Номер провадження: 33/813/1951/25
Номер справи місцевого суду: 521/8643/25
Головуючий у першій інстанції Гарський О.В.
Доповідач Журавльов О. Г.
20.10.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Журавльова О.Г., за участі секретаря судового засідання Хангельдян К.С., представника Одеської митниці - Ревенко Т.А., представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Ковташа Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Одеської митниці Іванчукової А. на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 18.09.2025 року, якою провадження у справі про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України відносно:
ОСОБА_1 , громадянина США, керівника компанії «EXPERT TRADING PRO» (832 Patterson Avestaten Island NY 10306-6014 USA),
закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 18.09.2025 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 ,- закрито, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Свої висновки суд першої інстанції обґрунтував тим, що докази, які надані до суду митним органом на підтвердження обставин, викладених у протоколах про порушення митних правил, не містять даних, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 певних дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
Відповідно до протоколу встановлено, що 05.12.2024 року до Одеської митниці подана митна декларація типу «ІМ 40 ДЕ» (далі - МД), яка була прийнята та зареєстрована за номером №24UA500580004179U2. В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення ТОВ «ХАУСХОЛД» (код ЄДРПОУ 45199570) до Одеської митниці надані передбачені ст. 335 Митного кодексу України наступні документи: контракт від 11.04.2024 року №EX-5-H, інвойс від 04.11.2024 року, №EX-25150-HH, СMR від 22.11.2024 року №25150, сертифікат про походження товару форми А від 04.11.2024 року № A 490674 (ref. 818) та інші документи.
Згідно граф МД №24UA500580004179U2 заявлено товар «Вироби алюмінієві - радіатори алюмінієві (біметал) для центрального опалення литі, секційні, в асортименті: Radiator/ Радіатор FRB-500/100-11680 шт. Radiator/ Радіатор FRB-350 - 2070 шт. Radiator/ Радіатор FBR 1600X80X96-500шт. Торговельна марка: Calor Виробник: SC FAST FREIGHT SRL. Країна виробництва: EU.», фактурною вартістю 64 287,10 доларів США, митною вартістю 2 678 398,37 грн., вагою брутто 24 530,00 кг, вагою нетто 23 217,80 кг, код згідно УКТ ЗЕД 7616 99 10 00.
Митне оформлення товару за МД №24UA500580004179U2 здійснене без сплати антидемпінгового мита на підставі поданого Сертифікату про походження товару форми А від 04.11.2024 року № A 490674 (ref. 818) засвідченого компетентним органом Румунії, відповідно якого виробником є «SC FAST FREIGHT SRL».
Загальна сума сплачених митних платежів за МД №24UA500580004179U2 становить 544 090,53 грн.
Згідно контракту від 11.04.2024 року №EX-5-H наданого до МД від 12.12.2024 року №24UA500580004179U2 встановлено, що компанія продавець «EXPERT TRADING PRO» (832 PATTERSON AVESTATEN ISLAND NY 10306-6014 USA) в особі директора Aleksandra Klevanskogo уклали контракт купівлі-продажу з компанією ТОВ «ХАУСХОЛД» (код ЄДРПОУ 45199570, Україна, 65007, Одеська обл., м. Одеса, провулок Високий, буд. 15) в особі директора ОСОБА_3 .
Відповідно до умов контракту, а саме п. 1.4 «EXPERT TRADING PRO» (продавець) разом із товаром має надати ТОВ «ХАУСХОЛД» (покупцю) документи для окремої поставки: додаток (інвойс) до контракту з детальним переліком та вартістю товару згідно замовлення - 2 оригінальних копії та 3 кольорових копії; пакувальний лист; експортну декларацію; сертифікат про походження товару; СМR.
Після здійснення митного оформлення за МД №24UA500580004179U2 вищевказані товари було випущено у вільний обіг.
З метою з'ясування питання про автентичність поданих митним органам України документів на зазначені товари Державною митною службою України направлено запит до компетентного органу Румунії з додатком копії сертифікату про походження товару форми А від 04.11.2024 року №A 490674 (ref. 818).
Листом Департаменту контролю та адміністрування митних платежів Держмитслужби України від 07.03.2025 року №15/15-03-01/7/1389 (вхід. Одеської митниці від 10.03.2025 року №5716/4/7.10-4) до Одеської митниці спрямовано відповідь компетентного органу Румунії від 04.03.2025 року №12 (вхід. Держмитслужби України від 05.03.2025 року №6233/12/15) з інформацією щодо не підтвердження автентичності сертифікатів, у тому числі сертифікату про походження товару форми А від 04.11.2024 року №A 490674 (ref. 818).
Відповідно до положення статті 14 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі прийняла рішення від 15.10.2024 року № АД-568/2024/441-01 «Про застосування попередніх антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну радіаторів для опалення походженням з Турецької Республіки та Китайської Народної Республіки», згідно з яким застосувала попередні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару походженням з Турецької Республіки та Китайської Народної Республіки, що має такий опис: радіатори для опалення (сталеві, алюмінієві, біметалеві), що класифікуються за кодами ex 7322 19 00 00, ex 7616 99 10 00, ex 7616 99 90 00 згідно з УКТ ЗЕД.
Імпорт на митну територію України товару, що є об'єктом застосування попередніх антидемпінгових заходів, без сертифіката про походження або інших документів про походження товару, визначених міжнародними угодами про вільну торгівлю, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та у разі неможливості визначення його походження, здійснюється зі сплатою попереднього антидемпінгового мита за найвищою ставкою (42%).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Митного кодексу України у разі переміщення товару через митний кордон України країна походження товару обов'язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару на товари до яких залежно від їх країни походження застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Таким чином встановлено, що сертифікат про походження товару форми А від 04.11.2024 року № A 490674 (ref. 818) наданий керівником «EXPERT TRADING PRO» (832 PATTERSON AVESTATEN ISLAND NY 10306-6014 USA) в особі директора Aleksandra Klevanskogo для подальшого митного оформлення в Україні ТОВ «ХАУСХОЛД» товару «Вироби алюмінієві - радіатори алюмінієві (біметал) для центрального опалення литі, секційні, в асортименті: Radiator/ Радіатор FRB-500/100-11680 шт.Radiator/ Радіатор FRB-350 - 2070 шт.Radiator/ Радіатор FBR 1600X80X96-500шт.Торговельна марка: Calor Виробник: SC FAST FREIGHT SRL. Країна виробництва: EU.», - не підтверджує країну походження.
У зв'язку із вищевикладеним, різниця у нарахуванні податків між митними платежами, які підлягають обов'язковій сплаті у разі переміщення через митний кордон України товару та митними платежами, розрахованими за МД №24UA500580004179U2, відповідно до службової записки управління контролю та адміністрування митних платежів Одеської митниці від 20.03.2025 року № 15/15-04/14362 становить 1 349 912,78 грн.
На підставі встановленої інформації, митниця вважає, що саме гр. ОСОБА_4 , як керівником компанії «EXPERT TRADING PRO» були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів (сертифікату про походження товару форми А від 04.11.2024 року №A 490674 (ref. 818), який містить неправдиві відомості щодо країни походження.
Митний орган кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції представник Одеської митниці Іванчукова А. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості товарів - безпосередніх предметів правопорушення з конфіскацією цих товарів.
Доводи апеляційної скарги обґрунтувала тим, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Зазначає, що ним надано підроблений сертифікат про походження товару форми А.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши представника Одеської митниці - Ревенко Т.А., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Ковташа Д.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, прихожу до наступних висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП - апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Частиною 1 статті 458 МК України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Згідно ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
З аналізу вказаних правових норм статей 486 та 487 МК України, а також статей 2, 9, 11 КУпАП підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі ознак суб'єктивної та об'єктивної сторони складу правопорушення.
Безпосереднім об'єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.
Об'єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.
Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.
Усі вказані елементи складу адміністративного правопорушення є неподільним цілим. Наявність цих елементів обов'язкова для кваліфікації конкретного діяння, як адміністративного проступку. Якщо хоча б один з них відсутній, або не відповідає вимогам, що передбачені відповідною статтею глави 68 МК України, вказане діяння не є порушенням митних правил.
При цьому наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.
Відповідно до ст. 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.
За змістом положень ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 483 МК України настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden №36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України», принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Апеляційний суд погоджується з висновком судді про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України з огляду на наступне.
Суду необхідно було надати відповідь на питання, чи справді ОСОБА_4 вчинив дії, направлені на переміщення товарів через митний кордон України, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів (сертифікат), що містить неправдиві відомості стосовно країни походження такого товару?
Сторонами не оспорювався факт укладення контракту купівлі-продажу № EX-5-H від 11.04.2024 року (наданий до МД від 12.12.2024 року №24UA500580004179U2) між компанією «EXPERT TRADING PRO» (832 PATTERSON AVESTATEN ISLAND NY 10306-6014 USA) в особі директора Aleksandra Klevanskogo (надалі - Продавець) та компанією ТОВ «ХАУСХОЛД» (код ЄДРПОУ 45199570, Україна, 65007, Одеська обл., м. Одеса, провулок Високий, буд. 15) в особі директора ОСОБА_3 (надалі - Покупець).
Встановлено, що Покупець - ОСОБА_3 здійснював декларування товару вироби алюмінієві.
Митниця, перевіряючи інформацію з документів, які надав ОСОБА_3 під час подання митної декларації, встановила, що один з документів, а саме сертифікат про походження товару форми А від 04.11.2024 року № A 490674 (ref. 818) містить недостовірну інформацію щодо країни походження товару. Сам сертифікат не відповідає встановленому зразку. Так, згідно відповіді Торгово-промислової палати Румунії: - Торгово-промислова палата Келераш ніколи не видавала сертифікати походження для компанії SC FAST FREIGHT SRL; - Штамп, який міститься на сертифікатах походження, наданих для перевірки, схожий на штам Торгово-промислової палати Келераш, однак підпис не належить жодному із співробітників палати; - Реєстраційні номери сертифікатів походження, що були надані вами, відповідають номерам сертифікатів походження, виданих Торгово-промисловою палатою Келераш для іншого суб'єкта господарювання на інші дати.
Декларантом у даному випадку виступав саме ОСОБА_3 , який подавав митну декларацію та товаросупровідні документи.
Суб'єктом порушення митних правил за загальним правилом може бути тільки декларант, тобто особа, яка самостійно здійснює декларування товарів або від імені якої здійснюється декларування.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4 не міг стати суб'єктом вчинення правопорушення, коли він не тільки не здійснював декларування, але й не був заінтересований у поставці товару саме в Україну. Його мета загально відома - продати товар і отримати за це кошти. Що буде відбуватись з товаром в подальшому, очевидно, продавця не цікавить. Саме ОСОБА_3 зацікавлений як в купівлі товару, так і в його доставці на економічні простори України. Факт декларування товару саме ОСОБА_3 , в тому числі, підтверджується обов'язком із сплати митних платежів, які виникають виключно у особи, яка ввозить товар на митну територію України.
Окрім того, умови контракту купівлі-продажу № EX-5-H від 11.04.2024 року, в тому числі надання Продавцем (директором компанії «EXPERT TRADING PRO» ОСОБА_4 ) документів, серед яких сертифікат походження Товару, не свідчить про безпосередню передачу таких документів Покупцю. Сам ОСОБА_4 заперечив передачу такого сертифікату.
Таким чином, суддею першої інстанції вірно встановлено, що протокол складено митницею у відношенні особи, яка не є суб'єктом даного порушення.
Отже суд, всупереч доводів апеляційної скарги, повно оцінивши надані сторонами докази у справі, дійшов правильного висновку про те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 усвідомлював протиправний характер своїх дій чи бездіяльності, передбачав їх шкідливі наслідки і бажав їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та надавши зібраним доказам правову оцінку, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_4 не вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного судового рішення. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Крім цього, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2019 року у справі №760/10803/15-а (адміністративне провадження №К/9901/19074/18) в якої зазначено, що один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Докази, надані Одеською митницею до цієї справи на підтвердження вини ОСОБА_4 викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таким чином, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції встановлено те, що ОСОБА_4 не мав наміру вчиняти будь-яких протиправних дій направлених на приховування товару від митного контролю, що свідчить про відсутність прямого умислу на вчинення митного правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої слід залишити без змін.
Відповідно до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП - за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника Одеської митниці Іванчукової А. - залишити без задоволення.
Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 18.09.2025 року, якою закрито провадження у справі про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України відносно ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов