Справа № 130/369/24
Провадження № 22-ц/801/2415/2025
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.
Доповідач:Матківська М. В.
12 листопада 2025 рокуСправа № 130/369/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Берегового О. Ю., Сопруна В. В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна,
Ухвалу постановила суддя Грушковська Л. Ю.
Ухвалу постановлено о 16:27 у м. Жмеринка Вінницької області
Дата складення повного тексту ухвали - 03 вересня 2025 року,
встановив:
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, у якому просив визнати спільним сумісним майном подружжя кошти, які містилися в період - 23 серпня 2013 року до 21 травня 2020 року на депозитних та поточних рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_3 в банківських установах: АТ «Мегабанк», АТ «Idea Bank», КБ «ПриватБанк», АБ «УКРГАЗБАНК»; стягнути з ОСОБА_3 1/2 частину грошових коштів, розміщених в період з 23 серпня 2013 року до 21 травня 2020 року на депозитних та поточних рахунках, оформлених на ім'я ОСОБА_3 , відкритих в банківських установах: АТ «Мегабанк», АТ «Idea Bank», КБ «ПриватБанк», АБ «УКРГАЗБАНК»; визнати спільною сумісною власністю подружжя кошти в сумі 6 543 050,00 грн., які були надані ОСОБА_3 для ТОВ «ТД «Наші двері» на підставі договору № 1 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 05 березня 2019 року; стягнути з ОСОБА_3 3 271 525,00 грн. як 1/2 частину коштів від 6 543 050,00 грн., наданих ОСОБА_3 ТОВ «ТД «Наші двері» на підставі договору № 1 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 05 березня 2019 року
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 лютого 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Слободянюка А. І про зупинення провадження у справі; зупинено провадження у цивільній справі № 130/369/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 753/3139/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 пославшись на невідповідність ухвали суду вимогам статті 263 ЦПК України, на її незаконність та необґрунтованість, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.
Оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції відповідач вказала, що про її незаконність свідчить те, що представник позивача звертався з аналогічним клопотанням про зупинення провадження двічі. Перший раз у задоволенні такого клопотання 30 липня 2025 року суд мотивовано відмовив, наводячи детальну та обґрунтовану позицію. Через місяць суд, розглянувши повторне клопотання з ідентичними підставами та обґрунтуваннями, задовольнив його, кардинально змінивши свою позицію без будь-яких пояснень та без дослідження нових обставин у справі, а також без належної мотивації. На відміну від детальної та обґрунтованої ухвали суду від 30 липня 2025 року, оскаржувана ухвала суду не містить жодного пояснення щодо зміни позиції суду. Суд не аналізує чому ті самі обставини тепер оцінюються по-іншому та не пояснює чому аргументи, які суд визнав переконливими місяць назад, більше не мають значення. В оскаржуваній ухвалі суд лише обмежився загальним цитуванням положень п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, зазначивши, що без вирішення справи № 753/3139/25 по суті неможливо вирішити дану справу.
Ухвала не містить посилань на преюдиційне рішення у справі № 753/15049/24, яке було ключовим аргументом у попередній ухвалі. Суд не пояснив, чому наявність судового рішення, яким встановлено дійсність договору позики, більше не має значення для вирішення питання про зупинення провадження. Суд не аналізував, чи з'явилися нові докази, які б ставили під сумнів можливість самостійного дослідження обставин справи.
Ухвала не містить жодного аналізу щодо дотримання розумних строків розгляду справи. Суд не врахував, що справа вже перебуває у провадженні понад 18 місяців і зупинення на невизначений строк може призвести до багаторічного безпідставного затягування розгляду.
Така непослідовність судових рішень є порушенням принципу правової визначеності, який є одним із базових елементів верховенства права.
Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, ухвалу суду - без змін.
Згідно положень ч. 13 ст. 7, п. 14 ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції постановив ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до набрання законної сили рішенням суду у справі № 753/3139/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, пославшись на те, що без вирішення справи № 753/3139/25 по суті неможливо встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду та неможливо об'єктивно розглянути дану справу; судом встановлені обставини відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, що унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі
Апеляційний суд не може погодитись із таким висновком суду.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Отже, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі лише у разі об'єктивної неможливості розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи.
Визначаючи наявність підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
При вирішенні клопотання про зупинення провадження у справі суд має з'ясувати ключове питання про те, чи є можливість у межах розгляду цієї справи самостійно встановити обставини та зібрати необхідні докази для правильного вирішення спору по суті.
Із матеріалів справи вбачається, що у лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, у якому просив визнати спільним сумісним майном подружжя кошти, які містилися в період - 23 серпня 2013 року до 21 травня 2020 року на депозитних та поточних рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_3 в банківських установах: АТ «Мегабанк», АТ «Idea Bank», КБ «ПриватБанк», АБ «УКРГАЗБАНК»; стягнути з ОСОБА_3 1/2 частину грошових коштів, розміщених в період з 23 серпня 2013 року до 21 травня 2020 року на депозитних та поточних рахунках, оформлених на ім'я ОСОБА_3 , відкритих в банківських установах: АТ «Мегабанк», АТ «Idea Bank», КБ «ПриватБанк», АБ «УКРГАЗБАНК»; визнати спільною сумісною власністю подружжя кошти в сумі 6 543 050,00 грн., які були надані ОСОБА_3 для ТОВ «ТД «Наші двері» на підставі договору № 1 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 05 березня 2019 року; стягнути з ОСОБА_3 3 271 525,00 грн. як 1/2 частину коштів від 6 543 050,00 грн., наданих ОСОБА_3 ТОВ «ТД «Наші двері» на підставі договору № 1 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 05 березня 2019 року.
Свої вимоги мотивував тим, що із відповідачем перебував у шлюбі з 23 серпня 2013 року до 21 травня 2020 року, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили у справі № 711/9192/19 про його розірвання.
Предметом цього спору є поділ майна подружжя, а саме: грошових коштів, які знаходилися на рахунках відповідача за час перебування у шлюбі, а також поворотної фінансової допомоги, наданої відповідачем ТОВ «ТД «Наші двері», за рахунок спільних коштів подружжя.
В суді уже розглядалася справа № 711/1813/20 про поділ майна подружжя, в межах розгляду якої він заявляв клопотання про збільшення позовних вимог з метою встановлення судом усього обсягу спільно нажитого майна при вирішенні питання про його поділ. У задоволенні клопотання було відмовлено, що стало причиною для звернення з цими вимогами в іншому цивільному позовному провадженні.
Факт передачі грошових коштів, які ОСОБА_3 передала в позику ТОВ «ТД «Наші двері» в сумі 6 543 050,00 грн. встановлена заочним рішенням Придніпровського районного суду від 28 липня 2021 року у справі № 711/873/20, про існування якого позивач дізнався 20 серпня 2022 року. Цим рішенням встановлено, що 05 березня 2019 року між ТОВ «ТД «Наші двері» (отримувач за договором) та ОСОБА_3 (надавач за договором) укладено договір № 1 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги, на виконання умов якого ОСОБА_3 в період з березня по грудень 2019 року перерахувала товариству поворотну фінансову допомогу на загальну суму 6 543 050,00 грн. Позивач не був учасником справи № 711/873/20, тому стверджує, що кошти, передані ОСОБА_3 як поворотна фінансова допомога, були взяті із спільного сімейного бюджету, отже, вони є об'єктом поділу майна подружжя.
Про існування депозитних рахунків, відкритих на ім'я відповідача, позивачу стало відомо випадково на початку січня 2022 року, коли на адресу спільної квартири сторін надійшов лист від АТ «Мегабанк» із запрошенням ОСОБА_3 забрати депозитний вклад за закінченням строку депозитного договору. ОСОБА_3 відкрила ряд депозитних рахунків у різних банках, які періодично поповнювала за рахунок спільних коштів подружжя. Грошові кошти, які містилися на депозитних та інших рахунках за час перебування у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя, тому підлягають розподілу в рівних частинах між подружжям (том 1 а. с. 1-8).
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 лютого 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна. Призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження на 01 квітня 2024 року на 10:00 год. Запропоновано відповідачу у разі заперечення проти позову подати до суду свій відзив на позов та додані до нього документи у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (том 1 а. с. 39).
14 січня 2025 року до суду надійшло клопотання від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Слободянюка А. І., у якому він вказав про те, що виконані всі необхідні дії для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті та які є достатніми для закриття підготовчого провадження і призначення судового засідання для розгляду справи, у зв'язку з чим просив закрити підготовче судове засідання у справі та призначити у справі судовий розгляд по суті (том 2 а. с. 201-205).
Також 14 січня 2025 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Слободянюк А. І. подав до суду додаткові письмові пояснення щодо обставин справи із додатками (том 2 а. с. 214-225).
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 січня 2025 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 березня 2025 року на 13:00 год (том 2 а. с. 226-227).
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Слободянюка А. І. про передачу справи за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва (том 2 а. с. 243), на яку представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Слободянюком А. І. подана апеляційна скарга (том 3 а. с. 1-9).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 квітня 2025 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Слободянюка А. І. на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 квітня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання про направлення справи за підсудністю, повернуто скаржнику (том 3 а. с. 23).
29 липня 2025 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Слободянюк А. І. подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 753/3139/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, яка перебуває на розгляді у Дарницькому районному суді м. Києва. До клопотання додав квитанції про надсилання його копії відповідачу (том 3 а. с. 31-35).
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30 липня 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Слободянюка А. І. про зупинення провадження у справі, відмовлено (том 3 а. с. 52-52а).
11 серпня 2025 року представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Слободянюком А. І. подано додаткові письмові пояснення щодо клопотання про зупинення провадження, до якого він додав роздруківку ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року у справі № 753/3139/25, якою призначено справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, до розгляду по суті в судовому засіданні на 12:00 год 19 серпня 2025 року (том 3 а. с. 53-57).
31 серпня 2025 року представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Слободянюком А. І. подано клопотання про зупинення провадження, у якому він просив зупинити провадження у справі № 130/369/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна до набрання законної сили рішенням у справі № 753/3139/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, яка перебуває на розгляді у Дарницькому районному суду м. Києва. До клопотання додав копію ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року у справі № 753/3139/25 про проведення підготовчого судового засідання, якою призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні за участю сторін на 12:00 год 19 серпня 2025 року (том 3 а. с. 61-65).
Зупинивши провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 753/3139/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики, суд першої інстанції не навів достатніх мотивів, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням в іншому провадженні по цивільній справі, а також не зазначив, які саме обставини не можуть бути встановлені судом самостійно при розгляді цієї справи або чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 753/3139/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики, постановлена без додержання норм процесуального права, а тому на підставі пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України така ухвала суду підлягає до скасування, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 вересня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіО. Ю. Береговий
В. В. Сопрун