10.11.25
22-ц/812/1798/25
Єдиний унікальний номер судової справи 945/1277/23
Номер провадження 22-ц/812/1798/25
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
10 листопада 2025 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,
з секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» заочне рішення, яке ухвалено Миколаївським районним судом Миколаївської області 13 травня 2025 року, під головуванням судді Шаронової Н.О., в приміщені цього ж суду, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 05 вересня 2025 року, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
У червні 2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що АТ «Універсал Банк» запустило новий проект mоnobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки mоnobank.
Після перевірки кредитної історії на платіжних картках mоnobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту mоnobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація клієнта відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за відповідним посиланням.
05 січня 2020 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг та цього ж дня між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Взятий на себе обов'язок банк виконав належним чином, в той час як позичальник ОСОБА_1 належним чином своїх договірних зобов'язань не дотримав, прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором досягло понад 90 днів, у зв'язку із чим останнім допущено істотне порушення зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 27 січня 2023 року направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості.
Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв'язку з чим та відповідно до п.п.5.18, 5.19 п.5 Розділу ІІ Умов кредит став у формі «на вимогу».
За такого станом на 25 квітня 2023 року утворилась заборгованість за вказаним договором в загальному розмірі 39 557 грн. 81 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту.
Посилаючись на викладені обставини, АТ «Універсал Банк» просило позов задовольнити, стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Моnobank» від 05 січня 2020 року у загальному розмірі 39 557 грн. 81 коп., яка виникла станом на 25 квітня 2023 року, а також витрати зі сплати судового збору.
Заочним рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2025 року, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 05 вересня 2025 року, у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що АТ «Універсал Банк» не надало доказів на підтвердження відкриття відповідачу банківського рахунку чи перерахування коштів на кредитну картку, доказів зарахування кредитних коштів, встановлення кредитного ліміту, а також розміру заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Наданий представником позивача розрахунок боргу складений представником банку в односторонньому порядку, залежить від його волевиявлення, не є первинним документом та не підтверджує ні факт користування відповідачем кредитним лімітом, ні факт наявності заборгованості.
При цьому, виписки з рахунку відповідача, меморіального ордеру про зарахування відповідачу кредитних коштів, представником позивача до матеріалів справи не надано, клопотань про їх витребування, згідно з вимогами ст.84 ЦПК України, представником позивача не заявлялось, а також ним не зазначено про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
Із наданих позивачем доказів тільки анкета-заява містить підпис відповідача. Проте зазначена анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом та інших істотних умов.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просило судове рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що районним судом не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків та Тарифами.
Анкету-заяву клієнтом було підписано 05 січня 2020 року, відповідно саме в цей період були дійсні Умови і правила в редакції від 13 грудня 2019 року, а тому відповідач не міг бути ознайомлений з будь-якими іншими Умовами і правилами.
На підтвердження використання ОСОБА_1 кредитних коштів в межах встановленого йому кредитного ліміту позивач долучив до апеляційної скарги виписку про рух коштів по картці від 13 серпня 2025 року та виписки по аналітичних рахунках боржника.
При цьому, банком зазначено, що вказані виписки не долучались до позовної заяви, оскільки всі погашення, заборгованість, нарахування були відображені та підтверджені розрахунком заборгованості за договором, а відповідачем не висловлювалось жодних заперечень з приводу наявної заборгованості за договором від 05 січня 2020 року.
Також, на думку позивача, вказані виписки за своєю природою не є новими доказами, а лише підтверджують раніше надані позивачем докази.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судове засідання учасники справи не з'явилися про день, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.ч.1,2,3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване судове рішення таким вимогам не відповідає.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
За ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст.ст.509,525-526,598,610,611,622 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.
При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.
Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.
При цьому, відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (який діяв на час укладення договору про надання банківських послуг) передбачено, що договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:
- у паперовому вигляді;
- у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»;
- шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
- в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до положень ст.ст.5,15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (в редакції, який діяв на час укладення правочину), електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.
Так, з матеріалів справи встановлено, що звертаючись до суду із позовом та заявляючи позовні вимоги, АТ «Універсал Банк» посилалося на те, що 05 січня 2020 року між АТ «Універсал Банк та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, відповідно до якого АТ «Універсал Банк» надало відповідачу грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
В анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг зазначено, що відповідач просить відкрити на його ім'я поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Погоджується з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови. З зазначеними документами він ознайомлений, отримав їх примірник у мобільному додатку, вони йому зрозумілі й не потребують додаткового тлумачення. Визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису. Підтверджує, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку.
Згідно п.3 анкети-заяви ОСОБА_1 погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
За змістом п.11 анкети-заяви відповідач просив усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
До позовної заяви долучені Умови і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків, на які позивач посилається як на підставу для своїх позовних вимог, але вказані правила відповідачем не підписані (а.с.17-29).
Також, до позовної заяви позивач додав Витяг з тарифів чорної картки monobank, в якому визначено умови користування кредитними коштами, порядок розрахунків, обумовлено сплату коштів за користування кредитними коштами та визначено розміри і порядок застосування штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору (а.с.31-32). Однак, вказаний витяг не містить даних про ознайомлення позичальника ОСОБА_1 з наведеними тарифами.
Анкета-заява до договору про надання банківських послуг, що підписана позичальником 05 січня 2020 року, також не містить відомостей з якими саме тарифами був ознайомлений позичальник.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відповідач був ознайомлений та погодився з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків шляхом отримання їх у мобільному додатку, а також, що ці умови та правила, є загальнодоступними та розміщені на офіційному сайті фінансової установи, оскільки такі твердження ґрунтуються на припущеннях, що є неприйнятним з огляду на приписи ч.6 ст.81 ЦПК України. До того ж зазначені Умови і правила, а також тарифи банку є мінливими та змінюються банком, що підтверджується змістом апеляційної скарги.
За таких обставин колегія суддів вважає, що надані позивачем Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» і Тарифи не є складовою укладеного сторонами договору та не визначають його суттєві умови, в тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом, а тому колегія суддів відхиляє доводи про помилковість таких висновків в апеляційній скарзі, які суперечать наведеним положенням закону та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходи з того, що незважаючи на підписання анкети-зави позичальника від 05 січня 2020 року, позивач не довів факт користування відповідачем кредитними коштами та відповідно розмір заборгованості за договором про надання банківських послуг, зазначаючи, що наявний у справі розрахунок заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та відповідно розміру боргу.
Колегія суддів вважає такий висновок районного суду помилковим та частково приймає доводи апеляційної скарги.
Так, після підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 05 січня 2020 року у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача повернути кредитні кошти та оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно з умовами договору.
При цьому, підписавши анкету-заяву, пройшовши ідентифікацію клієнта, відповідач уклав з позивачем договір про надання банківських послуг, що підтвердив своїм підписом на заяві, в межах умов якого отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Такий договір є укладеним, оскільки дотримано вимоги до письмової форми (укладений шляхом підписання документу) і сторони, таким чином, дійшли згоди щодо умов, притаманних даному виду договору.
Разом з тим, на думку колегії суддів, наявні у матеріалах справи документи не підтверджують наявність між сторонами домовленості щодо розміру процентів за користування кредитним коштами та відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, а також наявність заборгованості у розмірі, визначеному позивачем.
Зокрема, Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank та Витяг з тарифів Чорної картки monobank, як вище зазначалось, не містять підпису позичальника ОСОБА_1 .
Вищевказана анкета-заява позичальника не містить відомостей щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, або будь-які інші умови договору (а.с.9).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору (05 січня 2020 року) діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначалось вище, у анкеті-заяві позичальника від 05 січня 2020 року, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена та ними не узгоджувалась.
Разом з тим, згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за кредитним договором банком нараховувались також проценти, на погашення яких позивачем перераховувалися кошти, що сплачувались позичальником.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05 січня 2020 року, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank та Витяг тарифів Чорної картки monobank, як на невід'ємні частини спірного договору.
Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: нарахування процентів, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, та інші умови.
Разом з тим, матеріали даної справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо процентів, комісії та відповідальність за прострочення грошового зобов'язання саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (05 січня 2020 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (червень 2024 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови і правила обслуговування фізичних осіб, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір та сплату процентів, відповідальність за прострочення грошового зобов'язання, надані банком Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч.4 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17).
Водночас вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема, ст.ст.625,1048 ЦК України позивач не пред'являв.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії, щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти та частково погашав заборгованість по кредиту.
Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 39 557 грн. 81 коп.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що частина коштів у розмірі 34 592 грн. 77 коп. була безпідставно зарахована банком на погашення заборгованості по нарахованим процентам.
Звертаючись з позовом, позивач наполягав на тому, що у відповідача утворилась заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), яка станом на 25 квітня 2023 року складає 39 557 грн. 81 коп.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 вказано, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивач здійснив неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Отже, у цьому конкретному випадку апеляційний суд повинен був належним чином дослідити поданий банком розрахунок кредитної заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування.
За такого, оскільки сплачені позичальником грошові кошти в розмірі 34 592 грн. 77 коп. були безпідставно зараховані позивачем на погашення процентів, то колегія суддів вважає, що оскільки сторони у кредитному договорі не передбачили нарахування з позичальника процентів та інших платежів у розрахованому позивачем розмірі, то вказані суми необхідно зарахувати на погашення тілу кредиту.
За таких обставин, заочне рішення суду на підставі п.1,2 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» ззаборгованості за договором про надання банківських послуг «Моnobank» від 05 січня 2020 року в сумі 4 965 грн. 04 коп. станом на 25 квітня 2023 року, яка складається з основої суми кредиту (тіла кредиту).
Стосовно надання банком виписки по рахункам позичальника (відповідача) на стадії апеляційного розгляду справи, то колегія судів виходить з наступного.
За змістом ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
За змістом ст.6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ч.ч.1-4 ст.83 ЦПК України зазначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі №335/4991/16-ц (провадження №61-11981св22) зазначено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Тлумачення п.6 ч.2 ст.356, ч.ч.1-3 ст.367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, наприклад, якщо новий доказ з'явився після розгляду справи судом першої інстанції або раніше був недоступний заявнику. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч.1 ст.44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні по суті спору.
Під час перегляду справи, колегією суддів не було встановлено існування об'єктивних перешкод, що позбавили позивача можливості надати вищевказані докази до суду першої інстанції. При цьому, позивачем не надано доказів про неможливість подання цих документів до суду першої інстанції, як цього вимагає ЦПК України, тому колегія суддів не приймає їх до уваги, при перегляді судового рішення.
Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із пп.«б»,«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги АТ «Універсал банк», задовольнивши частково позовні вимоги на 12.55%, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 842 грн. 10 коп. грн. судового збору (336 грн. 84 коп. - за подачу позову + 505 грн. 26 коп. - за розгляд справи в суді апеляційній інстанції).
Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2025 року, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 05 вересня 2025 року, - скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Моnobank» від 05 січня 2020 року в сумі 4 965 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) 04 коп., яка утворилась станом на 25 квітня 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) 842 (вісімсот сорок дві) грн. 10 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.В. Самчишина
Повний текст судового рішення
складено 13 листопада 2025 року