12.11.25
33/812/480/25
Справа № 490/7645/25 Головуючий у першій інстанції Дірко І.І.
Провадження № 33/812/480/25 Доповідач апеляційного суду Лівінський І.В.
Категорія: ст.ст.124, 122-4 КУпАП
іменем України
12 листопада 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Лівінського І.В.,
із секретарем судового засідання Шурмою Є.М.,
за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Василинюка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою
захисника Василинюка Володимира Володимиировича
на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого менеджером у ТОВ «Профторг», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та статтею 122-4 КУпАП та на підставі статті 36 КУпАП призначено стягнення за обидва адміністративні правопорушення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 03 вересня 2025 року серії ЕПР1 № 442175, 02 вересня 2025 року о 09 годині 21 хвилині в місті Миколаєві по пр. Героїв України 14, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом "Skoda Octavia", державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою та її змінами, під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, в наслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом "Ford Fusion" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. п. 2.3 "б", 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 03 вересня 2025 року серії ЕПР1 № 442185, 02 вересня 2025 року о 09 годині 21 хвилині в місті Миколаєві по пр. Героїв України 14, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Skoda Octavia", державний номерний знак НОМЕР_1 допустив зіткнення з транспортним засобом "Ford Fusion" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 після чого залишив місце пригоди, чим порушив вимоги пункту 2.10 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена статтею 122-4 КУпАП.
Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2025 року адміністративні матеріали у відношенні ОСОБА_1 під номерами судових справ №490/7645/25 та №490/7647/25 об'єднані в єдине провадження та присвоєно єдиний номер судової справи №490/7645/25.
Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки. На підставі статті 36 КУпАП ОСОБА_1 призначено стягнення за обидва адміністративні правопорушення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки. Вирішено питання про судовий збір.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - Василинюк В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами за правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та в частині визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП.
Апелянт вважає, постанову суду необґрунтованою, ухваленою без повного, всебічного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що інтервал між складанням двох протоколів про адміністративні правопорушення склав 52 секунди. По-перше за цей час не можливо забезпечити права особи, передбачені статтею 268 КУпАП повною мірою при складанні протоколу, по-друге спочатку інспектором було встановлено та зафіксовано в протоколі порушення пункту 2.10 «а» ПДР- залишення місця ДТП, а лише після цього в іншому протоколі про адміністративне правопорушення встановлено та зафіксовано сам факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Сторона захисту вважає, що порушення п.п.2.3 «б», 10.1, 10.3 ПДР, які інкримінуються ОСОБА_1 не стосуються ДТП, що розглядається. Наведений п.2.3 «б» ПДР несе загальний характер оцінки дій водія ОСОБА_1 . Поняття «бути уважним та стежити за дорожньою обстановкою» не вказує, яке саме порушення скоїв водій, а може лише доповнювати конкретне порушення ПДР України. Щодо поняття «відповідно реагувати на її зміну», не зрозуміло про яку саме «зміну», та як «відповідно реагувати» поліцейським не зазначено. Наведені пункти 10.1, 10.3 ПДР стосуються маневру перестроювання та руху по смугам.
Апелянт вказує, що ОСОБА_1 рухався не по смузі руху призначеної для руху нерейкових транспортних засобів, а по островцю безпеки позначеному дорожньою розміткою 1.16.4 Розділ 34 ПДР. Тобто на цю частку проїзної частини, яка не являється смугою для руху, не можуть розповсюджуватися вимоги пунктів 10.1, 10.3 ПДР України, які стосуються виключно маневрування по смугам руху. Сторона захисту вважає, що у даному випадку водій автомобіля "Skoda Octavia" ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 13.1, 13.3 дорожньої розмітки 1.16.4 ПДР України, що підтверджується наявністю слідів контактування на бокових частинах транспортних засобів. Апелянт вважає, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 442175 не правильно кваліфіковані порушення ПДР з боку водія ОСОБА_1 .
В обґрунтування апеляції захисник вказує, що твердження судді які зазначені в постанові є абсолютно безпідставними. ОСОБА_1 не давав в суді такі покази, які зазначені в постанові.
Також, згідно схеми місця ДТП не зрозуміло, де саме сталося зіткнення. Вказана схема місця ДТП повною мірою не відповідає відеозапису долученому до матеріалів справи, згідно якого автомобіль "Ford Fusion" рухався у крайній лівій смузі, а автомобіль "Skoda Octavia" під керуванням ОСОБА_1 рухався ліворуч від нього по розмітці 1.16.4 розділ 34 ПДР України, та місце зіткнення значно більше ніж 2,4 м. до правого краю проїзної частини. Також, в схемі у відповідній графі, не вказано до якого адміністративного протоколу вона додається. В графі «пошкодження» вказано «передне ліве крило». Що саме мав на увазі інспектор поліції не зрозуміло. Передне ліве крило автомобіля, це велика деталь. Де саме локалізація та наявність пошкоджень не вказано. На автомобілі "Ford Fusion" в першу чергу спостерігаються потертості та нашарування на лівій частині бамперу та незначне нашарування на краю лівого переднього крила. Згідно запису інспектора поліції не зрозуміло чи відносяться пошкодження на бампері до даної ДТП, або ні.
Крім того, ОСОБА_1 не був присутній під час складання схеми, та не підписував її. Між тим, в постанові вказано « правильність викладених в схемі відомостей засвідчена особистим підписом ОСОБА_1 ». Отже, неможливо вважати схему місця ДТП допустимим доказом.
В постанові суду помилково вказано, що автомобіль "Skoda Octavia" виконував маневр обгону та рухався ліворуч від крайньої лівої смуги руху пр. Героїв України в напрямку Інгульського мосту, по смузі для руху спецтранспорту. Апелянт зазначає, що маневру обгону не було. Автомобіль "Skoda Octavia", державний номерний знак НОМЕР_1 не виїжджав на смугу зустрічного руху і згідно ПДР такого поняття як смуга для руху спецтранспорту не існує. Також, суд в оскаржуваній постанові вказує швидкість автомобіля "Skoda Octavia" не меншою за 80 км/год, але в дійсності це можливо встановити або за допомогою спідометра, технічних приладів, або шляхом проведення відповідної експертизи. Перевищення швидкості руху встановлено суб'єктивно. Крім того, розмова між потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на яку посилається суд в постанові була не безпосередньо біля місця скоєння ДТП 02 вересня 2025 року, а наступного дня 03 вересня 2025 року за адресом м. Миколаїв, вул. Шевченка,71.
Підвищена загроза життю та здоров'ю учасників дорожнього руху на думку сторони захисту повинна бути реальною, а не гіпотетичною. Судом вказується, що поведінка ОСОБА_1 направлена на умисне порушення вимог ПДР є сталою й систематичною, але чим це підтверджується незрозуміло.
Захисник вказує, що в судовому засіданні ОСОБА_1 погодився із обставинами вчиненого правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, однак заперечив провину у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, вважав, що залишив місце події неумисно, оскільки не відчув та не помітив факту незначного контактування з іншим транспортним засобом. Не мав наміру переховуватись від поліції та приховувати причетність до ДТП. На першу вимогу працівника поліції, який повідомив про ДТП, надав свій транспортний засіб для огляду, намагався відшкодувати збитки потерпілому.
Вважає накладене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами занадто суворим.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, в апеляційній скарзі не оскаржується.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Василинюк В.В. підтримали доводи апеляційної скарги.
Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив постанову судді першої інстанції залишити без зміни.
Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов такого.
За положеннями статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За змістом частини 2 статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності, й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Однак, суддею суду першої інстанції вимоги вказаних правових норм в повній мірі не були дотримані.
Так, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, що підтверджується, наявними у справі доказами.
Однак, з таким висновком суду погодитись в повній мірі не можливо з огляду на наступне.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
«Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Системний аналіз положень статті 122-4 КУпАП, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб, та передбачає накладення штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, дозволяє дійти висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням/обвинуваченням.
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений частиною 2 статті 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (стаття 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП).
Аналіз наведених норм закону, зокрема, положень статей 280, 251 КУпАП свідчить про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється відповідним органом, зокрема судом, виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення, наслідком чого є ухвалення постанови у відповідності до положень статті 283 КУпАП, яка повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 442185, водій ОСОБА_1 , 02 вересня 2025 року о 09 годині 21 хвилині в місті Миколаєві по пр. Героїв України 14, керував транспортним засобом "Skoda Octavia", державний номерний знак НОМЕР_1 допустив зіткнення з транспортним засобом "Ford Fusion" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 після чого залишив місце пригоди, чим порушив вимоги пункту 2.10 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена статтею 122-4 КУпАП.
Пунктами 2.10 «а» ПДР передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, а також не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди.
Відповідальність за статтею 122-4 КУпАП настає у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця ДТП, до якої вони причетні.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у залишенні місця дорожньо - транспортної пригоди особами, до якої вони причетні (формальний склад).
Відповідно до Правил дорожнього руху, дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати швидку медичну допомогу, а якщо це неможливо, звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; г) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г", відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також стан транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд вважав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, що підтверджено наявними у справі доказами, як то протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 442185, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , та відеозаписом, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення, а також поясненнями ОСОБА_1 , які він надав в судовому засіданні суду першої інстанції.
Зокрема, в постанові зазначено, що в суді ОСОБА_1 пояснив, що рухався по пр. Героїв України зі сторони зупинки "Шкільна" в напрямку Інгульського мосту із приблизною швидкістю не більше 80 км/год. При перестроюванні допустив незначне контактування із автомобілем "Ford Fusion", однак цього не помітив та продовжив рух далі. Доїхавши до світлофору, зупинився на червоний сигнал. В цей час до нього під'їхав автомобіль "Ford Fusion" та водій повідомив, що ОСОБА_1 зачепив його авто. В подальшому ОСОБА_1 намагався вирішити ситуацію на місці, без виклику працівників поліції. Однак не дійшли згоди. Таким чином ОСОБА_1 вважав, що залишив місце події неумисно, оскільки не помітив факту зіткнення. Не мав наміру переховуватись від поліції та приховувати причетність до ДТП.
При цьому суддя вважав, що саме з моменту, коли потерпілий повідомив ОСОБА_1 про скоєне ним ДТП, останній був зобов'язаний негайно зупинити свій транспортний засіб і залишатись на місці пригоди.
Між тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечував надання вказаних пояснень в судовому засіданні суду першої інстанції, зазначивши, що надавав пояснення, які відповідають його письмовим поясненням, що містяться в матеріалах справи.
Так, з письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 02 вересня 2025 року він рухався на своєму автомобілі "Skoda Octavia" державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр. Героїв України зі сторони зупинки "Шкільна" в сторону зупинки "Млинна". При перестроюванні в праву смугу руху не помітив та не відчув ніякого зіткнення із попутним транспортним засобом, а тому продовжив свій рух. Далі він зупинився на червоний сигнал світлофору на зупинці "Млинна", поки стояв, до нього ніхто не підходив та не повідомляв про те, що він здійснив зіткнення. Будь-яких механічних пошкоджень свого автомобіля він не виявив. В другій половині того ж дня йому зателефонували з поліції та повідомили про те, що він здійснив зіткнення з транспортним засобом та поїхав з місця зіткнення. Вважає, що в його діях відсутній умисел на скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, оскільки він не помітив та не відчув моменту зіткнення (а.с.5).
Як видно з відеозапису, зробленим з автомобіля потерпілого ОСОБА_2 , який міститься в матеріалах справи, потерпілий також не зупинився на місці пригоди після зіткнення з машиною ОСОБА_1 , а намагався його наздогнати, проте йому це не вдалося, оскільки автомобіль ОСОБА_1 , зупинившись на першому світлофорі, перебував за декілька інших транспортних засобів попереду автомобіля потерпілого ОСОБА_2 .
З письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 02 вересня 2025 року керував автомобілем "Ford Fusion" державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався в м. Миколаєві по пр. Героїв України в лівій полосі, в бік центру міста Миколаєва. Напроти буд. №16 по смузі руху для спецтранспорту його обігнав автомобіль, який перестроюючись у ліву смугу попутного напрямку, де рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2 , допустив зіткнення з його автомобілем та не зупиняючись, поїхав далі (а.с. 6).
За такого, та враховуючи, що в матеріалах справи відсутній протокол судового засідання суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що доказів, які б могли спростувати зазначені письмові пояснення ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
До того ж, його пояснення підтверджуються зазначеним відеозаписом.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він, достовірно знаючи про свою причетність до ДТП, свідомо залишив місце пригоди, до якої він був причетний.
За умов необізнаності особи з фактом дорожньо-транспортної пригоди та своєї причетності до неї, у неї не виникає обов'язку, передбаченого пунктом 2.10 ПДР, і, відповідно, у її діях відсутній прямий умисел на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП.
Таким чином, встановлені суддею обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, не можуть бути визнані такими, що відповідають фактичним обставинам справи та у поза розумний сумнів не свідчать про наявність в діях останнього складу зазначеного вище адміністративного правопорушення. Тому висновок судді першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог пункту 2.10 а) ПДР, а саме, залишення ним місця ДТП, до якої він причетний, не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та на нормах матеріального права, якими встановлюється адміністративна відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги, що оскаржувана постанова в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, не може бути визнана законною та обґрунтованою через невідповідність висновків судді фактичним обставинам адміністративного правопорушення, а тому постанова в цій частині підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП.
Оскільки апеляційним судом встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, то застосований суддею передбачений частиною 2 статті 36 КУпАП механізм накладення стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто в межах санкції статті 122-4 КУпАП, не може бути визнаний законним.
Крім того, апеляційний суд не погоджується з адміністративним стягненням, визначеним судом першої інстанції за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Відповідно до вимог статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України; при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руку, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (стаття 33 КУпАП).
Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушенняє: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі. (стаття 34 КУпАП).
Позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом (частина 2 статті 30 КУпАП).
Санкція статті 124 КУпАП передбачає покарання у виді накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, суд першої інстанції зазначив про врахування характеру вчинених правопорушень, яке на думку суду є грубим порушенням вимог ПДР. При цьому, суд виходив з того, що дії водія ОСОБА_1 були зухвалими, а саме, він виконав обгін по смузі руху для спеціальних транспортних засобів із значним перевищенням швидкості, а також його дії несли підвищену загрозу життю та здоров'ю самого ОСОБА_1 , потерпілого та водіїв зустрічних транспортних засобів.
В чинному КУпАП відсутнє визначення такого поняття як «грубе порушення порядку користування транспортними засобами».
Водночас, із системного аналізу чинного законодавства можна дійти висновку, що грубими порушеннями, в розумінні частина 2 статті 30 КУпАП, можуть вважатись такі порушення ПДР, які є особливо небезпечними або спричинили тяжкі наслідки.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок ДТП автомобілю потерпілого завдано незначні механічні пошкодження, тілесних ушкоджень ніхто не отримав.
Крім того, стосовно ОСОБА_1 не складався протокол за перевищення допустимої швидкості чи виїзд на зустрічну смугу рух.
За такого, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що порушення ОСОБА_1 порядку користування транспортними засобами були грубими, не відповідають обставинам вчиненого правопорушення.
Крім того, суд першої інстанції, при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, не перевірив та не врахував належним чином даних про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності. Зокрема, той факт, що він раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності, на утриманні у ОСОБА_1 перебуває двоє неповнолітніх дітей шкільного віку, та мати інвалід 2-ї групи.
Вказані обставини підтверджуються документами, які долучені до апеляційної скарги.
На підставі викладеного, апеляційний суд уважає, що судом першої інстанції, за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, помилково призначене більш суворе покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік, без зазначення та обґрунтування законних на те підстав, що в даному випадку не відповідає балансу відповідності між адміністративним проступком та застосованою за це мірою відповідальності.
За такого, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність змінити постанову суду першої інстанції в частині накладення стягнення, а саме: замість адміністративного стягнення, у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на два роки, застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., яке відповідатиме меті адміністративного стягнення - вихованню особи та запобіганню вчинення нових правопорушень.
Постанова суду першої інстанції в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а також в частині стягнення судового збору, апеляційним судом не переглядалась та має бути залишена без зміни.
Керуючись статтями 283, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Василинюка Володимира Володимиировича - задовольнити.
Постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 жовтня 2025 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП - скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП.
Постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 жовтня 2025 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а також в частині стягнення судового збору - залишити без змін.
Постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 жовтня 2025 року в частині накладення адміністративного стягнення змінити.
Застосувати до ОСОБА_1 замість позбавлення права керування транспортним засобом строком на два роки, адміністративне стягнення, передбачене статтею 124 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривен.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду І.В. Лівінський