Провадження № 1-кп/734/250/25 Справа № 734/1578/25
іменем України
13 листопада 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42025272300000353 від 25.02.2025 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України. неодруженого, із вищою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою,
обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
09.11.2024 ОСОБА_5 призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий періоду та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 з 09.11.2024 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України, отже є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.11.2024 № 317, військовослужбовця, призваного за мобілізацією, солдата ОСОБА_5 призначено на досаду курсанта навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ч. ч. 1, 3, 9 ст. 1, ч. ч. 1-4, 6, 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 4, 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують його, окрім іншого, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою.
Також, солдат ОСОБА_5 , відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
У свою чергу, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4
Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, а саме: близько 13 години 00 хвилин 06.01.2025 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка на той час дислокувалася у АДРЕСА_2 , мала чіткі межі (периметр, огорожу, КПП) і до 17.03.2025 року перебував за адресою свого місця проживання, де обов?язки військової служби не виконував, проводив час на свій власний розсуд, до органів державної влади, військового управління або медичних закладів не звертався.
У подальшому, 17.03.2025 солдат ОСОБА_5 самостійно прибув до слідчого П?ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві та заявив про вчинене ним кримінальне правопорушення.
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив обставини, вказані у обвинувальному акті, та показав, що після призову проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_2 . Оскільки мав поганий стан здоров'я то звертався за допомогою, однак йому відмовили. Тоді, нікого не повідомляючи, самовільно залишив військову частину, після чого перебував вдома. До медичних закладів не звертався. 17.03.2025 самостійно прибув до ВСП. На даний час визнаний неприродним до військової служби про що свідчить висновок військово-лікарської комісії. Травму отримав після залишення військової частини. Зараз пересувається з милицями. Бажає продовжити проходження військової служби, однак незадовільний стан здоров'я йому перешкоджає. Висловив щире каяття у скоєному та просив суворо не карати.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає. Сторонам роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При встановлених обставинах суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які згідно із ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру і ступеня його суспільної небезпеки, тривалості періоду, на який обвинувачений залишив військову службу, надання обвинуваченим переваги особистим інтересам перед виконанням обов'язків військовослужбовця, водночас з урахуванням встановлених обставин, а саме задовільного стану здоров'я обвинуваченого, негативної характеристики з місця служби, суд вважає, що останньому слід призначити покарання у виді позбавлення волі та визначити таке на рівні мінімальної межі, передбаченої санкцією вказаної статті кримінального закону для даного виду покарання.
На переконання суду, призначена міра покарання у виді реального позбавлення волі є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого.
Щодо позиції сторони захисту, який просив призначити ОСОБА_5 покарання, що не пов'язане з позбавленням волі суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 встановлено заборону для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України у разі засудження за кримінальні правопорушення, передбачені статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Отже, враховуючи те, що в умовах воєнного стану обвинуваченим було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відсутні правові підстави застосування положень ст. 69 та ст.75 КК України.
Речові докази у справі відсутні.
Цивільний позов не заявлений, судові витрати та речові докази відсутні.
Судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався. Підстави для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не встановлені.
Керуючись статтями 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя