Справа № 128/2072/16-ц
Провадження № 22-ц/801/2121/2025
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф.
Доповідач:Сало Т. Б.
11 листопада 2025 рокуСправа № 128/2072/16-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Берегового О.Ю., Ковальчука О.В., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28 липня 2025 року, ухвалене суддею Карпінською Ю.Ф., повне рішення складено 28 липня 2025 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_4 , про розподіл спільно нажитого майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя,
встановив:
У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:
- встановити, що земельна ділянка площею 0,0977 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована по АДРЕСА_1 , зареєстрована на ім'я ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу від 07 червня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Марунько О.Г., зареєстрованого в реєстрі №573 та будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва та існують у вигляді незавершеного домоволодіння; мансарда незавершеного будівництвом готовністю 50% під літерою «м/А»; ганок; криниця №1; вигрібна яма №2; огорожа №3; хвіртка №4; ворота №5; огорожа №6; колодязь інженерних мереж, що є спільною власністю подружжя;
- здійснити поділ спільного майна, визнавши за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки та на 1/2 будівельних матеріалів, які були використані в процесі незавершеного будівництва.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що 29 вересня 2007 року сторони зареєстрували шлюб, який розірвано 26 червня 2013 року. Під час шлюбу спільною працею сторони придбали земельну ділянку розміром 0,0977 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_1 , вартістю 25 000 грн.
24 липня 2012 року було отримано дозвіл на початок виконання будівельних робіт житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами. Під час спільного проживання побудовано такі приміщення: під літ. «м/А» мансарда незавершена будівництвом, готовністю 50%; ганок, криниця №1; вигрібна яма №2; огорожа №3; хвіртка №4; ворота №5; огорожа №6; колодязь інженерних мереж №7, вартістю 116 355 грн.
Після розірвання шлюбу сторони домовилися розділити спільно нажите майно добровільно та відповідачка пообіцяла, що буде згодна на грошову компенсацію, але до цього часу постійно уникає будь-якого спілкування з позивачем. Угоди про добровільний поділ майна, що є спільною власністю подружжя, між сторонами не досягнуто.
Позивач зазначає, що в липні 2013 року він заселився в незавершене будівництво, розпочав внутрішні і зовнішні роботи та в 2014 році самостійно побудував житловий будинок літ. «А», тамбур «а», сарай літ. «Б», погріб «п/Б», навіс «б», вигрібну яму №8 та постійно проживає в будинку до даного часу.
19 листопада 2021 року від позивача ОСОБА_2 надійшла позовна заява зі збільшеними позовними вимогами (яка прийнята судом), в якій він просив поділити спільне сумісне майно подружжя та виділити йому на праві власності 1/2 ідеальну частку земельної ділянки площею 0,0977 га, кадастровий номер 0520655900:02:007:0394, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , та 1/2 ідеальну частку незавершеного будівництва житлового будинку готовністю 97%, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана заява мотивована тим, що на розгляді суду, крім цієї, знаходиться також цивільна справа №128/1827/21 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та примусове виселення. Після ознайомлення з матеріалами цієї справи позивачу стало відомо, що 11 жовтня 2013 року ОСОБА_6 замовила та отримала технічний паспорт на житловий будинок б/н в АДРЕСА_1 , до складу якого входять: житловий будинок «А» незавершене будівництво готовністю 97%, веранда «а» незавершене будівництво готовністю 99%, ганок, криниця №1, вигрібна яма №2, огорожа №3-6. За ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на незавершене будівництво готовністю 97% за цією адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:02:007:0394 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Земельна ділянка придбана, а житловий будинок частково побудований в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі та спільного проживання за спільні кошти. Не зважаючи на домовленість про розподіл спільного сумісного майна в добровільному порядку, відповідачка звернулась до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та його примусове виселення, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона є повним власником житлового будинку (незавершеного будівництва готовністю 97%), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 0520655900:02:007:0394.
Позивач вважає, що оскільки земельна ділянка та частково житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами були придбані в період шлюбу за спільні кошти, то вони є спільною сумісною власністю подружжя, і він відповідно до вимог закону має право на 1/2 частку вказаного майна. Його частка в незавершеному будівництвом житловому будинку (готовністю 97%) є більшою, ніж 50%, оскільки після розірвання шлюбу він самостійно за власні кошти добудував житловий будинок під літерою «А», тамбур «а», сарай «Б», погріб «п/Б», навіс «б», вигрібну яму №8, однак він не бажає збільшувати свою частку у спільній сумісній власності подружжя.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 28 липня 2025 року позовну заяву задоволено частково.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0977 га, кадастровий номер 0520655900:02:007:0394, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у АДРЕСА_1 .
У порядку поділу спільного майна подружжя залишено у власності ОСОБА_3 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0977 га, кадастровий номер 0520655900:02:007:0394, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у АДРЕСА_1 .
Решту позовних вимог залишено без задоволення.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволенної позовної вимоги та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги, що стосується земельної ділянки.
У скарзі ОСОБА_1 зазначає, що у суду були відсутні підстави для прийняття до розгляду заяви ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог. Позивач надав суду неналежні докази щодо придбання земельної ділянки та часткової побудови житлового будинку за спільні кошти в період зареєстрованого шлюбу колишнього подружжя. У подібних спорах виникає доцільність проведення відповідної експертизи щодо можливості виділення частки, однак, спірне майно належить лише відповідачці, а тому ОСОБА_2 не міг звернутися до суду із клопотанням про призначення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи для можливості виділення останньому 1/2 ідеальної частки спірного майна. Земельна ділянка та будівельні матеріали були придбані нею хоча і в період шлюбу, але за особисті кошти, тому дане майно належить їй на праві приватної власності та не підлягає поділу. Висновки суду щодо будинку є обґрунтованими.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 просить позовну заяву задовольнити частково, а саме у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частку земельної ділянки, а 1/2 частку цієї земельної ділянки залишити у власності ОСОБА_3 .. Решту позовних вимог просить залишити без задоволення.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, встановивши, що спірну земельну ділянку площею 0,0977 га, кадастровий номер 0520655900:02:007:0394, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 було придбано відповідачкою ОСОБА_3 07 червня 2012 року, тобто під час шлюбу з ОСОБА_2 , за 25 000 гривень, що підтверджується наданою копією договору купівлі-продажу від 07 червня 2012 року, а в борг у ОСОБА_4 на придбання земельної ділянки відповідач взяла кошти у розмірі 20 000 доларів США. Суд вважав, що вказаний факт не доводить тих обставин, що відповідач брала в борг кошти на придбання саме цієї земельної ділянки, як і не доводить тих обставин, що дана земельна ділянка була придбана відповідачем за особисті кошти. У зв'язку цим суд вважав відсутніми підстави для спростування презумпції права спільної сумісної власності подружжя та відступлення від засад рівності часток у спільному майні подружжя.
Тому встановивши, що земельну ділянку сторони набули у власність під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а презумпція спільності права власності подружжя відповідачкою не спростована, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для вирішення питання його поділу та визнання за сторонами права власності на 1/2 частку земельної ділянки за кожною із сторін.
Разом з тим, суд не вбачав підстав для виділення позивачу ОСОБА_2 на праві власності 1/2 ідеальної частки незавершеного будівництва житлового будинку готовністю 97%, розташованого по АДРЕСА_1 . Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині суд виходив з того, що спірний будинок (незавершене будівництво) не введений в експлуатацію, а судову будівельно-технічну експертизу відносно спірного об'єкта не було проведено, що унеможливлює встановити ступінь готовності незавершеного будівництва станом на даний час, його вартість, точний період будівництва, як і не встановлено, чи можливо довести до кінця будівництво та провести його поділ. До прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільного обороту не виникає, що унеможливлює його поділ. Крім того, матеріали справи не містять доказів, що будівництво спірного об'єкта нерухомості здійснювалося за особисті кошти відповідача ОСОБА_3 .. Також судом зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази щодо матеріалів обладнання, які були використані в процесі будівництва спірного житлового будинку, у зв'язку з чим суд не може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про поділ об'єкта незавершеного будівництва, а саме житлового будинку, сторонами не оскаржується, а відтак рішення суду першої інстанції в цій частині в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, що стосується поділу земельної ділянки, в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 29 вересня 2007 року (а.с.8 т.1).
Шлюб між сторонами розірвано 26 червня 2013 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 26 червня 2013 року. Після розірванню шлюбу відповідачі присвоєно прізвище « ОСОБА_8 » (а.с.9 т.1).
07 червня 2012 року між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_10 (покупець) укладено договір купівлі продажу земельної ділянки, а саме земельної ділянки площею 0,0977 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520655900:02:007:0394. Цільове використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. За домовленістю сторін продаж земельної ділянки вчинено за узгодженою сторонами ціною, що становить 25 000,00 грн, які покупець сплатив продавцеві віч-на-віч до підписання цього договору. Покупець купує земельну ділянку в спільну сумісну власність. Згода чоловіка на купівлю викладена в заяві, що посвідчена приватним нотаріусом Вінницького РНО Марунько О.Г. від 07 червня 2012 року за №572 (а.с.10 т.1).
Згідно з копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 березня 2014 року, земельна ділянка площею 0,0977 га, з кадастровим номером 0520655900:02:007:0394, розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), і на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_10 (а.с. 41-42 т.2).
За замовленням ОСОБА_10 у 2012 році виготовлено будівельний паспорт № НОМЕР_3 на забудову земельної ділянки належної індивідуальному забудовнику ОСОБА_10 , а також на будівництво житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 (а.с.12-25 т.1).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 26 січня 2021 року, 01 грудня 2014 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво готовністю 97%, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 0520655900:02:007:0394, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка) (а.с.175 т.1).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 26 квітня 2016 року, у будинку в АДРЕСА_1 , зі слів проживає ОСОБА_2 з липня 2013 року (а.с.31 т.1).
З копії технічного паспорту від 01 квітня 2016 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 розташовані: житловий будинок літ. «А» площею 53,6 кв.м, рік побудови - 2014; мансарда незавершена будівництвом готовністю 50% літ. «м/А» площею 53,6 кв.м, рік побудови - 2012; тамбур літ. «а» площею 4,5 кв.м, рік побудови - 2014; ганок площею 4,7 кв.м, рік побудови - 2012; сарай літ. «Б» площею 44,3 кв.м, рік побудови - 2014; погріб літ. «п/Б» площею 6,5 кв.м, рік побудови - 2014; навіс літ. «б» площею 14,2 кв.м, рік побудови - 2014; криниця №1, рік побудови - 2012; вигрібна яма №2, рік побудови - 2012; огорожа №3, рік побудови - 2012; хвіртка №4, рік побудови - 2012; ворота №5, рік побудови - 2012; огорожа №6, рік побудови - 2012; колодязь інженерних мереж №7, рік побудови - 2012; вигрібна яма №8, рік побудови - 2014. Інвентаризаційна вартість будинку, господарських будівель та споруд становить 399 233 грн (а.с. 32-37 т.1).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 26 квітня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 , при перевірці матеріально-побутових умов комісією у складі депутата Мушти В.А. та сусідів ОСОБА_9 , ОСОБА_11 встановлено, що за вказаною адресою у 2012 році було розпочато будівництво житлового будинку ОСОБА_2 та його дружиною. Спільно з дружиною побудовано коробку будинку, покрівлю, криницю та каналізацію. В липні 2013 року ОСОБА_2 поселився в незавершене будівництво і розпочав внутрішні та зовнішні роботи без дружини самостійно. А саме: облаштував ванну кімнату, кухню, вітальню. Встановив меблі та побутову техніку. А також встановив твердопаливне парове опалення. Збудував погріб, сарай, вигрібну яму, а також весь цей час обробляє земельну ділянку. За результатами обстеження комісія дійшла наступного висновку: «Дійсно, зі слів сусідів ОСОБА_2 розпочав спільно будівництво з дружиною. А потім у 2013 році заселився у будинок після розлучення та розпочав самостійно внутрішні та зовнішні роботи» (а.с.57 т.1).
13 грудня 2013 року ОСОБА_12 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 13 грудня 2013 року (а.с.61 т.1).
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області рішенням від 24 березня 2015 року в цивільній справі №133/431/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 вересня 2016 року та постановою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 239 775 грн, що еквівалентно 30 000 доларів США згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05 липня 2012 року, відповідно до розписок від 28 травня 2012 року та від 05 липня 2012 року (а.с.110-116 т.1).
У заяві від 12 жовтня 2019 року, посвідченій приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В.Б., ОСОБА_4 повідомляє, що він отримав від ОСОБА_3 суму боргу 30 000 доларів США, яку по рішенню Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 березня 2015 року по справі №133/431/15-ц, відповідно до розписок від 28 травня 2012 року та 05 липня 2015 року, було стягнуто з ОСОБА_3 на його користь. Жодних претензій до ОСОБА_3 він не має (а.с.59 т.2).
У заяві від 12 жовтня 2019 року, посвідченій приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В.Б., ОСОБА_13 дає свою згоду дружині ОСОБА_3 , на сплату нею суми боргу 30 000 доларів США, яку по рішенню Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 березня 2015 року по справі №133/431/15-ц, відповідно до розписок від травня 2012 року та 05 липня 2015 року, було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 (а.с.60 т.2).
Відповідно до довідки АТ «Укрсиббанк» від 18 листопада 2021 року за №59-1-14/33-459 та додатку 1 до вказаної довідки, у даному банку клієнт ОСОБА_2 має поточний рахунок № НОМЕР_5 , за яким в період з 01 липня 2012 року до 31 грудня 2014 року проводились дебетові та кредитові операції на загальну суму 3 987 940 грн (а.с.181-183 т.1).
З копії виписки за особовим рахунком НОМЕР_5 убачається, що з 01 липня 2012 року до 31 грудня 2014 року ОСОБА_2 проводилися операції з коштами (а.с. 184-225 т.1).
Відповідно до довідки АТ «Укрсиббанк» від 18 листопада 2021 року за №59-1-14/33-460 та додатку 1 до вказаної довідки, у даному банку клієнт ОСОБА_2 має поточний рахунок№ НОМЕР_6 , за яким в період з 01 липня 2012 року до 31 грудня 2014 року проводились дебетові та кредитові операції на загальну суму 1 174 821,56 грн (а.с.226-227 т.1).
З копії виписки за особовим рахунком НОМЕР_6 убачається, що з 01 липня 2012 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 проводилися операції з коштами (а.с.228-242 т.1).
ОСОБА_2 , зважаючи на те, що земельна ділянка була придбана під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 за спільні кошти, звернувся до суду із позовом про поділ майна подружжя.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).
У частині першій статті 70 СК України зазначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що сторони у справі під час перебування у шлюбі та за спільні кошти набули у власність земельну ділянку площею 0,0977 га, кадастровий номер 0520655900:02:007:0394, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними в натурі відповідно до рівності часток кожного із подружжя.
У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає про те, що земельна ділянка належить лише їй, а надані позивачем докази щодо придбання земельної ділянки за спільні кошти в період зареєстрованого шлюбу колишнього подружжя не є належними.
При цьому вказує, що кошти на придбання земельної ділянки у розмірі 20 000 доларів США вона взяла у борг у свого батька - ОСОБА_4 під розписку, а 05 липня 2012 року вона взяла в борг також суму у розмірі 10 000 доларів США для будівництва будинку. Вказані кошти у подальшому були стягнуті з неї за рішенням суду.
У даній справі встановлено, що земельну ділянку ОСОБА_14 придбано на підставі договору купівлі-продажу 07 червня 2012 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі.
Як вказано в пункті 2.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки, продаж земельної ділянки вчинено за узгодженою сторонами ціною, а саме 25 000 гривень.
ОСОБА_3 стверджує, що 20 000 доларів США, які вона взяла у борг у ОСОБА_4 на підставі розписки від 28 травня 2012 року, вона спрямувала на купівлю цієї земельної ділянки.
По-перше, з наявної в мережі Інтернет інформації слідує, що курс Національного банку України станом на 07 червня 2012 року був наступним: 7,993 - долар США. Тобто вартість земельної ділянки орієнтовно становить 3 127 доларів США, а не 20 000 доларів США, про що вказує відповідачка.
По-друге, стягнення коштів за договорами позики, в тому числі на підставі розписки від 28 травня 2012 року, було предметом судового розгляду в цивільній справі №133/431/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики.
Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року у згаданій справі №133/431/15-ц зазначив, що суди при вирішенні даного спору не встановлювали обставини придбання будь-якого майна за кошти, передані за договорами позики, укладеними між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , і вказані обставини підлягають доказуванню та встановленню у визначеному цивільним процесуальним порядком.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що сам по собі факт зазначення у розписці про ціль позики, безумовно, не свідчить про те, що позика була витрачена на придбання спірного майна та про обізнаність позивача про існування такої позики. При цьому, суд правильно застосував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 листопада 2021 року у справі №675/347/18-ц.
У пункті 3.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки зазначено, що покупець, яким є ОСОБА_15 , купує земельну ділянку в спільну сумісну власність і згода її чоловіка викладена у нотаріально посвідченій заяві.
За обставин даної справи суд першої інстанції правильно вважав, що ОСОБА_3 не довела факту придбання земельної ділянки за її особисті кошти, а відтак і не спростувала презумпцію права спільної сумісної власності подружжя та наявність підстав для відступлення від засад рівності часток у спільному мані подружжя.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що надані позивачем виписки з його рахунків не містять відомості щодо перерахування коштів для придбання земельної ділянки не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки кошти сплачувалися покупцем особисто продавцю, тобто розрахунок не був безготівковим. Надані ОСОБА_2 виписки по рахунках підтверджують факт наявності у ОСОБА_2 коштів та його платоспроможності.
Підстав надавати оцінку доводам апеляційної скарги, що стосуються житлового будинку, не має правового значення, оскільки рішення суду в цій частині ОСОБА_3 не оскаржується і як вказано нею у скарзі, вона погоджується із правовою позицією суду першої інстанції відносно будинку - об'єкта незавершеного будівництва.
Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення суду.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Враховуючи викладене, тому рішення слід залишити без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.Ю. Береговий
О.В. Ковальчук