Справа № 146/1025/25
Провадження № 22-ц/801/2357/2025
Категорія: 55
Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В.
Доповідач:Голота Л. О.
12 листопада 2025 рокуСправа № 146/1025/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 146/1025/25 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення грошових коштів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 15.08.2025, постановлену у складі судді Саламаха О.В. в приміщенні суду в м. Тульчин, -
21.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до Томашпільського районного суду Вінницької області із заявою (вх № 1867) до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення грошових коштів.
Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 30.06.2025справу № 146/1025/25 направлено за підсудністю до Тульчинського районного суду Вінницької області.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 15.08.2025 позовну заяву повернуто позивачу разом зі всіма доданими до неї документами та визнано неподаною.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх. № 11305 від 14.02.2025), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а матеріали зави направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду справи.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали допустив порушення норм процесуального права та дійшов помилкових висновків про повернення позовної заяви.
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина друга статті 369 ЦПК України).
ОСОБА_1 оскаржується ухвала місцевого суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) (пункт 6 частини першої статті 353 ЦПК України), відтак справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Оскаржувана ухвалу суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з огляду на наступне.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.07.2025 позовну залишено без руху до усунення недоліків та надано позивачу строк для усунення указаних в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали. Підставою залишення позовної заяву без руху зазначено наступне : (1) у позовній заяві не визначено статус учасників справи, не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у юридичної особи до якої пред'являються позовні вимоги. Позивач зазначає, що дані відомості зазначаються у позовній заяві за їх наявності та якщо вони їй відомі, однак, суддя вважає, що позивач не позбавлена можливості отримати відомості щодо юридичної особи до кого пред'являються позовні вимоги, оскільки вони загальнодоступні. Також, відомості щодо наявності або відсутності в учасника справи електронного кабінету, позивачу необхідно про це зазначити у позовній заяві; не надано копію паспорта, копію витягу з реєстру територіальної громади та ідентифікаційного коду, для ідентифікації її особи (п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України); (2) до позовної заяви не надано доказів, на обґрунтування позовних вимог та не зазначено про не можливість подачі доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) (п. 5, 8 ч. 3 ст. 177 ЦПК України); (3) позивачем до позовної заяви не додано належних доказів щодо звільнення її від сплати судового збору, а додана копія нечитабельної довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 675945, яка роздрукована на одному аркуші із самою позовною заявою, у зв'язку із чим, не можливо стверджувати, що це саме додаток, а не частина позовної заяви, так як, додатки є окремими документами, що підтверджують обставини, на які посилається позивач.
Копія ухвали була надіслана згідно супровідного ОСОБА_2 4.08.2025 та отримана нею 14.08.2025 /а. с. 13, 21/.
14.08.2025 ОСОБА_2 звернулась до суду із листом (вх № 1767) щодо виконання ухвали від 29.07.2025, у якому вказала про її незгоду з ухвалою суду від 29.07.2025, також додала позовну заяву у новій редакції.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 15.08.2025 позовну заяву повернуто позивачу разом зі всіма доданими до неї документами та визнано неподаною.
Постановляючи ухвалу від 15.08.2025 про повернення позовної заяви на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали від 29.07.2025 щодо усунення недоліків позовної заяви позивачем не виконано, а саме: (1) у позовній заяві не визначено статус учасників справи, не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у юридичної особи до якої пред'являються позовні вимоги; не надано копію паспорта, копію витягу з реєстру територіальної громади та ідентифікаційного коду, для ідентифікації її особи (п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України); (2) до позовної заяви не надано доказів, на обґрунтування позовних вимог та не зазначено про не можливість подачі доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) (п. 5, 8 ч. 3 ст. 177 ЦПК України); (3) не додано належних доказів щодо звільнення її від сплати судового збору, а додана копія нечитабельної довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 675945, яка роздрукована на одному аркуші із самою позовною заявою, у зв'язку із чим, не можливо стверджувати, що це саме додаток, а не частина позовної заяви, так як, додатки є окремими документами, що підтверджують обставини, на які посилається позивач.
Зазначений висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає таким, що зроблений з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 185 ЦПК України врегульовано питання щодо підстав залишення позовної заяви без руху та повернення заяви.
Так, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 185 ЦПК України).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) викладено правовий висновок про те, що повернення скарги з тих підстав, що особа не виконала вимог ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
Колегія суддів звертає увагу на те, що копію ухвали від 29.07.2025 було надіслано згідно супровідного листа ОСОБА_2 4.08.2025 /а. с. 13/ та отримана нею 14.08.2025 /а. с. 21/.
Оскаржувану ухвалу від 15.08.2025 про повернення позовної заяви постановлено до закінчення, встановленого ухвало від 29.07.2025 десятиденного строку з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви позивачем, оскільки останній день для усунення недоліків припадав на 25.08.2025.
Окрім цього, апеляційний суд вважає, що обставини, за яких позовну заяву було залишено без руху судом першої інстанції, а в подальшому повернуто позивачеві, не є такими, що перешкоджали суду першої інстанції вирішити питання щодо відкриття провадження у справі.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що обмеження права на доступ до суду буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (рішення від 17.01.2012 у справі «Станев проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria»), заява № 36760/06).
Щодо не визначення в позовній заяві статусу учасників справи та відсутності в позовній заяві відомостей про ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у юридичної особи до якої пред'являються позовні вимоги, не надання копії паспорта, копії витягу з реєстру територіальної громади та ідентифікаційного коду, для ідентифікації її особи (п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов пред'явлено ОСОБА_2 до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення грошових коштів.
У статті 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги (постанова ВС від 4.11.2024 по справі № 464/2225/22).
В заяві про усунення недоліків позивачем надано копію позовної заяви для відповідача, тобто визначено статус Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), як відповідача у справі.
Також позивач зазначала, що відомості про поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) зазначаються у позовній заяві за їх наявності та якщо вони їй відомі, оскільки такі відомості позивачу не відомі вони не зазначались позивачем /а. с. 14/.
ОСОБА_2 зазначала, що суд може отримати відомості про код ЄДРПОУ юридичної особи з відкритих джерел, оскільки ці дані є загальнодоступними.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 5.12.2018 у справі № П/9901/736/18 та від 25.01.2024 у справі № 320/14843/23 зазначила, що надмірний формалізм під час вирішення питання про прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Частинами першою, шостою статті 14 ЦПК України передбачено, що у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідач несе певні негативні наслідки невиконання обов'язку з реєстрації електронного кабінету. Ці наслідки прямо передбачені ЦПК України.
Надання ж копії паспорта позивача, копію витягу з реєстру територіальної громади та ідентифікаційного коду, для ідентифікації особи не входить до переліку документів, визначених статтею 175 ЦПК України, як такий, що додається до позовної заяви.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, суди мають враховувати обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням права на звернення до суду.
Щодо не надання до позовної заяви доказів, на обґрунтування позовних вимог та не зазначення про не можливість подачі доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) (п. 5, 8 ч. 3 ст. 177 ЦПК України), апеляційний суд зазначає наступне.
Позивач при зверненні до суду самостійно визначає обсяг доказів, які потрібно долучити до позовної заяви і якими підтверджуються позовні вимоги. Не долучення до позовної заяви окремих доказів не може бути перешкодою у судовому захисті.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлене порушене право. Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних з визнанням позовної заяви прийнятною / неприйнятною.
Оскільки на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред'явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті (постанова ВС від 8.04.2020 у справі № 761/41071/19).
Питання оцінки обґрунтованості позову (допустимості доказів) вирішується судом на наступних етапах судового розгляду, тому суд не вправі з цих підстав залишати позовну заяву без руху та повертати позивачу (Аналогічні роз'яснення містяться у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).
Крім того, поза увагою суду залишилася та обставина, що у позовній заяві позивач з метою дослідження доказів просить витребувати у відповідача матеріали виконавчого провадження.
Щодо не надання позивачем до позовної заяви належних доказів щодо звільнення її від сплати судового збору, адже копія довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 675945 є нечитабельною, яка роздрукована на одному аркуші із самою позовною заявою, у зв'язку із чим, не можливо стверджувати, що це саме додаток, а не частина позовної заяви, так як, додатки є окремими документами, що підтверджують обставини, на які посилається позивач, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
В позовній заяві ОСОБА_2 зазначала, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як особа з інвалідністю другої групи з дитинства (безстроково).
Колегія суддів вважає, що надана позивачем копія довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 675945 /а. с. 16/ дає можливість зробити висновок про наявність підстав для звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
У справі відсутні докази, які б свідчили про те, що надана позивачем копія довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 675945 є неналежним доказом та свідчить про зловживання правами позивачем. Такі обставини не зазначені і судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.
Вінницький апеляційний суд зазначає, що чітке дотримання вимог процесуального закону є необхідним явищем, оскільки забезпечує вірне дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини: від 28.10.1998 у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі статті 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 379, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 15.08.2025 у даній справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський