Справа № 133/3411/25
Провадження № 22-ц/801/2411/2025
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дурач О. А.
Доповідач:Матківська М. В.
12 листопада 2025 рокуСправа № 133/3411/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Стадника І. М., Сопруна В. В.
Секретар: Закернична А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 вересня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб - ОСОБА_2 , Органу опіки і піклування Виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області, Військової частини НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування дітей на утриманні,
Ухвалу постановила суддя Дурач О. А.
Ухвала постановлена у відсутності учасників справи у м. Козятин
Повний текст ухвали складено 26 вересня 2025 року,
Встановив:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування дітей на утриманні, мотивуючи свої вимоги тим, що він разом із ОСОБА_2 із 21 липня 2018 року перебуває у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім їхніх спільних дітей у його дружини ОСОБА_2 є ще син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В актовому записі про народження ОСОБА_5 відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (запис про батька проводиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові дитини записується за її вказівкою).
У червні 2023 року їх сім'ї надано статус «багатодітної сім'ї», про що видано відповідне посвідчення.
Таким чином до складу його сім'ї входять дружина та троє дітей віком до 18 років. Всі троє дітей перебувають на його утриманні і він є єдиним годувальником, а їх мати не працює, оскільки зайнята доглядом за дитиною віком до трьох років.
04 вересня 2025 року його мобілізували і на даний час він перебуває в складі військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), де проходить навчання.
Він розуміє і усвідомлює свій військовий обов'язок, проте він не може залишити перебуваючих на його утриманні 3-х неповнолітніх дітей та непрацюючу дружину без належної допомоги як фізичної так і матеріальної, без утримання та допомоги. Він не має ніяких аліментних зобов'язань, відповідно заборгованість по сплаті аліментів у нього відсутня.
З огляду на викладене, а також відсутність у його неповнолітнього пасинка ОСОБА_5 батька, то відповідно до положень статті 268 СК України на нього, як на вітчима, покладений обов'язок , який він в повній мірі виконує - утримує свого пасинка, який із ним проживає і встановлення факту перебування трьох дітей на його утриманні необхідно для отримання відстрочки від мобілізації, а якщо на день прийняття у даній справі рішення він буде вже в статусі військовослужбовця - для звільнення з військової служби, як це передбачено чинним законодавством.
Тому просив встановити факт перебування на його утриманні дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб - ОСОБА_2 , Органу опіки і піклування Виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області, Військової частини НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування дітей на утриманні, залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зазначив, що на його думку, ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції не зазначив в судовому рішенні які саме негативні наслідки можуть настати для матері дітей, враховуючи, що спору із дружиною щодо утримання дітей у них немає, а інших заінтересованих осіб (батька пасинка, баби, діда, сестер і братів), які б могли заявити свої вимоги щодо виконання ним обов'язків щодо утримання дітей, немає. Також суд не надав належної оцінки обставинам справи, таким як: наявності у шлюбі двох спільних дітей та сина його дружини ОСОБА_6 , в актовому записі про народження якого відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України; статусу їх сім'ї «багатодітної сім'ї»; склад його сім'ї, до якого входять дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, з поважних причин не працює та не отримує доходу, крім допомоги, та троє дітей віком до 18 років, які всі разом однією сім'єю проживають у квартирі АДРЕСА_1 ; факт перебування на його утриманні всіх трьох дітей, а він є єдиним годувальником.
Саме перебування дружини у відпустці по догляду за їх спільною дитиною та відсутність батька у пасинка і є тими обставинами, через які обсяг прав по утриманню (матеріальному забезпеченню) старшого сина обмежений, а мати від виконання свого батьківського обов'язку не утриманню дитини не ухиляється, а лише через поважні причини (тимчасове перебування у відпустці по догляду за їх спільною дитиною) не має можливості в повній мірі утримувати всіх дітей.
Встановлення факту перебування трьох дітей на його утриманні необхідно йому для отримання відстрочки від мобілізації, а якщо на день прийняття у даній справі рішення він буде вже в статусі військовослужбовця - для звільнення з військової служби, як це передбачено чинним законодавством.
Заінтересовані особи відзив на апеляційну скаргу не надали.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Голуб Н. Є. підтримала апеляційну скаргу і просить її задовольнити: скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заінтересована особа ОСОБА_2 просить задовольнити апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 .
Заінтересовані особи - представник органу опіки і піклування виконавчого комітету Козятинської міської ради і представник в/ч НОМЕР_1 у судове засідання не з'явилися.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 21 липня 2018 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 21 липня 2018 року Козятинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 122 від 21 липня 2018 року.
У шлюбі в них народилося двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дружина заявника ОСОБА_2 має сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 25 березня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області. В актовому записі про народження ОСОБА_5 відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України № 00017566144 від 20 січня 2017 року.
У червні 2023 року сім'ї заявника надано статус «багатодітної сім'ї», про що управлінням соціальної політики Козятинської міської ради видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_4 .
У заяві про встановлення факту, заявник вказав, що встановлення такого факту йому необхідно для вирішення питання про звільнення з військової служби, відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Залишаючи заяву без розгляду суд першої інстанції виходив із того, що для підтвердження утримання дитини вітчимом необхідно, зокрема, існування обставин, на підставі яких обсяг прав батьків обмежується/припиняється або встановлення того, що батьки не надають дитині належного утримання; встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дітей ОСОБА_2 . Доведення факту утримання дитини вітчимом, пов'язане із настанням обставин, за яких мати та батько пасинка не виконують своїх батьківських обов'язків, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання батьками своїх батьківських обов'язків (у тому числі умисне) та безумовно впливає на права й інтереси цих осіб, зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Таким чином у даній справі наявний спір про право, зокрема, спір щодо участі батьків у матеріальному забезпеченні (утриманні) дитини та/або ухилення від участі у матеріальному утриманні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду.
Частиною 7 статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України та не є вичерпним.
Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Схожий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі 320/948/18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
З настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного утримання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).
Сімейним Кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо утримання та виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо утримання дитини.
Звертаючись до суду в порядку окремого провадження заявник ОСОБА_1 зазначив, що метою встановлення факту перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей є необхідним йому для вирішення питання про звільнення з військової служби, відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а. с. 2-6).
Проте встановлення такого факту могло б мати негативні наслідки для матері дітей, а також потребує дослідження й врахування інтересів всіх трьох неповнолітніх дітей.
З огляду на зазначене, вбачається, що ця справа пов'язана з вирішенням спору про право - зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні та утриманні дітей та/або ухилення від виконання батьківських обов'язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з врахуванням інтересів дітей.
Доведення факту самостійного утримання і виховання дитини пов'язане із встановленням обставин щодо невиконання матір'ю дитини материнських обов'язків, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного утримання дитини не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дітей.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного утримання дітей одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дітей щодо виконання ними обов'язків з виховання та утримання дітей. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право (пункти 87-88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).
Враховуючи викладене суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що подана ОСОБА_1 заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки у даній справі наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі матері дітей ОСОБА_2 у вихованні та утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та/або ухилення від такої участі, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника, і підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду викладених у постановах від 27 березня 2025 року у справі № 353/886/24 (провадження №61-15497св24), від 20 лютого 2025 року у справі № 128/3616/24 (провадження №61-518св25).
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
За встановлених у справі обставин факт самостійного утримання дитини не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано залишив заяву без розгляду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 315 ЦПК України.
Посилання заявника на практику Верховного Суду, висловлену у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц та від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 є помилковим, оскільки правовідносини у вказаних справах не є подібними до правовідносин у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними, не ґрунтуються на законі, тому не впливають на законність оскаржуваної ухвали суду.
Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а свідчать про неправильне тлумачення заявником норм процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга до задоволення не підлягає, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ч. 6 ст. 294, ч. 4 ст. 315, ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіВ. В. Сопрун
І. М. Стадник
Повне судове рішення складено 12 листопада 2025 року