Справа № 686/22955/25
Провадження № 3/686/6589/25
10.11.25
10 листопада 2025 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 о 17 год. 37 хв. 05 серпня 2025 року у м.Хмельницькому, по проспекту Миру, 61/3, керував транспортним засобом марки та моделі «Opel Omega», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість) та, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Крім цього, ОСОБА_1 о 00 год. 44 хв. 20 серпня 2025 року у м.Хмельницькому, по вул.Степана Бандери, 45, в порушення п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, в стані алкогольного сп'яніння керував транспортним засобом - двоколісним електросамокатом марки та моделі «VLT ESM 01».
У судове засідання ОСОБА_1 , будучи своєчасно сповіщеним про час, дату та місце розгляду справи (що підтверджується довідкою про доставку повістки про виклик до суду), не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи, призначеного на 10.11.2025 р., від нього до суду не надходило.
Згідно зі ст.277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Частиною 2 статті 268 цього ж Кодексу передбачений виключний перелік статей, при розгляді справ за якими, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Категорія справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за цією статтею, у судовому засіданні не є обов'язковою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд дійшов висновку про необхідність, у відповідності до ч.1 ст.268 КУпАП, розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаних порушень правил дорожнього руху підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, а саме даними: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №413517 від 05.08.2025 р. (щодо фіксації порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху) та протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №428430 від 20.08.2025 р. (щодо фіксації порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху); направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.08.2025 р., у якому відображено наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння (виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість) та зафіксовано факт відмови останнього від проходження такого огляду; рапорту працівника поліції від 05.08.2025 р., щодо обставин вищезазначеної події, яка відбулась у вказаний день за участю ОСОБА_1 ; направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.08.2025 р. та акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у яких відображено наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці) та зафіксовано результат такого огляду ОСОБА_1 - позитивний (0,33 ‰), із яким останній погодився, поставивши підпис у відповідній графі цього акту; роздруківки тесту приладу «Drager Alcotest 6810» від 20.08.2025 р. (тест №2805, результат - 0,33 ‰); свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П51QM054510325, чинного до 20.05.2026 р.; здійснених за допомогою відеореєстраторів службових автомобілів та нагрудних камер працівників поліції відеозаписів, з фіксацією обставин вчинення вказаних правопорушень ОСОБА_1 . Зокрема, вказані відеозаписи підтверджують ті обставини, що 05.08.2025 року о 17 год. 37 хв. автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції, у ході спілкування з водієм, у нього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, через що працівник поліції, озвучивши вказані ознаки (виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість), неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, однак останній від проходження у медичному закладі такого огляду протягом тривалого часу ухилявся, і така, відображена на відео, поведінка ОСОБА_1 свідчила про те, що наміру проходити, за встановленою процедурою, зазначений огляд він не мав, тобто ОСОБА_1 від проведення такого огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі 05.08.2025 р. фактично відмовився, і лише після зазначених подій працівник поліції розпочав складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №413517. Окрім того, було зафіксовано на зазначених відеозаписах і факт керування о 00 год. 44 хв. 20.08.2025 р. ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння електричним самокатом, зокрема на відео видно, як поліцейським було озвучено, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), та запропоновано останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», і пройти такий огляд ОСОБА_1 добровільно погодився, з результатом, проведеного за допомогою приладу «Драгер», огляду - 0,33 ‰, ОСОБА_1 теж погодився та їхати у медичний заклад для проведення огляду на стан сп'яніння він не бажав, отже, у працівників поліції були достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 20.08.2025 р. керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, і лише після підтвердження такого стану, поліцейським було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №428430.
Порушень чинного законодавства під час складання відносно ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення, в ході судового розгляду, не встановлено, такі складені у відповідності до положень ст. 256 КУпАП, згідно зі ст. 251 цього ж Кодексу, є належними, достовірними і допустимими доказами в справі.
Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази повністю підтверджують вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому правопорушень та відображають обставини, які мають значення для вказаної справи, які, у своїй сукупності з іншими доказами, поза розумним сумнівом підтверджують його вину.
Так, диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП, з-поміж іншого, передбачає відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та ст.1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 278/3362/15-к від 01.03.2018.
Так, електросамокат (той, яким о 00 год. 44 хв. 20.08.2025 р. керував ОСОБА_1 ) призначений для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, а тому такий є транспортним засобом.
Постановою Верховного Суду від 15.04.2023 р. у справі №127/5920/22 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об'єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Як вбачається з відеозаписів, здійснених за допомогою відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції, ОСОБА_1 , будучи у стані алкогольного сп'яніння, о 00 год. 44 хв. 20.08.2025 р. використовував для свого переміщення у м.Хмельницькому, по вул.Степана Бандери, 45, електросамокат, приводячи його в рух за допомогою встановленого електричного двигуна, тобто ОСОБА_1 , у даному випадку, був учасником дорожнього руху - водієм, і був зобов'язаний дотримуватися Правил дорожнього руху, у п.2.9 «а» яких визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, обставини зазначеної події, що мала місце 20.08.2025 р., вказують на те, що ОСОБА_1 є суб'єктом означеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, обставини вчинення якого, ОСОБА_1 не оспорюються, на що вказує зміст протоколу серії ЕПР1 №428430, письмових зауважень до якого ОСОБА_1 не висловлював.
Наявні в матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_1 від 05.08.2025 р., які були долучені до складеного у зазначений день протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №413517, про те, що ОСОБА_1 , який у стані наркотичного сп'яніння не перебував, працівники поліції відмовили у проведенні обстеження на стан сп'яніння, суд відхиляє, оскільки ці пояснення, що розцінюються як намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за фактично скоєне, повністю спростовуються вищенаведеними, дослідженими в суді, належними, достовірними та допустимими доказами, зокрема й відеозаписами, про які зазначено вище. До того ж, ОСОБА_1 не ставиться у вину факт керування 05.08.2025 р. транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, а було йому інкриміновано вчинення порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, у якому йдеться про те, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто інкримінується ОСОБА_1 вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за факт відмови ОСОБА_1 , в якого було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Так, за змістом ч.6 ст.266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан наркотичного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп'яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) та «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок). Приписи Інструкції та Порядку застосовуються у системному зв'язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (пункт 3 Порядку та пункт 6 розділу І Інструкції).
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів (пункт 1 розділу ІІ Інструкції).
Пункт 3 розділу І Інструкції визначає ознаки алкогольного, а не наркотичного сп'яніння. Ознаки наркотичного сп'яніння визначені у пункті 4 розділу І Інструкції.
Отже, саме у випадку алкогольного сп'яніння передбачений огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. Вказане підтверджує назва та зміст розділу ІІ Інструкції № 1452/735 «Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів», який регламентує проведення поліцейським огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу.
Тому, приписи розділу ІІ Інструкції щодо огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу незастосовні до процедури проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, а тільки алкогольного. На це вказує і пункт 12 розділу ІІ Інструкції, відповідно до якого у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Тобто, поліцейський не проводить огляд на стан таких різновидів сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу.
До такого ж висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.09.2021 року у справі № 11-21сап21.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.07.2025 р. у справі №11-97сап25, з посиланням, з-поміж іншого, й на п.12 Інструкції, також звертала увагу на ту обставину, що приписи розділу ІІ Інструкції, щодо огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, застосовуються лише до процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а до процедури проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння незастосовні.
Із матеріалів провадження вбачається, що 05.08.2025 р. у ОСОБА_1 працівник поліції виявив ознаки наркотичного сп'яніння, які зазначені у пункті 4 розділу I Інструкції, та у зв'язку з цим, з урахуванням вищенаведених законодавчих вимог, правильно направив ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння.
Отже, судом не встановлено порушень під час направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння.
Так, відповідно до п.п. 2, 4 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. При цьому, у п.3 Розділу І цієї ж Інструкції визначено, що ознаками алкогольного сп'яніння, окрім запаху алкоголю з порожнини рота, є також: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Після зупинки 05.08.2025 р. транспортного засобу, керованого ОСОБА_1 , у останнього працівник поліції виявив ознаки наркотичного сп'яніння (виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість), наявність яких була зафіксована у вищевказаному направленні, а тому у працівника поліції були достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння та йому обґрунтовано було запропоновано пройти огляд на визначення такого стану.
Поведінка ОСОБА_1 безперечно свідчила про його небажання проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі. А тому, співробітник поліції, зафіксувавши неодноразове ухилення ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння, відповідно до вимог закону, правомірно перейшов до оформлення адміністративних матеріалів.
Разом з тим, варто зазначити, що до обов'язків працівників поліції не входить довготривале вмовляння правопорушників пройти огляд на стан сп'яніння. Натомість, до обов'язку ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, належало на першу вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд. А тому, працівником поліції 05.08.2025 р. правомірно було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №413517 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (винесення постанови про накладення адміністративного стягнення), суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень доведена і його дії слід кваліфікувати: за ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння (по епізоду порушення 05.08.2025 р. ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху) та за ч.1 ст.130 КУпАП, як керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння (по епізоду порушення 20.08.2025 р. ОСОБА_1 п.2.9 «а» Правил дорожнього руху).
З урахуванням характеру вчинених правопорушень, що становлять підвищену суспільну небезпеку, особи порушника, який не вперше притягується до адміністративної відповідальності, в зв'язку з систематичним вчиненням адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, враховуючи мету адміністративного стягнення, визначену у ст.23 КУпАП, положення ст.36 КУпАП, з дотриманням закріплених у Конституції України принципів законності, гуманізму і справедливості, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
При накладенні на ОСОБА_1 вказаних основного і додаткового стягнення, судом взято до уваги видану інспектором відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Хмельницькій області довідку, яка вказує на те, що ОСОБА_1 , якому посвідчення водія видавалось, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, враховано й судом той факт, що керувати електосамокатом дозволено навіть тим особам, які посвідчення водія не мають.
Разом з тим, ст.33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, суб'єктом правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом, а враховуючи санкцію цієї ж норми, у спірних правовідносинах стягнення слід призначити водієві, як суб'єкту правопорушення.
Суд вважає, що «водій» у санкції вказаної статті є більш широким терміном, ніж це визначає національне законодавство у п.1.10 Правил дорожнього руху (особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі).
Відповідно до п.q) статті 1 глави I Конвенції про дорожні знаки та сигнали (постанова Ради Міністрів Української РСР від 16 лютого 1973 року №78 «Про приєднання Української РСР до європейських угод, що доповнюють Віденську конвенцію про шляховий рух 1968 року і Віденську конвенцію про дорожні знаки і сигнали 1968 року», дата внесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів: 12.12.2013 Реєстраційний код акта: 70656/2013) термін «водій» («погонич») означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди).
Отже, водій, згідно з санкцією частини першої статті 130 КУпАП, це особа, що керує транспортним засобом, незалежно від наявності посвідчення водія.
Такий підхід відповідальності різних суб'єктів (з посвідченням водія чи без) є справедливим та однаково дисциплінує усіх громадян до відповідальності перед суспільством, що є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним, з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам, через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій тих осіб, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння чи з ознаками таких станів, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у таких випадках є значно вищою, а тому попереджувальна мета стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у таких випадках набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення покарання, у виді позбавлення права керування транспортними засобами, особам, які не отримували посвідчення водія на право керування транспортними засобами або ж керували тими транспортними засобами, для керування якими наявність посвідчення водія не вимагається, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює превентивну мету стягнення.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеним в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20.
Отже, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд може призначити передбачене санкцією відповідної статті додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами незалежно від того, чи має така особа, отримане у передбаченому законом порядку, посвідчення водія на право керування транспортними засобами, а також незалежно від того, чи керувала ця особа тим транспортним засобом, для керування яким наявність посвідчення водія не вимагається.
На переконання суду, визначене ОСОБА_1 стягнення, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір», що становить 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 27, 30, 36, 40-1, 283, 284, 294 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф вноситься порушником в установу банку України.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищевказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 КУпАП, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.
Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Після набрання постановою законної сили:
стягувачем штрафу є: Управління патрульної поліції в Хмельницькій області ДПП, місцезнаходження: м.Хмельницький, пров.Коцюбинського, 35/2;
стягувачем судового збору є: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: м.Київ, вул.Липська, 18/5;
боржником є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 .
Реквізити для сплати штрафу: призначення платежу: 21081300, отримувач коштів: ГУК у Хмельницькій області; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 748999980313060149000022001, код класифікації доходів бюджету 21081300 (протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №413517 від 05.08.2025 р., серії ЕПР1 №428430 від 20.08.2025 р. ).
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; пункт 5.
Суддя