Справа № 686/32861/25
Провадження № 1-кс/686/10857/25
12 листопада 2025 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (із дислокацією у м. Хмельницький) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_5 , погоджене з прокурором, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Довгалівка Білогірського району Хмельницької області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у кримінальному провадженні №62025240010000967,
12.11.2025 Старший слідчий в ОВС Першого слідчого відділу (із дислокацією у м. Хмельницький) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з клопотанням, погодженим Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. Існують передбачені ст.177 КПК України ризики: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні. Підозрюваний ОСОБА_6 оголошений у міжнародний розшук.
Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання з підстав, вказаних у клопотанні, просив його задовольнити без визначення розміру застави та визначення строку дії ухвали.
Захисник підозрюваного заперечив щодо заявленого клопотання.
Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2024 №236 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_6 , який наказом командира НОМЕР_2 Навчального артилерійського полку (по особовому складу) від 25.07.2024 №136-РС прийнятий на військову службу за контрактом, призначений на посаду курсанта, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, з 25.07.2024.
Відповідно до положень п. 9 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу, а початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.
Відтак, з моменту прийняття на військову службу солдата ОСОБА_6 до військової частини НОМЕР_1 він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Наказом Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 14.09.2024 № 1170-РС, солдат ОСОБА_6 призначений на посаду стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_3 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 20.09.2024 №279, солдат ОСОБА_6 зарахований до списків особового складу відділу, з 20.09.2024.
Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Статті 129, 130, 131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
24.02.2022 Президент України видав Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, відповідно до якого з 05 год. 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, строком на 30 діб. Цього ж дня Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який набрав чинності 24.02.2022, який вподальшому неодноразово продовжено, останній раз 14.07.2025 Президент України видав Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 478/2025, відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року, строком на 90 діб.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
Рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною радою України приймає Президент України. Відповідних рішень Президентом України не приймалось, таким чином, з урахуванням вищенаведеного, слід прийти до висновку, що в період з 24.02.2022 і дотепер на території України діє воєнний стан і солдат ОСОБА_6 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану.
Поряд із цим встановлено, що солдату ОСОБА_6 , який проходив службу на посаді стрільця 4 групи охорони та патрульно-постової служби 1 взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_3 , який дислокується по АДРЕСА_2 , наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 01.05.2025 № 127 надано частину щорічної основної відпустки, на 15 діб та 2 доби для проїзду до місця проведення відпустки та в зворотному напрямку, з 04.05.2025 по 20.05.2025, із виїздом у місто Вроцлав Республіки Польща. 04.05.2025 о 18 год. 53 хв. солдат ОСОБА_6 перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Грушів», залишивши територію України. Однак, в порушення вимог зазначеного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір ухилитись від несення обов'язків військової служби назавжди, в умовах воєнного стану, 21 травня 2025 року о 08:00 год. без поважних причин та дозволу командування не з'явився на службу до місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_3 , що по АДРЕСА_2 , залишившись за межами території України, де проводить службовий час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби.
Таким чином, солдат ОСОБА_6 підозрюється в тому, що проходячи військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_3 на посаді стрільця 4 групи охорони та патрульно-постової служби 1 взводу охорони та патрульно-постової служби роти військової служби правопорядку, у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст.ст. 1, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір ухилитись від військової служби назавжди, в умовах воєнного стану, вибувши 04.05.2025 у частину щорічної відпустки на 15 діб таз наданням 2 діб для проїзду до місця проведення відпустки та в зворотному напрямку, з 04.05.2025 по 20.05.2025, із виїздом у місто Вроцлав Республіки Польща, без поважних причин та дозволу командування не з'явився на службу до місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_3 , що по АДРЕСА_2 , залишившись за межами території України, де проводить службовий час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби та обов'язки військової служби не виконує, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України, чим вчинив дезертирство, тобто нез'явлення на службу з відпустки, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України.
Солдат ОСОБА_6 підозрюється у нез'явленні на службу з відпустки, з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
28 жовтня 2025 року складено письмове повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке у встановленому КПК України порядку вручено останньому. Так, зокрема повідомлення про підозру надіслано за відомими органу досудового розслідування місцями реєстрації та проживання, до органу місцевого самоврядування, на території обслуговування якого зареєстрований підозрюваний ОСОБА_6 , за місцем служби - до ІНФОРМАЦІЯ_3 , опубліковано в офіційному друкованому виданні «Урядовий кур'єр» (№222 (8147) від 31.10.2025 та веб-порталі Офісу Генерального прокурора.
Скеровані через оператора поштового зв'язку «Укрпошта» повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_6 повернуті, в зв'язку з відсутністю одержувача за зазначеними адресами.
Згідно листа Ямпільської селищної ради від 04.11.2025 №1680/02-24, вручити вказані процесуальні документи ОСОБА_6 не вдалося, в зв'язку з відсутністю останнього за місцем реєстрації, що по АДРЕСА_1 . Документи залишені у дверях за вказаною адресою.
Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.11.2025, вручити солдату ОСОБА_6 повідомлення про підозру від 28.10.2025 у кримінальному провадженні №62025240010000967 та повістки про виклик останнього до Першого слідчого відділу ТУ ДБР у місті Хмельницькому на 07 та 08.11.2025 не виявилося можливим, в зв'язку з відсутністю солдата ОСОБА_6 на службі з 21.05.2025.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними доказами, а саме: матеріалами службового розслідування, проведеного ІНФОРМАЦІЯ_4 за фактом нез'явлення на службу солдата ОСОБА_6 з відпустки, протоколами допитів свідків ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 листом ДПС України про факт перетину 04.05.2025 солдатом ОСОБА_12 державного кордону України в напрямку «виїзд» через пункт пропуску «Грушів» та іншими документальними матеріалами.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки санкція передбачає покарання на строк від п'яти до дванадцяти років позбавлення волі.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
За змістом ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Отже, за загальним правилом, письмове повідомлення про підозру вручається особі в день його складення слідчим або прокурором. У разі ж неможливості вручити таке повідомлення особисто, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений для виклику та приводу особи (глава 11 КПК України, статті 135, 136).
З урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.
Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частиною 1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Постановою старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу ( із дислокацією у м. Хмельницький) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_5 від 11.11.2025 підозрюваного ОСОБА_6 було оголошено в міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 7 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
Санкція ч. 4 ст. 408 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, а тому відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України даний злочин є особливо тяжким злочином.
В пункті 36 Рішення від 20.05.2010 р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Зазначене дає підстави для висновку, що підозрюваний ОСОБА_6 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, постановою слідчого його оголошено в міжнародний розшук.
А отже, приходжу до висновку, що стороною обвинувачення доведено існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими твердження слідчого, що підозрюваний ОСОБА_6 може впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, досудове розслідування триває, не встановлено та не відшукано всі докази, не допитано осіб, яким відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження. Тому з метою нівелювання такого ризику, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.
Слідчий суддя вважає, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків також слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Досудовим розслідуванням встановлено, що особи, яким відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження (свідки) ще не допитані, відтак у разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою це дозволить підозрюваному, який обізнаний про коло осіб, котрим відомо або може бути відомо згадані обставини, зможе шляхом умовлянь, чиненням тиску та/або будь-яким іншим чином вплинути на цих осіб з метою серед іншого зміни показань про обставини провадження, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
Ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Отже, у зазначеній нормі КПК законодавець прямо передбачив, що у випадку наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та оголошений у міжнародний розшук слідчий, прокурор (процесуальний керівник) звертається до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а не про його застосування, яке розглядається за відсутності підозрюваного. Специфікою є те, що таке рішення слідчий суддя, суд приймає за відсутності підозрюваного, а запобіжний захід лише обирається, а не застосовується.
У ході розгляду клопотання прокурором та слідчим було доведено наявність підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 цього Кодексу; факт перебування ОСОБА_6 за межами України, та оголошення його у міжнародний розшук, а тому слідчий суддя прийшов до висновку про можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного та задоволення вимог клопотання.
Враховуючи наведені ризики, усі, визначенні ст. 178 КПК України, обставини в їх сукупності, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, особу підозрюваного, приходжу до висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу та, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, а прокурор та слідчий в повному обсязі довели, що обмеження права підозрюваного на свободу є виправданим.
Інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, а тому завадити їм можливо лише шляхом обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого кримінального правопорушення.
За встановлених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого є обґрунтоване і доведене, а обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує таке втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.
Обставин, які б вказували на неможливість утримання ОСОБА_6 під вартою, не встановлено.
На підставі ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 575 КПК України, -
Клопотання- задовольнити.
Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя