Справа № 146/140/24
Провадження №11-кп/801/1020/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
11 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 42022022310000046, внесеного до ЄРДР 04.10.2022 за апеляційними скаргами прокурора - начальника Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 на вирок Томашпільського міського суду Вінницької області від 11.08.2025, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Іванівка Уманського району Черкаської області, українку, громадянку України, із вищою освітою, не працюючу, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років із позбавленням права займатися діяльністю пов'язаною з розпорядженням бюджетних коштів строком на 3 (три) роки.
Вирішено питання із цивільним позовом, процесуальними витратами та долею речових доказів.
Вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 11.08.2025 ОСОБА_10 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за наступних обставин.
Відповідно до наказу №5-К від 02.02.2018, на посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Томашпільської селищної ради 05.02.2018 призначена ОСОБА_10 .
Займаючи вище вказану посаду ОСОБА_10 перебуваючи у приміщенні відділу освіти Томашпільської селищної ради за адресою: вул. Ігоря Гаврилюка, 23, смт Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка є службовою особою та розпорядником бюджетних коштів, умисно, переслідуючи з останньою загальну мету направлену на незаконну розтрату та привласнення бюджетних коштів, що надійшли до відділу освіти Томашпільської селищної ради як освітня субвенція, достовірно усвідомлюючи свої дії та їх наслідки, здійснили незаконні дії які призвели до привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів у сумі 7303,57 гривень.
Привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів виразилось у тому, що особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження 14.03.2019 використавши свій кваліфікований електронний підпис здійснила вхід у «Приват24 для бізнесу», та направила до вказаного банку відомість «розподілу виплат ОМС ВІДДІЛ ОСВІТИ ТОМАШПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ЄДРПОУ 41403597 від 14.03.2019», у якій зазначила завідома недостовірні дані, які полягали у нарахуванні ОСОБА_10 на її власну банківську картку незаконних грошових коштів з державного бюджету у сумі 7303,57 гривень.
На підставі вказаної відомості 14.03.2019 року з державного бюджету на особисту банківську картку ОСОБА_10 АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 7303,57 гривень, які вона привласнила та в подальшому розпорядилась ними на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_10 , працюючи бухгалтером відділу освіти Томашпільської селищної ради, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, перебуваючи у приміщенні відділу освіти Томашпільської селищної ради за адресою: вул. Ігоря Гаврилюка, 23, смт Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка є службовою особою та розпорядником бюджетних коштів, умисно, переслідуючи з останньою загальну мету направлену на незаконну розтрату та привласнення бюджетних коштів, що надійшли до відділу освіти Томашпільської селищної ради як освітня субвенція, достовірно усвідомлюючи свої дії та їх наслідки, здійснили незаконні дії які призвели до привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів у сумі 7500 грн.
Привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів виразилось у тому, що особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження 12.04.2019 використавши свій кваліфікований електронний підпис здійснила вхід у «Приват24 для бізнесу», та направила до вказаного банку відомість «розподілу виплат ОМС ВІДДІЛ ОСВІТИ ТОМАШПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ЄДРПОУ 41403597 від 12.04.2019», у якій зазначила завідома недостовірні дані, які полягали у нарахуванні ОСОБА_10 на її власну банківську картку незаконних грошових коштів з державного бюджету у сумі 7500 грн.
На підставі вказаної відомості 12.04.2019 з державного бюджету на особисту банківську картку ОСОБА_10 АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 7 500 гривень, які вона повторно привласнила та в подальшому розпорядилась ними на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_10 , працюючи бухгалтером відділу освіти Томашпільської селищної ради, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, перебуваючи у приміщенні відділу освіти Томашпільської селищної ради за адресою: вул. Ігоря Гаврилюка, 23, смт Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка є службовою особою та розпорядником бюджетних коштів, умисно, переслідуючи з останньою загальну мету направлену на незаконну розтрату та привласнення бюджетних коштів, що надійшли до відділу освіти Томашпільської селищної ради як освітня субвенція, достовірно усвідомлюючи свої дії та їх наслідки, здійснили незаконні дії які призвели до привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів у сумі 20000 гривень.
Привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів виразилось у тому, що особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження 13.12.2019 використавши свій кваліфікований електронний підпис здійснила вхід у «Приват24 для бізнесу», та направила до вказаного банку відомість «розподілу виплат ОМС ВІДДІЛ ОСВІТИ ТОМАШПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ЄДРПОУ 41403597 від 13.12.2019», у якій зазначила завідома недостовірні дані, які полягали у нарахуванні ОСОБА_10 на її власну банківську картку незаконних грошових коштів з державного бюджету у сумі 20000 гривень.
На підставі вказаної відомості 13.12.2019 з державного бюджету на особисту банківську картку ОСОБА_10 АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 20 000 гривень, які вона повторно привласнила та в подальшому розпорядилась ними на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_10 , працюючи бухгалтером відділу освіти Томашпільської селищної ради, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, перебуваючи у приміщенні відділу освіти Томашпільської селищної ради за адресою: вул. Ігоря Гаврилюка, 23, смт Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка є службовою особою та розпорядником бюджетних коштів, умисно, переслідуючи з останньою загальну мету направлену на незаконну розтрату та привласнення бюджетних коштів, що надійшли до відділу освіти Томашпільської селищної ради як освітня субвенція, достовірно усвідомлюючи свої дії та їх наслідки, здійснили незаконні дії які призвели до привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів у сумі 10000 грн.
Привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів виразилось у тому, що особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження 24.12.2019 року використавши свій кваліфікований електронний підпис здійснила вхід у «Приват24 для бізнесу», та направила до вказаного банку відомість «розподілу виплат ОМС ВІДДІЛ ОСВІТИ ТОМАШПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ЄДРПОУ 41403597 від 24.12.2019», у якій зазначила завідома недостовірні дані, які полягали у нарахуванні ОСОБА_10 на її власну банківську картку незаконних грошових коштів з державного бюджету у сумі 10 000 гривень.
На підставі вказаної відомості 24.12.2019 з державного бюджету на особисту банківську картку ОСОБА_10 АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 10000 гривень, які вона повторно привласнила та в подальшому розпорядилась ними на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_10 , працюючи бухгалтером відділу освіти Томашпільської селищної ради, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, перебуваючи у приміщенні відділу освіти Томашпільської селищної ради за адресою: вул. Ігоря Гаврилюка, 23, смт Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка є службовою особою та розпорядником бюджетних коштів, умисно, переслідуючи з останньою загальну мету направлену на незаконну розтрату та привласнення бюджетних коштів, що надійшли до відділу освіти Томашпільської селищної ради як освітня субвенція, достовірно усвідомлюючи свої дії та їх наслідки, здійснили незаконні дії які призвели до привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів у сумі 879,82 гривень.
Привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів виразилось у тому, що особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження 27.12.2019 використавши свій кваліфікований електронний підпис здійснила вхід у «Приват24 для бізнесу», та направила до вказаного банку відомість «розподілу виплат ОМС ВІДДІЛ ОСВІТИ ТОМАШПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ЄДРПОУ 41403597 від 27.12.2019», у якій зазначила завідома недостовірні дані, які полягали у нарахуванні ОСОБА_10 на її власну банківську картку незаконних грошових коштів з державного бюджету у сумі 879,82 гривень.
На підставі вказаної відомості 27.12.2019 з державного бюджету на особисту банківську картку ОСОБА_10 АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 879,82 гривень, які вона повторно привласнила та в подальшому розпорядилась ними на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_10 , працюючи бухгалтером відділу освіти Томашпільської селищної ради, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, перебуваючи у приміщенні відділу освіти Томашпільської селищної ради за адресою: вул. Ігоря Гаврилюка, 23, смт Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка є службовою особою та розпорядником бюджетних коштів, умисно, переслідуючи з останньою загальну мету направлену на незаконну розтрату та привласнення бюджетних коштів, що надійшли до відділу освіти Томашпільської селищної ради як освітня субвенція, достовірно усвідомлюючи свої дії та їх наслідки, здійснили незаконні дії які призвели до привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів у сумі 858,21 гривень.
Привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів виразилось у тому, що особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження 20.01.2020 використавши свій кваліфікований електронний підпис здійснила вхід у «Приват24 для бізнесу», та направила до вказаного банку відомість «розподілу виплат ОМС ВІДДІЛ ОСВІТИ ТОМАШПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ЄДРПОУ 41403597 від 20.01.2020», у якій зазначила завідома недостовірні дані, які полягали у нарахуванні ОСОБА_10 на її власну банківську картку незаконних грошових коштів з державного бюджету у сумі 858,21 гривень.
На підставі вказаної відомості 20.01.2020 з державного бюджету на особисту банківську картку ОСОБА_10 АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 858,21 гривень, які вона повторно привласнила та в подальшому розпорядилась ними на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_10 , працюючи бухгалтером відділу освіти Томашпільської селищної ради, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, перебуваючи у приміщенні відділу освіти Томашпільської селищної ради за адресою: вул. Ігоря Гаврилюка, 23, смт Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка є службовою особою та розпорядником бюджетних коштів, умисно, переслідуючи з останньою загальну мету направлену на незаконну розтрату та привласнення бюджетних коштів, що надійшли до відділу освіти Томашпільської селищної ради як освітня субвенція, достовірно усвідомлюючи свої дії та їх наслідки, здійснили незаконні дії які призвели до привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів у сумі 20000 гривень.
Привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів виразилось у тому, що особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження 27.11.2020 використавши свій кваліфікований електронний підпис здійснила вхід у «Приват24 для бізнесу», та направила до вказаного банку відомість «розподілу виплат ОМС ВІДДІЛ ОСВІТИ ТОМАШПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ЄДРПОУ 41403597 від 27.11.2020», у якій зазначила завідома недостовірні дані, які полягали у нарахуванні ОСОБА_10 на її власну банківську картку незаконних грошових коштів з державного бюджету у сумі 20000 гривень.
На підставі вказаної відомості 27.11.2020 з державного бюджету на особисту банківську картку ОСОБА_10 АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 20000 гривень, які вона повторно привласнила та в подальшому розпорядилась ними на власний розсуд.
Відповідно до рішення №37, 2 позачергової сесії 8 скликання від 21.12.2020 відділ освіти Томашпільської селищної ради код (ЄДРПОУ 41403597) був перейменований на відділ освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради.
Крім того, ОСОБА_10 , працюючи бухгалтером відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, перебуваючи у приміщенні відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради за адресою: вул. Ігоря Гаврилюка, 23, смт Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка являється службовою особою та розпорядником бюджетних коштів, умисно, переслідуючи з останньою загальну мету направлену на незаконну розтрату та привласнення бюджетних коштів, що надійшли до відділу освіти Томашпільської селищної ради як освітня субвенція, достовірно усвідомлюючи свої дії та їх наслідки, здійснили незаконні дії які призвели до привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів у сумі 35000 гривень.
Привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів виразилось у тому, що особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження 16.06.2021 використавши свій кваліфікований електронний підпис здійснила вхід у «Приват24 для бізнесу», та направила до вказаного банку відомість «розподілу виплат ОМС ВІДДІЛ ОСВІТИ, СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ТОМАШПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ЄДРПОУ 41403597 від 16.06.2021», у якій зазначила завідома недостовірні дані, які полягали у нарахуванні ОСОБА_10 на її власну банківську картку незаконних грошових коштів з державного бюджету у сумі 35000 гривень.
На підставі вказаної відомості 16.06.2021 з державного бюджету на особисту банківську картку ОСОБА_10 АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 35 000 гривень, які вона повторно привласнила та в подальшому розпорядилась ними на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_10 , працюючи бухгалтером відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, перебуваючи у приміщенні відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради за адресою: вул. Ігоря Гаврилюка, 23, смт Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка є службовою особою та розпорядником бюджетних коштів, умисно, переслідуючи з останньою загальну мету направлену на незаконну розтрату та привласнення бюджетних коштів, що надійшли до відділу освіти Томашпільської селищної ради як освітня субвенція, достовірно усвідомлюючи свої дії та їх наслідки, здійснили незаконні дії які призвели до привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів у сумі 5000 гривень.
Привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів виразилось у тому, що особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження 19.10.2021 використавши свій кваліфікований електронний підпис здійснила вхід у «Приват24 для бізнесу», та направила до вказаного банку відомість «розподілу виплат ОМС ВІДДІЛ ОСВІТИ, СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ТОМАШПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ЄДРПОУ 41403597 від 19.10.2021», у якій зазначила завідома недостовірні дані, які полягали у нарахуванні ОСОБА_10 на її власну банківську картку незаконних грошових коштів з державного бюджету у сумі 5 000 гривень.
На підставі вказаної відомості 19.10.2021 з державного бюджету на особисту банківську картку ОСОБА_10 АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 5000 гривень, які вона повторно привласнила та в подальшому розпорядилась ними на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_10 , працюючи бухгалтером відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, перебуваючи у приміщенні відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради за адресою: вул. Ігоря Гаврилюка, 23, смт Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка є службовою особою та розпорядником бюджетних коштів, умисно, переслідуючи з останньою загальну мету направлену на незаконну розтрату та привласнення бюджетних коштів, що надійшли до відділу освіти Томашпільської селищної ради як освітня субвенція, достовірно усвідомлюючи свої дії та їх наслідки, здійснили незаконні дії які призвели до привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів у сумі 20000 гривень.
Привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів виразилось у тому, що особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження 02.11.2021 використавши свій кваліфікований електронний підпис здійснила вхід у «Приват24 для бізнесу», та направила до вказаного банку відомість «розподілу виплат ОМС ВІДДІЛ ОСВІТИ, СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ТОМАШПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ЄДРПОУ 41403597 від 02.11.2021», у якій зазначила завідома недостовірні дані, які полягали у нарахуванні ОСОБА_10 на її власну банківську картку незаконних грошових коштів з державного бюджету у сумі 20000 гривень.
На підставі вказаної відомості 02.11.2021 з державного бюджету на особисту банківську картку ОСОБА_10 АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 20 000 гривень, які вона повторно привласнила та в подальшому розпорядилась ними на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_10 , працюючи бухгалтером відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, перебуваючи у приміщенні відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради за адресою: вул. Ігоря Гаврилюка, 23, смт Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка є службовою особою та розпорядником бюджетних коштів, умисно, переслідуючи з останньою загальну мету направлену на незаконну розтрату та привласнення бюджетних коштів, що надійшли до відділу освіти Томашпільської селищної ради як освітня субвенція, достовірно усвідомлюючи свої дії та їх наслідки, здійснили незаконні дії які призвели до привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів у сумі 20000 гривень.
Привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів виразилось у тому, що особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження 17.11.2021 використавши свій кваліфікований електронний підпис здійснила вхід у «Приват24 для бізнесу», та направила до вказаного банку відомість «розподілу виплат ОМС ВІДДІЛ ОСВІТИ, СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ТОМАШПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ЄДРПОУ 41403597 від 17.11.2021», у якій зазначила завідома недостовірні дані, які полягали у нарахуванні ОСОБА_10 на її власну банківську картку незаконних грошових коштів з державного бюджету у сумі 20000 гривень.
На підставі вказаної відомості 17.11.2021 з державного бюджету на особисту банківську картку ОСОБА_10 АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 20 000 гривень, які вона повторно привласнила та в подальшому розпорядилась ними на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_10 , працюючи бухгалтером відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, перебуваючи у приміщенні відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради за адресою: вул. Ігоря Гаврилюка, 23, смт Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка є службовою особою та розпорядником бюджетних коштів, умисно, переслідуючи з останньою загальну мету направлену на незаконну розтрату та привласнення бюджетних коштів, що надійшли до відділу освіти Томашпільської селищної ради як освітня субвенція, достовірно усвідомлюючи свої дії та їх наслідки, здійснили незаконні дії які призвели до привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів у сумі 40000 гривень.
Привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів виразилось у тому, що особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження 15.12.2021 використавши свій кваліфікований електронний підпис здійснила вхід у «Приват24 для бізнесу», та направила до вказаного банку відомість «розподілу виплат ОМС ВІДДІЛ ОСВІТИ, СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ТОМАШПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ЄДРПОУ 41403597 від 15.12.2021», у якій зазначила завідома недостовірні дані, які полягали у нарахуванні ОСОБА_10 на її власну банківську картку незаконних грошових коштів з державного бюджету у сумі 40000 гривень.
На підставі вказаної відомості 15.12.2021 з державного бюджету на особисту банківську картку ОСОБА_10 АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 40 000 гривень, які вона повторно привласнила та в подальшому розпорядилась ними на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_10 , працюючи бухгалтером відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, перебуваючи у приміщенні відділу освіти, спорту, культури та туризму Томашпільської селищної ради за адресою: вул. Ігоря Гаврилюка, 23, смт Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка є службовою особою та розпорядником бюджетних коштів, умисно, переслідуючи з останньою загальну мету направлену на незаконну розтрату та привласнення бюджетних коштів, що надійшли до відділу освіти Томашпільської селищної ради як освітня субвенція, достовірно усвідомлюючи свої дії та їх наслідки, здійснили незаконні дії які призвели до привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів у сумі 40000 гривень.
Привласнення ОСОБА_10 державних грошових коштів виразилось у тому, що особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження 23.12.2021 використавши свій кваліфікований електронний підпис здійснила вхід у «Приват24 для бізнесу», та направила до вказаного банку відомість «розподілу виплат ОМС ВІДДІЛ ОСВІТИ, СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ТОМАШПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ЄДРПОУ 41403597 від 23.12.2021», у якій зазначила завідома недостовірні дані, які полягали у нарахуванні ОСОБА_10 на її власну банківську картку незаконних грошових коштів з державного бюджету у сумі 40000 гривень.
На підставі вказаної відомості 23.12.2021 року з державного бюджету на оосбисту банківську картку ОСОБА_10 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 40000 грн, які вона повторно привласнила та в подальшому розпорядилась ними на власний розсуд.
Дії ОСОБА_10 судом кваліфіковані за ч. 3 ст. 191 КК України, тобто - привласнення чужого майна, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.
Не погодившись із даним судовим рішенням прокурор Томашпільського відділу Тульчинскої окружної прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати вищезазначений вирок внаслідок невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років із позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з розпорядженням бюджетними коштами на строк 3 роки.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_10 покарання, не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер діяння та особу винної, унаслідок чого призначене покарання є занадто м'яким і таким, що не відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_10 вчинила тяжкий злочин, пов'язаний із зловживанням службовим становищем та привласненням ввіреного майна, чим заподіяла істотну шкоду підприємству. При цьому вона вину не визнала, у вчиненому не розкаялась, шкоду не відшкодувала.
Прокурор зазнає, що покарання має бути співмірним вчиненому діянню, а тому просив суд апеляційної інстанції переглянути призначене покарання та призначити покарання, яке буде відповідати вчиненим діянням.
Також, в апеляційній скарзі зазначно, що відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння, пом'якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі та підлягає застосуванню до діянь, учинених до набрання ним чинності.
Також, зазначає, що оскільки, набрали чинності положення Закону України № 3886-ІХ, яким змінено межі адміністративної та кримінальної відповідальності за привласнення чужого майна, зокрема встановлено, що кримінальна відповідальність настає лише у разі перевищення вартості майна понад два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Відповідно до положень Податкового кодексу України, неоподатковуваний мінімум для кваліфікації кримінальних правопорушень розраховується виходячи з податкової соціальної пільги, що становить 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року. Станом на 01.01.2019 цей показник становив 960,5 грн, а станом на 01.01.2020 - 1 051 грн, у зв'язку з чим вартісна межа кримінальної відповідальності за ст. 191 КК України становила 1921 грн та 2102 грн відповідно.
Апелянт зазначає, що фактична вартість майна, привласненого ОСОБА_10 - 879,82 грн та 858,21 грн - є меншою за мінімальний розмір майна, з якого настає кримінальна відповідальність, а тому такі діяння підлягають кваліфікації лише як адміністративні правопорушення, передбачені ст. 51 КУпАП, що свідчить про декриміналізацію інкримінованого діяння.
У зв'язку з викладеним прокурор зазначає у своїй апеляційній скарзі, що дані епізоди підлягають закриттю.
Захисник ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 , також подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 11.08.2025, а провадження у справі закрити через недоведеність вини обвинуваченої.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 11.08.2025 є незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлений із істотним порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального закону. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим під час судового розгляду, а надані докази не підтверджують винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_10 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, оскільки не доведено, що остання є службовою особою у розумінні ст. 18 КК України. З матеріалів справи убачається, що обвинувачена, працюючи бухгалтером централізованої бухгалтерії відділу освіти, виконувала лише технічні обов'язки з ведення обліку, не мала організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. З огляду на це, вона не може вважатися суб'єктом злочину, передбаченого ст. 191 КК України.
Крім того, стороною обвинувачення не доведено факту ввірення ОСОБА_10 майна, а також не підтверджено наявності у неї прямого умислу та попередньої змови з іншими особами. Вирок ґрунтується на припущеннях, а не на достовірних доказах, що виключає можливість визнання його законним і обґрунтованим.
Захисник також зазначає, що висновки експерта та акти ревізії Держаудитслужби, на які послався суд першої інстанції, не можуть вважатися допустимими доказами вини. Вказані документи лише фіксують порушення фінансової дисципліни і не підтверджують складу кримінального правопорушення. Судом не перевірено достовірність висновку експерта, який, як убачається, переписав дані із довідки ревізії без проведення самостійних розрахунків і без зазначення методики дослідження, що суперечить вимогам ст. 101-102 КПК України.
Окремо підкреслює, що судом не було доведено факт спричинення шкоди у зазначеному розмірі, а визначення загальної суми збитків здійснено без належного аналізу кожного епізоду окремо. Розрахунки є неточними, а обґрунтування - неповним, що також ставить під сумнів законність вироку.
У своїй скарзі захисник вказує на те, що вирок базується на недопустимих показах свідка ОСОБА_12 , яка сама засуджена за аналогічний злочин і, отже, зацікавлена у перекладанні вини на іншу особу. Суд не перевірив достовірність її показань, не оцінив їх з огляду на вимоги ст. 96 КК України та не врахував відомості про її судимість, що свідчить про необ'єктивність дослідження доказів.
Захисник наголошує, що головуючий суддя під час розгляду справи проявив упередженість, порушив вимоги ст. 332 КПК України, безпідставно відмовив у задоволенні заяви про відвід, а також не забезпечив реалізацію права на збирання та подання доказів стороною захисту. Такі дії свідчать про порушення принципів неупередженості суду та змагальності сторін.
Крім цього, апелянт зазначає, що вирок не відповідає вимогам ст. 374 КПК України, оскільки не містить чіткого формулювання мотивів ухваленого рішення, відсутня оцінка кожного епізоду злочину та доказів, наданих стороною захисту. Вирок фактично є копією обвинувального акту, без належної аналітичної частини та логічного викладення обставин справи.
Судом також не враховано пом'якшуючі обставини, а саме: те, що ОСОБА_10 раніше не судима, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має постійне місце проживання, утриманців і щиро кається у вчиненому. Ці обставини, відповідно до ст. 66 КК України, є підставою для пом'якшення покарання та застосування ст. 75 КК України.
На переконання захисника, призначене судом покарання є надмірно суворим, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченої. Суд не врахував положення ст. 50, 65 КК України, відповідно до яких метою покарання є не лише кара, а й виправлення особи та попередження вчинення нових злочинів.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який просив задовільнити апеляційну скаргу прокурора та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, думки захисника та обвинуваченої, які підтримала апеляційну скаргу захисника та просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, вивчивши та перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам вирок суду не відповідає.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції обмежився фактичним переліченням досліджених доказів, не надавши їм належної оцінки у сукупності, не визначивши їх взаємозв'язок, достовірність і достатність для висновку про доведеність вини обвинуваченої. Суд не навів мотивів, чому окремі докази визнано переконливими, а інші - відхилено, не зазначив підстав, із яких певним доказам було надано перевагу. У рішенні відсутній аналіз між показаннями свідків, письмовими доказами та іншими матеріалами провадження, що позбавляє вирок внутрішньої логічності та цілісності.
Судом належним чином не конкретизовано, у чому саме полягало привласнення майна. Обвинувачення у розтраті чи привласненні майна може бути висунуте лише тій службовій особі, якій це майно було ввірене або перебувало у її правомірному віданні чи володінні. Водночас, у вироку відсутнє чітке формулювання, кому саме, як службовій особі, це майно було ввірене, у чиєму віданні воно перебувало та які службові повноваження обвинувачена реалізовувала щодо нього.
Суд першої інстанції не розкрив об'єктивну сторону інкримінованого кримінального правопорушення. Згідно з усталеною судовою практикою та доктринальними підходами, привласнення - це протиправне безоплатне звернення майна, ввіреного винному, на свою користь або на користь третіх осіб, що супроводжується повним виведенням такого майна з володіння законного власника. Для кваліфікації за ст. 191 КК України необхідно встановити, що майно перебувало у правомірному віданні чи володінні особи, яка ним заволоділа.
Головною відмінністю складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України, є те, що предмет посягання - це саме те майно, яке вже знаходиться у віданні або під контролем винної службової особи. Проте судом не наведено, яке конкретно майно перебувало у віданні ОСОБА_10 , яким чином воно було ввірене їй та в чому полягав механізм його подальшого привласнення.
Крім того, у вироку не зазначено, яким чином ОСОБА_10 використала надані їй службові повноваження з метою заволодіння цим майном, які саме дії вона вчиняла, та як ці дії зумовили незаконне вибуття майна з володіння власника. Відсутність чіткого опису механізму злочинних дій позбавляє можливості встановити причинно-наслідковий зв'язок між діями обвинуваченої та наслідками, що настали, а також не дозволяє визнати обвинувачення конкретним і юридично визначеним.
Так само, у вироку не доведено суб'єктивну сторону кримінального правопорушення - прямий умисел та корисливий мотив. Вирок не містить аналізу будь-яких доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_10 усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала настання наслідків та бажала їх настання. Єдиною підставою для висновків суду стали відомості ревізії та показання свідка, достовірність яких є сумнівною і не підтверджена сукупністю інших доказів.
Мотивованість судового рішення не є абстрактною чи факультативною вимогою юридичної техніки. Це - чітко визначений законом обов'язок суду, спрямований на забезпечення права особи на справедливий судовий розгляд. Вимога мотивованості закріплена у низці нормативних приписів, зокрема у статтях 370, 374 КПК України, які зобов'язують суд надати оцінку всім фактичним даним та доказам у їх сукупності, розкрити логіку свого рішення та пояснити, чому саме такі висновки є необхідними та обґрунтованими.
По суті, мотивація - це спосіб показати, що суд не просто формально виклав текст, а уважно вислухав сторони, з'ясував їх доводи, дослідив докази, співставив їх між собою, встановив факти та застосував норми права у взаємозв'язку з обставинами конкретної справи.
Саме тому мотивованість судового рішення є свідченням того, що:
- доводи та міркування учасників процесу були не лише почуті, але й реально оцінені, а їх врахування або відхилення здійснено на підставі чітко сформульованих мотивів, зрозумілих для осіб, яких це рішення стосується;
- усі зібрані у справі докази, незалежно від джерела їх походження, отримали належну правову оцінку, а висновки суду ґрунтуються саме на доказах, а не на припущеннях;
- застосовані судом норми матеріального та процесуального права обрані не випадково, а з урахуванням того, як конкретні правові норми співвідносяться з фактичними обставинами, встановленими у справі.
Інакше кажучи, якісна мотивація - це не «додаткова опція» і не риторичний жест, а законодавчий критерій легітимності судового рішення, що демонструє об'єктивність, добросовісність та раціональність судового розгляду. Це також спосіб показати людині, що її справа була розглянута уважно, послідовно і з повагою - так, як цього вимагають і закон, і принцип верховенства права.
Право на мотивоване судове рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини у рішеннях «Руїз Торія проти Іспанії» (п. 29-30) та «Бочан проти України» (п. 78) наголошував, що мотивованість судового рішення має на меті захист особи від свавілля, а рішення національного суду повинно містити аргументацію, достатню для відповіді на істотні доводи сторін. Відсутність мотивів або формальний їх виклад свідчить про порушення принципу належного здійснення правосуддя, який вимагає, щоб судові рішення у достатній мірі містили обґрунтування, на якому вони ґрунтуються.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції у своєму рішенні взагалі не навів жодних мотивів, які б давали змогу перевірити, з яких підстав він дійшов висновку щодо встановлених обставин та оцінки доказів. Відсутність будь-якого мотивування позбавляє рішення ознак законності й обґрунтованості, а також унеможливлює перевірку правильності його ухвалення в апеляційному порядку.
У рішенні у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) (заява № 49684/99 від 27.09.2001, пункт 30) Європейський суд з прав людини зазначив, що: «незважаючи на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди мотивувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент».
Водночас, як слушно підкреслив Європейський суд з прав людини, відсутність детальної відповіді не може прирівнюватися до повної відсутності мотивів. Судове рішення має містити принаймні коротке, але чітке обґрунтування щодо ключових доводів сторін та підстав для прийнятого рішення. У даному випадку ж суд першої інстанції обмежився лише цитуванням обвинувального акту та переліком доказів без наведення будь-яких міркувань, що є порушенням принципу належного здійснення правосуддя та не відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Аналогічну позицію викладено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Беллет проти Франції» (04.12.1995), де зазначено, що мотивованість судових рішень є складовою належного здійснення правосуддя і гарантією доступу до суду.
Із системного аналізу норм кримінально-процесуального права слідує, що під умотивованістю судового рішення слід розуміти повне і всебічне відображення мотивів, якими суд керувався під час ухвалення рішення, із зазначенням, чому певні докази були прийняті, а інші - відхилені, а також обґрунтуванням застосування конкретних норм матеріального та процесуального права. Такий підхід забезпечує обґрунтованість судових висновків і довіру до правосуддя.
Проте в оскаржуваному вироку відсутнє належне обґрунтування, що саме дало суду підстави вважати вину обвинуваченої доведеною поза розумним сумнівом. Суд не зазначив, які конкретні докази свідчать про умисел на заволодіння майном, не дослідив обставини, що спростовують чи підтверджують причетність ОСОБА_10 до кожного з інкримінованих епізодів, і не навів мотивів, чому він відхилив доводи сторони захисту.
Вирок фактично відтворює зміст обвинувального акту без самостійного аналізу доказів, що свідчить про формальний підхід суду до дослідження матеріалів справи та ухвалення рішення. Така поверховість позбавляє рішення ознак обґрунтованості та суперечить усталеним стандартам справедливого судового розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не виконав свого обов'язку щодо мотивованості судового рішення, не надав належної оцінки доводам сторони захисту та доказам у їх взаємозв'язку, унаслідок чого ухвалив вирок, що не відповідає критеріям законності та обґрунтованості.
Статтею 409 КПК України визначений вичерпний перелік підстав через які рішення суду першої інстанції може бути скасоване чи змінене, зокрема неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
У п. 1 ч. 1 ст. 410 КПК України зазначено, що неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо: судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Частиною 2 ст. 415 КПК України зазначено, що призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Відповідно до наведених положень закону, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції, не навівши належної мотивації ухвалення судового рішення поруш право учасників кримінального провадження на мотивованість судового рішення.
Інститут направлення справи на новий судовий розгляд передбачений кримінальним процесуальним законом саме для виправлення подібних порушень. Лише під час нового розгляду можливо забезпечити дотримання принципів верховенства права, змагальності та рівності сторін, а також надати обвинуваченій реальну можливість скористатися своїм правом на захист, що відповідатиме як вимогам національного законодавства, так і міжнародним стандартам.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок та призначити новий судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні в суді першої інстанції, під час якого суд має усунути зазначені недоліки, забезпечити дотримання вимог ст. ст. 9, 22, 94, 370, 374 КПК України та постановити мотивоване рішення, яке відповідатиме стандартам справедливого суду, закріпленим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 410, 415, 419 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 , - задовільнити частково.
Апеляційну скаргу прокурора Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_11 - задовільнити частково.
Вирок Томашпільського міського суду Вінницької області від 11.08.2025, яким ОСОБА_10 визнано вингуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України- скасувати.
Призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4