Справа № 686/18203/25
Провадження № 2/686/6124/25
12 листопада 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючої судді - Хараджі Н.В.,
при секретарі судових засідань - Козуляк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» подану та підписану представником Гончаровою Ульяною Ігорівною до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Представник АТ "Кредобанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.05.2021 року № CL-313723 в розмірі 168627,91 грн., в обґрунтування позовних вимог зазначивши наступне.
Так, 28.05.2021 року, ОСОБА_1 уклав з ПАТ «Кредобанк», Кредитний договір № CL-313723.
Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.
Відповідно до пунктів Кредитного договору Позичальник прийняв на себе обов'язок повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і строки , передбачені цим Договором та Додатковими договорами.
Відповідно до умов Кредитного договору у випадку прострочення погашення кредиту або іншого порушення графіку повернення кредиту та сплати відсотків Позичальником, Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту.
В свою чергу Позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит та інші нарахування. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику кредиту.
Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 23.05.2025 року заборгованість за Кредитним договором становить 168 627,91 гри., в т.ч.: прострочена заборгованість за основним боргом ( тіло): 121 816,98 грн.; прострочені проценти за основним боргом: 46 810,93 грн.
У результаті порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № CL-313723 від 28.05.2021 року заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», складає 168627,91 грн.
На підставі викладеного представник позивача просив стягнути заборгованість на користь позивача.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2025 року головуючим суддею визначено суддю Хараджу Н.В.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд якої постановлено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.09.2025 року продовжено підготовче провадження по справі та відкладено розгляд справи.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.10.2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.
06.10.2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково та зазначив наступне: розрахунок банку є необґрунтованим та завищеним; нараховані проценти та штрафи є неспівмірними і підлягають зменшенню відповідно до ст. 551 ЦК України та практики Верховного Суду; форс-мажорні обставини воєнного стану повинні враховуватися при визначенні відповідальності відповідно до ст. 617 ЦК України та постанов Верховного Суду № 369/11268/20 та № 761/54321/22; частина платежів за кредитом фактично сплачена і відображена у банку, проте банк не надав їх підтвердження у розрахунку боргу, що штучно збільшило заявлену суму заборгованості.
17.10.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якій остання зазначила що відповідач не надав жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості або доводив виконання своїх зобов'язань, не надавав жодного документу чи доводу, аргументу, а посилання на судову практику, яка жодним чином не спростовує предмет спору є необґрунтованою і безпідставно.
Представник позивача АТ «КРЕДОБАНК» в судове засідання не з'явився при цьому на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги просить задовольнити повністю, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився. Клопотань про відкладення не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки представник позивача та відповідач не з'явилися до зали судового засідання.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
До суду надано копію анкети-заяви №CL-313723 фізичної особи на отримання готівкового кредиту від 24.05.2021 року, з ознаками власноручних ОСОБА_3 та співробітника АТ «Кредобанк» ОСОБА_4 , згідно якої позичальник виявив бажання отримати кредит у сумі 200 000.00 грн. на строк 60 місяців, під процентну ставку 35.00 %, щомісячний платіж 7098,06 грн.
У заяві зазначено персональні дані позичальника. Шляхом підписання анкети-заяви позичальник підтверджує, що ознайомлений з умовами кредиту, викладеними у пам'ятці клієнта, беззастережно приєднується до Договору про порядок підписання правочинів тощо.
28.05.2021 року відповідачем власноручно підписано кредитний договір №CL-313723, в якому зазначено: реквізити сторін; предмет кредитного договору: банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк на зазначених умовах, - індивідуальні умови кредитування: сума та валюта 200 000,00 грн., дата видачі 28.05.2021 року, строк 60 місяців до 27.05.2026 року; порядок видачі кредиту: безготівкова форма шляхом перерахування кредитних коштів; розрахунок між сторонами: за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за ставкою 35 % річних, проценти нараховуються щомісячно; надання інформації впродовж кредитного договору: банк на письмову вимогу позичальника не частіше одного разу на місяць безплатно повідомляє позичальнику про поточний розмір заборгованості, розмір повернутих коштів; порядок повернення кредиту: позичальник здійснює погашення відповідно до графіку платежів, 60 платежів по 7168 грн. щомісячно кожного останнього числа місяця з 28.05.2021 по 27.05.2026 року; позичальник щомісячно здійснює повернення суми кредиту та сплачує проценти за користування коштами; відповідальність сторін: за порушення зобов'язань передбачено пеню; забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором: за порушення зобов'язань позичальник несе повну відповідальність усім належним йому майном, на яке може бути звернуто стягнення, порядок зміни і припинення дії кредитного договору: будь які зміни вносяться тільки за згодою сторін, шляхом укладення додаткових угод, інші умови.
Також наявний графік платежів (додаток №1), згідно з яким за умови щомісячної сплати платежів у розмірі 7168,00 грн. протягом всього строку кредитування з 28.06.2021 по 27.05.2026 року, загальна сума становить 430075,98 грн., з яких: 200 000,00 грн. тіло кредиту, 230075,98 грн. проценти за користування кредитом.
Надано до суду і копію паспорта споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), в якому зазначено аналогічні істотні умови кредитування, підписано позичальником власноручним підписом 28.05.2021 року.
Матеріали справи також містять копію інформаційної картки позичальника з застереженнями щодо необхідності своєчасного внесення щомісячних платежів; заяву позичальника про надання згоди на обробку інформації.
На підтвердження надання відповідачу коштів до суду надано копію меморіального ордеру №28842761 від 28.05.2021 року на суму 200 000,00 грн.
На підтвердження користування коштами надано копію виписки по особовим рахункам з 28.05.2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії розрахунку, заборгованість відповідача за договором №CL-313723 від 28.05.2021 року станом на 23.05.2025 року становить 168627,91 грн., з яких 121816,98 грн. сума заборгованості за кредитом; 46810,93 грн. сума заборгованості за відсотками.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1055 ЦК України установлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», у чинній на день укладення Договору редакції, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно зі змістом ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1статті 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення усієї суми кредиту.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1ст. 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З положень частин першої, другої ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності.
Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 (н/п 4-10 цс 18).
З огляду на викладене, враховуючи, що позивач надав суду належні докази укладення сторонами Договору в письмовій (електронній) формі з дотриманням вимог законодавства щодо вчинення правочинів у електронній формі, порядок обчислення суми заборгованості та докази на підтвердження права грошової вимоги, суд вважає вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за кредитом обґрунтованими.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд не бере до уваги, твердження відповідача про часткове виконання зобов'язань у розмірі 120 000,00 грн., оскільки як вбачається з розрахунку заборгованості за договором кредиту CL-313723 від 28.05.2021 року ОСОБА_1 відповідачем в період часу з 27.07.2021 року по 28.03.2024 року було сплачено 78183,02 грн. Документів які спростовували суми заборгованості, чи власного контррозрахунку заборгованості - відповідачем не надано. Також не надано жодних доказів щодо порушення черговостей зарахування боргу. При цьому відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про витребування від банку детального розрахунку боргу, порядок зарахування платежів та виписки з рахунків, оскільки відповідачем не вказано з якого банку мають бути витребувані ці документи та з яких рахунків, ніж ті, що долучені позивачем, при тому що, в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором та долучені виписки по особовим рахункам и з 28.05.2021 року по 23.05.2025 року.
Також стороною відповідача не обґрунтовано підстави для зменшення надмірних штрафів та процентів, та недоведено їх неспіврозмірність, враховуючи, що штрафні санкції згідно матеріалів справи не нараховувалися.
Щодо твердження відповідача про настання форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до частин першої, другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 910/9226/23 зазначив, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 912/3323/20).
Разом з тим, форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, від 30 травня 2022 року у справі № 922/2475/21, від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21).
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21).
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17, від 30 листопада2021 року у справі № 913/785/17, від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22).
Однак, суду не надано сертифікату ТПП України стосовно засвідчення факту форс-мажорних обставин, який стосувався б договірних відносин відповідача з позивачем. Також суду не доведено наявності причинного зв'язку між введенням на території Україні воєнного стану та невиконання відповідачем умов договору кредиту.
З урахуванням наведеного, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Матеріали справи свідчать, що позивачем при поданні позовної заяви понесені судові витрати з оплати судового збору в сумі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів №26759191 від 10.06.2025 року.
Таким чином, у відповідності до вимог статті до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Крім того згідно поданого відзиву відповідач просить у разі часткового задоволення позову надати розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців відповідно до ст.. 435 ЦПК України.
Згідно норм ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
В той же час, згідно з ч.5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що наявність інших поточних грошових зобов'язань не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Проте у вказаному клопотанні відповідач жодним чином не зазначає підстав для розстрочки виконання рішення суду та не вказує обставинами, що утруднюють виконання рішення суду. Інших підстав та обставин що утруднюють виконання рішень суду, підтверджених належними доказами судом не встановлено. Тож це клопотання замовленню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 100, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-282, 284, 289, 352, 354, п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, код ЄДРПОУ 09807862) заборгованість за кредитним договором № CL-313723 в розмірі 168627,91 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, код ЄДРПОУ 09807862) сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа