Справа № 686/16873/25
Провадження № 2/686/5736/25
06 листопада 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді Заворотної О.Л.
секретаря судового засідання Сікори Ю.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів,
встановив:
В червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_4 ро збільшення розміру аліментів, в обґрунтування якого вказала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому шлюб між сторонами розірвано,неповнолітня дитина залишилась проживати разом із матір'ю. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.08.2023 з відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти в розмірі 3000 грн. щомісячно. З часу присудження аліментів, матеріальне становище позивача значно покращилось, він отримує сталий заробіток, натомість аліменти в розмірі 3000 грн. не покривають витрат на утримання дитини, у зв'язку з чим позивачка просить збільшити розмірі аліментів до 7000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Представник відповідача подав відзив на позов, де вказав, що розмір призначених аліментів становить майже розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідач стабільно сплачує аліменти, заборгованості не має, позивачка не надала доказів відповідних змін матеріального стану відповідача в сторону поліпшення з часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів. Разом з тим, матеріальний стан відповідача погіршився, оскільки він втратив роботу, наразі не працевлаштований, у відповідача погіршився стан здоров'я, має заборгованість за кредитними договорами, просить в позові відмовити, стягнути витрати на правничу допомогу.
Представник позивача надав відповідь на відзив, де зазначив, що відповідач не надав суду доказів, щодо звернення до Хмельницького міського центру зайнятості для пошуку роботи, не надано доказів погіршення матеріального стану, щодо отримання кредиту зазначив, що відсутні докази сплати аліментів за рахунок кредитних коштів.
В судовому засіданні позивачка, представник позивачки позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просить в позові відмовити повністю.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_4 є батьком неповнолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 . Неповнолітня дитина проживає разом із матір'ю.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.08.2023 справа № 686/15391/23 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з 15.06.20213 і до досягнення дитиною повнолітня.
ОСОБА_1 звертаючись до суду із вказаним позовом вказала, що у зв'язку із зростанням вартості з харчування в дитячому садку, необхідністю витрат на підготовки дитини до школи, розмір аліментів є недостатнім для забезпечення потреби дитини, а тому у зв'язку із покращенням матеріального стану відповідача є підстави для збільшення розміру аліментів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що Хмельницьким відділом ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито 19.10.2023 виконавче провадження ВП 73092606 з примусового виконання виконавчого листа № 686/15391/23 щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з 15.06.2023 і до досягнення дитиною повнолітня.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за ВП №73092606, у ОСОБА_4 заборгованість за сплати аліментів відсутня.
ОСОБА_4 не зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 35641822 від 01.08.2025.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 25.05.2023 № 333542495 ОСОБА_4 належить на праві власності квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей до 6 років становить 2563 грн., для дітей від 6 до 18 років - 3196 грн.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Доводи позивачки про збільшення витрат на утримання дитини, а саме, витрат в дошкільному закладі, додаткові витрати на підготовку дитини до школи, квитанції про придбання ліків у зв'язку із хворобою дитини, як підставу для збільшення розміру аліментів, слід відхилити, оскільки спір щодо додаткових витрат на утримання дитини розглядається за заявою заінтересованої особи в окремому порядку.
Враховуючи вищевикладене, позивачкою не доведено покращення матеріального стану відповідача, а тому в позові належить відмовити.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Надання правової допомоги відповідачу здійснював адвокат Яковлєв О.О., на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 17.07.2024.
Згідно витягу з акту № 1 про надання правової допомоги від 04.08.2025 надано правову допомогу на загальну суму 12000 грн.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В заяві про зменшення витрат на правничу допомогу представник позивача послався на ту обставину, що суд при оцінці розміру витрат на правничу допомогу має застосовувати критерії співмірності і реальності витрат, просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 1500 грн.
Як вбачається із Акту про надання юридичної допомоги від 04.08.2025, послуги, які надавалися адвокатом відповідачу складаються з складання з підготовки до розгляду справи, аналізу фактичних обставин справи, формування доказів, складання та подання позовної заяви, аналізу судової практики, виготовлення копій документів, надання юридичних консультацій, представництво в суді.
При цьому слід зазначити, що вказана категорія справи, не є складною, справа розглядалась в спрощеному позовному провадженні, як малозначна справа.
Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 2000 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 133-137, 141, 258, 259, 263-265, 353 ЦПК України, ст. 192 Сімейного кодексу України, суд -
ухвалив:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в розмірі 2000грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Дата складення повного тексту рішення 10.11.2025.
Суддя: