Справа № 127/13755/25
Провадження №11-кп/801/1105/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
12 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , уродженця см. Челябінськ Челябінської області рф, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше судимого:
- 29.01.2021 Вінницьким міським судом Вінницької області від за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі 19.05.2023 по відбуттю строку призначеного покарання,
- 24.09.2024 Вінницьким міським судом Вінницької області від за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком три роки,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, тазасуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24.09.2024 до покарання, призначеного за даним вироком, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 у строк покарання період його перебування під цілодобовим домашнім арештом з 01.05.2025 по 15.05.2025, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати на проведення експертиз в загальній сумі 6749 (шість тисяч сімсот сорок дев'ять) гривень 20 копійок.
Вирішено питання з речовими доказами.
ОСОБА_8 , будучи засудженим 24.09.2024 вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 3 ст. 309 КК України, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання без мети збуту психотропних речовин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», 25.10.2024 приблизно о 15 годині 15 хвилин, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, прогулюючись по вулиці Подільська у м. Вінниці, звернув увагу на ділянку землі, де побачив поліетиленовий пакет із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору. Будучи особою, яка раніше вживала психотропні речовини, зрозумівши, що у вказаному пакеті може бути психотропна речовина, ОСОБА_8 підняв його та помістив у свою наплічну сумку чорного кольору, таким чином незаконно придбав психотропну речовину, обіг яких обмежено - амфетамін, яку зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.
В подальшому, ОСОБА_8 продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання психотропних речовин без мети збуту, 25.10.2024 приблизно о 15 годині 22 хвилині, перебуваючи на перехресті вулиці Зоряної та провулку Помаранчевого у місті Вінниця, був зупинений працівниками сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з метою перевірки, відповідно до ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію». На запитання працівників поліції про наявність заборонених речовин, ОСОБА_8 усвідомлюючи, що його дії, спрямовані на незаконне зберігання психотропних речовин будуть викриті, повідомив, що у нього при собі наявна психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, яка знаходиться при ньому у наплічній сумці чорного кольору.
У подальшому, в ході проведення огляду місця події 25.10.2024 в період часу з 16:56 год. по 17:52 год. на перехресті вулиці Зоряної та провулку Помаранчевого у місті Вінниця, в присутності двох понятих ОСОБА_9 добровільно видав працівникам поліції поліетиленовий пакет з порошкоподібного речовиною білого кольору, який він зберігав для власного вживання.
Згідно з висновком експерта від 30.10.2024, в наданій на дослідження порошкоподібній речовині, міститься - амфетамін. Амфетамін відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено. В досліджуваній порошкоподібній речовині, масою 0,8499 г, маса амфетаміну становить 0,4847 г.
Крім того, ОСОБА_8 маючи незняту і непогашену судимість за вироком Вінницького міського суду від 29.01.2021 за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, а також за вироком Вінницького міського суду від 24.09.2024 за ч. 3 ст. 309 КК України, протягом року після засудження за цією статтею вчинив нове кримінальне правопорушення в сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, зокрема він, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання без мети збуту психотропної речовини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, у невстановленому місці, в невстановлені дату та час, але не пізніше 23.04.2025, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, яку зберігав при собі без мети збуту.
В подальшому, 23.04.2025 близько 16 год. 06 хв. ОСОБА_8 перебуваючи у м. Вінниця по вул. Стеценка біля будинку №57, був помічений та зупинений працівниками поліції сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області та усвідомлюючи, що його дії, спрямовані на незаконне зберігання психотропної речовини можуть бути викриті, перебуваючи в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, на запитання вищевказаних працівників поліції про наявність заборонених речовин, повідомив, що у нього при собі наявні психотропна речовина - амфетамін, яка знаходиться у його нагрудній сумці.
Після цього, 23.04.2025 в період часу з 17 год. 39 хв. по 17 год. 46 хв. в ході проведення огляду місця події на відкритій місцевості, біля будинку №57 по вулиці Стеценка у місті Вінниця, в присутності двох понятих, ОСОБА_8 добровільно видав із чорної сумки, яка була одягнена у нього через плече, поліетиленовий зіп-пакет із порошкоподібною речовиною, який направлено на проведення експертного дослідження.
Згідно висновку експерта в наданій на експертизу речовині міститься психотропна речовина - амфетамін. Амфетамін відноситься до психотропних речовин обіг яких обмежено. В досліджуваній речовині масою 0,5858 г, маса амфетаміну становить 0,3721 г.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді 1 місяць позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24.09.2024 до покарання, призначеного за даним вироком, визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 2 (двох) років 7 (семи) місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки з покладенням на підставі ст.76 КК України обов'язків:1) періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання та роботи.
Вважає, що наявні невідповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого. Призначене ОСОБА_8 покарання є занадто суворим.
Вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення є нетяжким, вину свою він визнав повністю. ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення через складні життєві обставини та наявністю у нього наркотичної залежності.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просять її задовольнити з викладених у них мотивів, прокурора, який заперечив проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Вирок суду щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 309 КК України (незаконне придбання, зберігання психотропних речовин, без мети збуту, вчинене повторно протягом року після засудження за цією статтею) ухвалено в порядку ст. 349 КПК України.
У апеляційній скарзі кваліфікація дій стороною захисту за ч.2 ст.309 КК України не оспорюється, у зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України відсутні підстави для визнання апеляційним судом кваліфікації неправильною.
Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що під час судового розгляду не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку (ч.2 ст. 412 КПК України) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі сторона захисту наголошує на тому, що судом при призначенні покарання в достатній мірі не враховано, що ОСОБА_8 вчинив злочин внаслідок тяжких життєвих обставин, оскільки є наркозалежним, і у зв'язку із чим став на злочинний шлях. Має намір пройти лікування, а у місцях позбавлення волі він цього буде позбавлений.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Щодо визнання цих обставин такими, що пом'якшують покарання, необхідно встановити об'єктивний зв'язок між даними обставинами і вчиненим злочином. На думку колегії суддів, не було доведено ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному розгляді зв'язок між тяжкими життєвими обставинами та вчиненням злочину, який інкримінується за ст.309 КК України. Наявність вказаних обставин не є обов'язковими та безумовними підставами для ще більшого пом'якшення останньому покарання.
Намір обвинуваченого пройти курс лікування колегія суддів сприймає критично, з огляду на те, що ОСОБА_8 вже був засуджений за кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24.09.2024 за ч.1 ст.309 КК України, і з того часу, будучи звільненим від відбування реального покарання з іспитовим строком, мав реальну можливість пройти курс лікування, однак цього не зробив.
Крім цього, апеляційний суд враховує, що поширення наркоманії та зростання злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин набувають усе більших масштабів і стає серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, завдає великої шкоди здоров'ю, благополуччя людей та генофонду нації.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції в оскаржуваному вироку зазначив про те, що відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу ОСОБА_8 , який раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра.
Обставинами, які пом'якшують ОСОБА_8 покарання суд визнав щире каяття.
Обставинами, яка обтяжують ОСОБА_8 покарання судом визнано рецидив злочинів, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
Підстав для призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд не знайшов і дійшов до висновку про те, що перевиховання та виправлення обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства.
На спростування доводів захисника щодо призначення ОСОБА_8 надто суворого та несправедливого покарання, колегія суддів відмічає, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.
Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
В даному випадку, фактичні обставини справи та їх об'єктивна оцінка свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, в тому числі і корисні.
Останній раз ОСОБА_8 судимий за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24.09.2024 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України до покарання у виді 5-ти років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Будучи звільнений від відбування покарання, до набрання вказаним вироком законної сили, ОСОБА_8 на шлях виправлення не став, продовжив злочинну діяльність, знову вчинив кваліфіковане кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних та психотропних речовин.
З урахуванням характеру, способу вчинення, ступеню тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а також його особи, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_8 , як особа представляє суспільну небезпеку для оточуючих, а тому його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства з реальним відбуванням покарання.
Призначене ОСОБА_8 судом першої інстанції остаточне покарання за ч.2 ст.309 КК України, із застосуванням ст.71 та 72 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців є достатнім для його перевиховання та виправлення, в цілому відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Окрім того, необхідно зазначити, що відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, частиною 2 статті 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК.
У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Така сама позиція , щодо призначення покарання і висвітлена в постановах Верховного Суду від 15 липня 2025 року у справі № 462/7107/24, від 07 травня 2025 року у справі № 522/15810/22, від 14 вересня 2021 року у справі № 127/25037/17, від 30 вересня 2021 року № 641/5122/19, від 21 травня 2019 року у справі № 266/3940/16-к, від 14 серпня 2019 року № 127/4760/18.
Отже, касаційним судом сформована практика про те, що у випадку вчинення особою кримінального правопорушення під час іспитового строку, покарання, від якого вона була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Тобто звільнення від покарання з випробуванням не вважається невід'ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком,а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_10 щодо можливості застосування відносно ОСОБА_8 ст. 75 КК України, на думку колегії суддів є необґрунтованими, по суті спростовуються вищевикладеним та змістом оскаржуваного вироку, а тому колегія суддів, з урахуванням положень ст.404 КПК України, підстав для зміни вироку в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області відносно ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду протягом 3-х (трьох) місяців з дня її проголошення.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4