокання та що при обстеженні того же дня квартири АДРЕСА_2 , не виявлено протікання комунікацій, не може свідчити про відсутність події залиття квартири АДРЕСА_3 із квартири АДРЕСА_4 , оскільки обстеження працівниками обслуговуючої компанії квартири позивача та відповідача відбулось на 26-й день з часу залиття, про який стверджує позивач і на 13-й день з часу її підтвердженого звернення до обслуговуючої компанії.
При цьому в акті вказано про потребу заміни сантехнічних приладів у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_4 , яка належить відповідачу.
Ураховуючи наведене в сукупності, висновок суду першої інстанції про недоведеність факту залиття квартири позивача і про те, що таке залиття відбулось саме із квартири відповідача, не відповідає встановленим у справі обставинам і змісту досліджених доказів.
Відповідач не надала доказів, які б спростовували її вину у залитті квартири позивача та спростовували б розмір завданих залиттям збитків, який визначений експертом у розмірі 263 972 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заявлених вимог про стягнення збитків, завданих залиттям квартири, оскільки їх заявлений позивачем розмір 257 067 грн не перевищує розмір збитків, завданих квартирі ОСОБА_1 263 972 грн, який визначений експертом при складанні висновку експерта № 12/24 від 26.02.2024 року.
Щодо розподілу судових витрат.
У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційним судом за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору за подання позову до суду першої інстанції у розмірі 2 570,67 грн та за подання апеляційної скарги 3 856,01 грн, а у загальному розмірі 6 426,68 грн підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, позивачем у позові поставлено питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката, які понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 5 000 грн.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках:
1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);
2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги на підставі якого адвокатом здійснювалося представництво позивача у суді першої інстанції, зокрема, із визначенням розміру витрат на правничу допомогу.
Відсутність договору про надання правничої допомоги перешкоджає як суду, так і іншій стороні, у можливості пересвідчитися у дійсній домовленості щодо розміру адвокатського гонорару, порядку його обчислення.
Разом з тим, позивачем не додано доказів на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу, у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, зокрема, акту виконаних робіт з надання правничої допомоги, доказів фактичної оплати правничої допомоги.
Колегія суддів доходить висновку щодо відсутності доказів на підтвердження розміру понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги, акту виконаних робіт з надання правничої допомоги, доказів фактичної оплати правничої допомоги (див. постанову Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі №522/17582/22 (провадження № 61-15653св24).
Також позивач просила стягнути витрати на проведення судової експертизи у розмірі 12 000 грн, однак доказів про здійснення оплати за проведення судової експертизи або договір чи надану платіжну вимогу на оплату за проведення судової експертизи, які б зобов'язували позивача здійснити таку оплату, не надано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.
На підставі викладеного вище, в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на правничу допомогу та за проведення судової експертизи, понесених у суді першої інстанції потрібно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) матеріальні збитки у розмірі 257 067 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір за подання позову у розмірі 2 570, 67 грн та апеляційної скарги у розмірі 3 856,01 грн, а всього стягнути 6 426,68 грн.
В решті вимог про стягнення судових витрат на правничу допомогу та за проведення судової експертизи - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено: 13.11.2025 року.
Головуючий: О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.В. Вадовська
Є.С. Сєвєрова