Справа № 149/619/25
Провадження № 22-ц/801/2420/2025
Категорія: 23
Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак М. В.
Доповідач:Матківська М. В.
12 листопада 2025 рокуСправа № 149/619/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Голоти Л. О., Сопруна В. В.
Секретар: Закернична А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Радон Компані»
на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радон Компані», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - АПНВП «Візит», про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди земельної ділянки,
Рішення ухвалила суддя Робак М. В.
Рішення ухвалено о 15:20 год у м. Хмільник Вінницької області
Повний текст судового рішення складено 19 вересня 2025 року,
26 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ТОВ «Радон Компані», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідач - АПНВП «Візит», про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди земельної ділянки. Свої вимоги мотивувала тим, що на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ВП від 03 серпня 2001 року, виданого Соколівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області, згідно рішення 20 сесії 3 скликання від 07 травня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 74, вона є власником земельної ділянки площею 1,8937 га кадастровий номер 0524886800:02:001:0032, що розташована на території Соколівської сільської ради, призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 17 липня 2019 року передана в оренду строком на десять років, а саме на строк до 17 липня 2029 року, Агропромисловому науково-виробничому підприємству «Візит».
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав від 06 грудня 2024 року № 407024788 речове право оренди землі зареєстроване 25 лютого 2020 року, номер запису про речове право: 35728887.
Згідно інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 17 липня 2019 року на підставі розподільного балансу №№ 811, 812, 813, 814 від 12 червня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Єлісєєвою Т. Ю. та акта приймання-передачі від 17 червня 2024 року перейшло від АПНВП «Візит» до ТОВ «Радон Компані».
АПНВП «Візит» та відповідачем ТОВ «Радон Компані» не сплачено позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою за 2023 рік та за 2024 рік.
Вона особисто зверталася до адміністрації відповідача і до його керівника з питанням виплати орендної плати, на що відповідач вимагав від неї укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди землі ще на два роки, на що вона не погодилася, тому орендна плата їй не була виплачена.
Згідно пункту 12.4 договору оренди землі від 17 липня 2019 року дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Згідно договору оренди землі від 17 липня 2019 року орендна плата за кожен рік користування земельною ділянкою складає 3717,66 грн. та підлягає індексації (пункту 4.1, 4.2 договору).
Враховуючи коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки розмір заборгованості відповідача зі сплати орендної плати складає: за 2023 рік - 3717,66 грн. х 1,051 = 3907,26 грн.; за 2024 рік - 3717,66 грн. х 1,051 х1,12 = 4376,13 грн.
Загальна сума заборгованості відповідача по оплаті орендної плати за 2023 рік і за 2024 рік складає 8283,39 грн.
Відповідач у добровільному порядку не розрахувався із позивачем по орендній платі за користування земельною ділянкою, хоча мав таку можливість та зобов'язаний був це зробити.
У зв'язку із викладеним позивач просила стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати за 2023 і 2024 роки в сумі 8283,39 грн., розірвати договір оренди землі від 17 липня 2019 року і стягнути 1937,92 грн. судового збору і 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Радон Компані» на користь ОСОБА_1 5138,05 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за 2023 та 2024 роки за користування земельною ділянкою площею 1,8937 га, яка знаходиться на території Соколівської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524886800:02:001:0032.
Розірвано договір оренди землі, що укладений 17 липня 2019 року між ОСОБА_1 та Агропромисловим науково-виробничим підприємством «Візит», право оренди по якому перейшло до ТОВ «Радон Компані» на підставі акта приймання-передачі від 17 червня 2024 року та розподільчого балансу №№ 811, 812, 813, 814 від 12 червня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Єлісєєвою Т. Ю., зареєстрованого в державному реєстрі речових прав 25 лютого 2020 року, номер запису про речове право 35728887, щодо оренди належної позивачеві на праві приватної власності земельної ділянки площею 1,8937 га кадастровий номер 0524886800:02:001:0032, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Соколівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
В іншій частині позову у задоволенні відмовлено.
Стягнуто із ТОВ «Радон Компані» на користь ОСОБА_1 пропорційно задоволеним вимогам 1202,07 грн. судового збору та 6203,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Радон Компані» просить рішення суду в частині розірвання договору оренди землі скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди землі. У випадку задоволення апеляційної скарги здійснити перерозподіл судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В решті рішення суду просить залишити без змін. Судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем у зв'язку із розглядом справи судом апеляційної інстанції, просить покласти на позивача.
Зазначив, що з оскаржуваним рішенням в частині розірвання договору оренди землі не погоджується і вважає, що суд першої інстанції в цій частині допустив порушення вимог цивільно-процесуального законодавства України та, відповідно, наслідком цього є нехтування конституційними правами та охоронюваними законом інтересами відповідача. При ухваленні рішення суд не з'ясував обставин, які він вважав встановленими, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, наслідком чого є істотні порушення та невірне застосування норм права.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції залишено поза увагою позицію КЦС ВС, висловлену з аналогічних правовідносин в постанові від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24, а саме щодо розірвання договору оренди землі на підставі пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України.
Констатуючи наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно із пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України суд мав би встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплата» орендної плати. Одним із факторів, які повинен взяти до уваги суд під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила умови договору, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
Судом не враховано, що орендодавець не зверталася за виплатою орендної плати за 2024 рік в касу товариства та/або до адміністрації товариства та не повідомляла в якій формі та спосіб вона бажає отримати орендну плату. Несплата орендної плати за 2023 і 2024 роки відбулася без будь-якого умислу зі сторони відповідача і тільки орендар дізнався про наявність заборгованості, 04 квітня 2025 року він здійснив перерахування шляхом поштового переказу через АТ «Укрпошта» грошових коштів в сумі 3145,34 грн. на користь орендодавця ОСОБА_1 .
Крім того, судом не враховано, що відповідач ТОВ «Радон Компані» створене шляхом виділу з Агропромислового науково-виробничого підприємства «Візит» згідно рішення загальних зборів учасників (засновників) підприємства від 12 червня 2024 року та зареєстроване 14 червня 2024 року. 17 червня 2024 року згідно акта приймання-передачі та на підставі розподільчого балансу підприємства до ТОВ «Радон Компані» перейшло право оренди на земельні ділянки, в тому числі і на ділянку, що належить позивачу ОСОБА_1 . Проте, згідно із розподільчим балансом підприємство не передавало новоствореному товариству заборгованість перед орендодавцями за попередні роки.
Суд першої інстанції не дослідив в повній мірі обсяг зобов'язань, які перейшли до товариства згідно з розподільчим балансом і зробив неправильний висновок щодо зобов'язання товариства з виплати орендної плати ОСОБА_1 за 2023 рік.
Позивач не оскаржила рішення суду, подала відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Радон Компані» - адвокат Вересюк М. В. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Поворознюк Б. М. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає законним, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник третьої особи АПНВП «Візит» у судове засідання не з'явився.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, та не встановлено неправильного застосування норм матеріального права.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує рішення суду лише в частині задоволення позову про розірвання договору оренди землі, а в іншій частині рішення суду відповідачем і іншими учасниками справи не оскаржено.
Тому апеляційним судом переглядається справа щодо законності і обґрунтованості судового рішення лише в межах його оскарження.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю № 74 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,8937 га, яка знаходиться на території Соколівської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524886800:02:001:0032 (а. с. 8).
Земельна ділянка площею 1,8937 га, яка знаходиться на території Соколівської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524886800:02:001:0032 передана власником ОСОБА_1 в оренду на підставі договору оренди землі від 17 липня 2019 року, строком на десять років АПНВП «Візит» (а. с. 15-17).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 06 грудня 2024 року № 407024788 речове право оренди землі зареєстроване 25 лютого 2020 року, номер запису про речове право: 35728887 за відповідачем ТОВ "Радон Компані" (а. с. 9, 18, 54).
Згідно платіжної інструкції № 290 від 04 квітня 2025 року орендар ТОВ "Радон Компані" перерахувало орендну плату в сумі 3145,34 грн. на рахунок орендодавця ОСОБА_1 (а. с. 55-56).
Згідно акту приймання-передачі від 17 червня 2024 року та Витягу із розподільного балансу № № 811, 812, 813, 814 від 12 червня 2024 року до ТОВ "Радон Компані" перейшло право оренди земельних ділянок, в тому числі і за договором оренди із ОСОБА_1 від 17 липня 2019 року (а. с. 62-65, 66-71).
11 квітня 2025 року орендар ТОВ "Радон Компані" надіслало орендодавцю ОСОБА_1 пропозицію щодо отримання орендної плати (а. с. 86-93).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив із встановлених порушень відповідачем умов договору оренди земельної ділянки щодо виплати ОСОБА_1 орендної плати за 2023-2024 роки, при цьому врахував часткову сплату боргу в сумі 3145,34 грн. та суму несплаченої орендної плати в розмірі 5138,05 грн.
Такий висновок суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення про задоволення позову про розірвання договору оренди землі є правильним.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно положень статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2). У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3).
За правилами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.
Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено припинення договору оренди землі, відповідно до вимог якої договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
На підставі положень статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Зазначених правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
За правилами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов'язку по сплаті орендної плати, є порушенням умов договору оренди землі, що дає право орендодавцю вимагати розірвання даного договору оренди землі, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору оренди і вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Договором оренди землі від 17 липня 2019 року, що укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем АПНВП «Візит», у пункті 12 визначені підстави зміни його умов та припинення його дії. У пункті 12.4 договору оренди передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (пункт 12.5 договору оренди землі) (а. с. 15-17).
Такі підстави зміни умов договору і припинення його дії, у тому числі шляхом розірвання, сторонами не змінювалися та не переглядалися.
Таким чином умова договору оренди землі про можливість його розірвання у випадку невиконання стороною обов'язків, передбачених цим договором, є чинною.
Пунктом 4.1 договору оренди землі від 17 липня 2019 року передбачено, що орендна плата за кожний рік користування земельною ділянкою вноситься орендарем у грошовій формі та становить 3717,66 грн. за повний рік оренди. Орендна плата у грошовій формі виплачується через касу або шляхом безготівкового переказу за реквізитами, зазначеними у відповідній заяві орендодавця або у спосіб, який погоджений сторонами та незаборонений законодавством.
Орендна плата вноситься один раз у рік з 01 серпня по 31 грудня поточного року - пункт 4.3 договору оренди землі від 17 липня 2019 року.
Судом першої інстанції встановлено, що орендодавець ОСОБА_1 протягом 2023-2024 років орендну плату за використання належної їй земельної ділянки від орендарів: АПНВП «Візит» - у 2023 році та від ТОВ «Радон Компані» - у 2024 році, не отримувала та про перехід права оренди від орендаря АПНВП «Візит» до ТОВ «Радон Компані» у 2024 році на належну їй земельну ділянку, їй не було відомо.
Також встановлено, що від АНВП "Візит" до ТОВ "Радон Компані" 17 червня 2024 року перейшло право оренди на земельні ділянки, що розташовані на території Соколівського старостинського округу Хмільницької міської ради, в тому числі і на ділянку що на праві власності належить орендодавцю ОСОБА_1 , згідно акта приймання-передачі та на підставі розподільчого балансу, відповідно до яких до відповідача перейшли всі права та обов'язки, визначені договором оренди землі від 17 липня 2019 року, у тому числі обов'язки щодо сплати орендної плати, які існували ще до виділу від первісного орендаря АПНВП «Візит», тобто за минулий 2023 рік.
Отже, із 17 червня 2024 року до відповідача перейшов обов'язок по виплаті орендної плати в тому числі і за минулий рік, який ним не виконаний, що порушує умови договору оренди землі щодо виплати орендної плати.
Таким чином встановлено, що орендна плата за 2023 рік до 31 грудня 2023 року орендодавцю не сплачена орендарем і до 31 грудня 2024 року також не сплачена орендарем орендна плата орендодавцю, що свідчить про порушення однією із сторін договору, а саме - орендарем, умов договору оренди землі від 17 липня 2019 року.
Поважних причин, які б перешкоджали відповідачу виконати свій обов'язок за договором оренди щодо сплати орендної плати відповідач не навів. Часткова виплата орендної плати під час розгляду справи судом, не спростовує висновку суду про порушення відповідачем умов договору оренди щодо невиплати протягом 2023-2024 років орендної плати у строки встановлені умовами договору та є простроченням виконання зобов'язання.
З огляду на викладене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених законом і договором оренди землі від 17 липня 2019 року для його розірвання.
Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що відповідач згідно вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України не заперечив відповідними, що визначені статтями 76, 77-80 ЦПК України доказами, відсутність заборгованості перед позивачем по орендній платі протягом 2023-2024 років та виконання ним в цій частині умов договору оренди землі.
Твердження відповідача в тому, що орендодавець не зверталася за виплатою орендної плати за 2024 рік в касу товариства та/або до адміністрації товариства та не повідомляла в якій формі та спосіб вона бажає отримати орендну плату, наслідком чого стала не виплата орендної плати за цей період, є обманливими і такими, що не відповідають дійсності, оскільки за правилами статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а за умовами договору оренди землі від 17 липня 2019 року орендна плата вноситься орендарем (пункт 4.1), орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (пункт 9.1), орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату у терміни, визначені цим договором (пункт 9.4). Тобто і законом і договором визначено право орендодавця на отримання орендної плати і обов'язок орендаря цю орендну плату сплачувати своєчасно.
Доводи апеляційної скарги в тому, що судом першої інстанції залишено поза увагою позицію КЦС ВС, висловлену з аналогічних правовідносин в постанові від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24, а саме щодо розірвання договору оренди землі на підставі пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України, не заслуговують на увагу, оскільки у зазначеній постанові встановлені зовсім інші обставини справи, відмінні від обставин, що встановлені у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах матеріального закону, на умовах договору оренди землі від 17 липня 2019 року, на встановлених судом обставинах справи, а також спростовані у тексті даної постанови.
За таких встановлених судом обставин справи, правовідносин, які випливають із встановлених обставин та правових норм, застосованих до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість і законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині щодо задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції до скасування не підлягає, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Радон Компані» залишити без задоволення.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: М. В. Матківська
Судді: Л. О. Голота
В. В. Сопрун
Повний текст судового рішення складено 13 листопада 2025 року