Номер провадження: 11-сс/813/1761/25
Справа № 523/11686/25 1-кс/523/4655/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
23.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 29.07.2025 про арешт майна в межах кримінального провадження № 42025164690000016 від 07.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 426-1, ч.1 ст. 114-1 КК України
установив
Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 , та накладено арешт у формі заборони володіти, користуватись та розпоряджатись майном, яке виявлено та вилучено 16.07.2025 року в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки “IPHONE X» з сім картою ПрАТ ВФ «Україна» та відеореєстратор.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:
-наведені в ухвалі висновки слідчого судді не відповідають вимогам КПК України та дійсності, а оскаржувана ухвала є необґрунтованою, містить лише загальні шаблонні висновки, без жодної конкретики та детального дослідження обставин справи;
-клопотання слідчого в порушення положень ст. 171 КПК, розглянуто слідчим суддею без повідомлення власника майна;
-жодних даних або відомостей, які б вказували на те, що вилучене майно є знаряддям вчинення злочину, або містить будь-яку доказову інформацію, матеріали справи не містять, та слідчим суддею не встановлювалось взагалі;
-вилучення відеореєстратора з квартири ОСОБА_8 є безпідставним та необґрунтованим втручанням держави в особисте та сімейне життя ОСОБА_8 , та його дружини, що є неприпустимим, порушує вимоги КПК України;
-прокурором не було доведено підстав, мети та обґрунтування необхідності арешту майна особи, яка не має відношення до кримінального провадження, що розслідується;
Крім того, апелянт в апеляційній скарзі порушує питання про поновлення йому строку на оскарження ухвали слідчого судді, яке обґрунтовує тим, що в судове засідання суду першої інстанції власник майна не викликався, а про існування оскаржуваної ухвали йому стало відомо лише 25.08.2025 року та наступного дня подано апеляційну скаргу.
Натомість, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді було розглянуто в судовому засіданні, визнано вмотивованим, задоволено та продовжений апеляційний розгляд.
В судовому засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 підтримав, просив задовольнити, натомість, прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно матеріалів кримінального провадження, СВ ВП№3 ОРУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025164690000016 від 07.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 426-1, ч.1 ст. 114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи КП «Житлово-комунального сервісу «Порто-Франківський», КП «Житлово-комунального сервісу «Фонтанський», Департаменту міського господарства Одеської міської ради та ІНФОРМАЦІЯ_2 , створили корупційну схему з отримання неправомірної вигоди від осіб, які ухиляються від мобілізації.
За даним фактом відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 426-1, ч.1 ст. 114-1 КК України 07.03.2025 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025164690000016.
За отриманою інформацією встановлено, що КП «ЖКС «Порто-Франківський» та КП «ЖКС «Фонтанський» є підприємствами з діючою критичністю, що можуть бронювати працівників до кінця лютого 2025 року, а в подальшому до кінця березня 2025 року. Далі, після оновлення критичності, бронювання оновлюється на строк ще до 12 місяців (відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України №76 від 21.01.2023 та №1332 від 22.11.2024).
Використовуючи дані умови службові особи КП ЖКС «Порто-Франківський» та КП «ЖКС «Фонтанський» за неправомірну винагороду оформлюють на різні технічні посади (робітники з комплексного прибирання, слюсар, майстер, пічник та інш.) осіб, які ухиляються від мобілізації та фактично працюють за своїм основним місцем роботи, не виконуючи обов'язків за посадами ЖКС. За оговореними умовами такого фіктивного бронювання, заробітну плату цих працівників привласнюють службові особи вищевказаних ЖКС, що призводить до значних збитків місцевому бюджету територіальної громади м. Одеси. Крім цього, вказана корупційна схема узгоджена з службовими особами Департаменту міського господарства ОМР (кураторами роботи зазначених ЖКС), які отримують частину неправомірної вигоди.
В подальшому, списки фіктивно заброньованих співробітників, службовими особами КП «ЖКС «Порто-Франківський» та КП «ЖКС «Фонтанський» вносяться через ЄРДР послуг «ДІЯ», як заброньованих критично важливим підприємством, яких, перевищуючи своє службові повноваження, попередньо невстановлені наразі співробітники ІНФОРМАЦІЯ_2 , знімають обмеження та заборону в Єдиному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» щодо зазначених осіб, про їх розшук та інші порушення мобілізаційних вимог МО України.
За версією досудового розслідування, дана злочинна група службових осіб КП «ЖКС «Порто-Франковський», КП «ЖКС «Фонтанський», ДМГ ОМР та ІНФОРМАЦІЯ_2 надаючи незаконне бронювання зривають мобілізаційні заходи Збройних Сил України, завдаючи збитки місцевому бюджету в значному розмірі в умовах воєнного стану.
16.07.2025 року в ході проведеного санкціонованого обшуку, на підставі ухвали слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки “IPHONE X» з сім картою ПрАТ ВФ «Україна» та відеореєстратор.
16.07.2025 року вищевказане майно постановою слідчого було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про те, що наразі існує необхідність у збереженні вилученого майна, яке є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки накладення арешту на вилучені флеш-карти, мобільні телефони потрібно для проведення їх детального огляду з метою належної фіксації інформації, яка має доказове значення у кримінальному проваджені, та проведення відповідних судових експертиз.
Вилучений мобільний телефон, може містити відомості про зв'язки працівників КП ЖКС «Порто-Франківський», КП «ЖКС «Фонтанський», ДМГ ОМР та ІНФОРМАЦІЯ_2 з іншими особами.
Колегія суддів наголошує, що накладення арешту необхідне для проведення огляду мобільного телефону та відеореєстратора з метою, зокрема, встановлення наявності електронних доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.
При цьому, твердження адвоката ОСОБА_9 про те, що до клопотання стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що вилучене в ході обшуку майно має значення для кримінального провадження, апеляційний суд відхиляє, оскільки зв'язок вилученого майна із предметом доказування у кримінальному провадженні підлягає перевірці з боку органу досудового розслідування.
Апеляційний суд звертає увагу, що обставини кримінального провадження, доведеність факту події та обставин кримінальних правопорушень, з наявністю всіх їх складових елементів, чи їх не доведення, має бути перевірена в ході досудового розслідування, з урахуванням всіх доказів в їх сукупності.
Колегія суддів звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадження ні слідчим суддею, ні судом апеляційної інстанції, не надається оцінка допустимості та належності доказів, а лише вирішується питання про правомірність накладення арешту на вищевказане майно.
Доводи представник власника майна адвоката ОСОБА_9 про безпідставність накладеного арешту на майно не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки спростовуються матеріалами провадження, в зв'язку з чим апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що на час звернення з клопотання та його розгляду слідчим суддею існували реальні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження, а тому доводи в цій частині є безпідставними.
При цьому, апеляційний суд вважає, що вилучене майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що вилучене майно не відповідає ознакам речових доказів, у відповідності до вимог ст.98 КПК України.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу апелянта, що арешт може бути накладений не лише на майно підозрюваного, але і у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що вилучені під час огляду речі відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки можливо зберегли у собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, а також можуть містити в собі відомості щодо обставин їх вчинення.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Всупереч доводам апеляційної скарги про те, що вилучене майно формально визнано слідчим речовими доказами в рамках кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що продовжує існувати ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Водночас, є частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що клопотання слідчого розглядалось слідчим суддею без повідомлення власника майна, з огляду на таке.
Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Розгляд клопотання слідчого фактично відбувся 29.07.2025 року та власник майна ОСОБА_8 не був повідомлений про призначене судове засідання. Разом з тим, його право на доступ до правосуддя поновлено шляхом перегляду провадження в апеляційному суді за участі його представника.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Апеляційним судом встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
При цьому, апеляційний суд акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлена особа в порядку ст. 174 КПК України має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Отже, під час апеляційного розгляду встановлено, що на час розгляду клопотання слідчим суддею існували об'єктивні підстави вважати, що вилучені речі та документи, на які слідчим суддею накладено арешт, підлягають дослідженню, оскільки вони можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, тому колегія суддів вважає, що довід апеляційної скарги про те, що вилучене майно, не відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, не відповідає дійсності, до того ж, є передчасним.
Приписами ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню з мотивів, наведених в мотивувальній частині ухвали, а судове рішення - підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 171-174, 370, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 29.07.2025 року про арешт майна в межах кримінального провадження № 42025164690000016 від 07.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 426-1, ч.1 ст. 114-1 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4