Справа № 685/656/25
Провадження № 2/685/361/25
(З А О Ч Н Е)
13 листопада 2025 року селище Теофіполь
Теофіпольський районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Турчин-Кукаріної І.В., за участю секретаря судового засідання Медун В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ІКЮО в ЄДРПОУ: 37356833; місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Кузьменко Максим Віталійович звернувся до Теофіпольського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ціною позову 26 183,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником з використанням електронного цифрового підпису позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Е537, надісланого на номер мобільного телефону відповідача, укладено Кредитний договір (оферти) № 25.10.2024-100002711, за умовами якого кредитодавець надав позичальникові кредит у національній валюті на умовах, визначених кредитним договором, у безготівковій формі в сумі 10 000,00 грн на строк кредитування 140 днів з фіксованою незмінною процентною ставкою в розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплативши комісію та проценти за користування ним.
Позивач ТОВ «Споживчий центр» зазначив, що зі своєї сторони умови договору виконав повністю, надав позичальнику кредитні кошти, проте відповідач свої зобов'язання не виконав, на день звернення з позовом строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 25.10.2024-100002711 від 26.10.2024 у розмірі 26 183,06 грн, з яких: 9992,02 грн становить заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту), 11 191,04 грн становить заборгованість за нарахованими процентами, 5000,00 грн становить заборгованість за неустойкою.
Ухвалою судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області Турчин-Кукаріної І.В. від 04.08.2025 позовну заяву представника позивача ТОВ «Споживчий центр» залишено без руху та надано строк на усунення недоліків заяви.
12.08.2025 представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Кузьменко М.В. у строки, встановлені судом, подав заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 04.08.2025, до якої долучено картку субконто за договором № 25.10.2024-100002711 від 26.10.2024, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та позичальником ОСОБА_1 .
Окрім цього, при поданні позовної заяви представник позивача Кузьменко М.В. подав до суду клопотання про витребування доказів та просив витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності відповідачу карти, зазначеної у позовній заяві, та зарахування на карту, належну відповідачу, 26.10.2024 грошових коштів у сумі 10 000,00 грн.
Ухвалою судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 12.08.2025 провадження у справі відкрито, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, справу призначено до розгляду по суті на 16:10 год 15.09.2025, встановлено учасникам строк для подання заяв по суті справи, клопотання представника позивача задоволено, витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» відповідні відомості.
У зв'язку з відпусткою головуючої судді Турчин-Кукаріної І.В. судове засідання відкладено на 09.10.2025.
У судове засідання, призначене на 09.10.2025, учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи судом, не з'явились, явку уповноважених осіб не забезпечили, витребуваних судом відомостей від АТ КБ «ПриватБанк» до суду не надійшло.
Правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, хоча копію ухвали суду про відкриття провадження та призначення справи до розгляду отримав особисто 24.09.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 09.10.2024 повторно витребувано відомості від АТ КБ «ПриватБанк», розгляд справи відкладено на 28.10.2025.
У судове засідання 28.10.2025 сторони не з'явились, заяв чи клопотань до суду не надійшло. Надіслана відповідачу судова повістка про виклик до суду на 28.10.2025 повернулась на адресу суду 29.10.2025 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На підставі положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи судом. У зв'язку з неявкою учасників справи судове засідання відкладено на 13.11.2025.
10.11.2025 засобами поштового зв'язку від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані судом відомості щодо належності відповідачу карти, зазначеної у позовній заяві, зарахування на карту, належну відповідачу, 26.10.2024 грошових коштів у сумі 10 000 грн.
Надіслана відповідачу судова повістка про виклик до суду на 13.11.2025 повернулась на адресу суду 10.11.2025 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На підставі положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи судом.
Із урахуванням поданого у позовній заяві клопотання позивача про розгляд справи у відсутності представника позивача, а також заяви про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи, на підставі положень ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу 13.11.2025 за наявними матеріалами на підставі поданих сторонами доказів та постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням фактичних обставин справи, змісту позовних вимог, позицій сторін та їх представників, викладених у заявах по суті справи, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про наявність такого, що підлягає судовому розгляду, спору між сторонами, що виник з відносин договору кредиту.
При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, зазначених у позові, суд, оглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши правову позицію сторін, висловлену у наявних у справі заявах по суті справи (у позові), виходячи із змісту спірних правовідносин, встановив такі фактичні обставини справи.
26.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником з використанням електронного цифрового підпису позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Е537, укладено Кредитний договір (оферту) № 25.10.2024-100002711 (а.с. 28-36), за умовами п. 3.1. якого кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 3.2.). Відповідно до заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем (далі - заявка), яка є невід'ємною частиною зазначеного договору, сума кредиту становить 10 000,00 грн, строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання, дата повернення кредиту - 14.03.2025, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 1500,00 грн.
Відповідно до п. 2.1. Договору, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Як вбачається із п. 2.3. Договору кредитодавець розміщує на власному вебсайті пропозицію укласти електронний договір (оферту). Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті. Позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір. У випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником. Також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті. Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку. Примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з Пропозицією про укладення кредитного договору (офертою), подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19. Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про належне укладення Кредитного договору № 25.10.2024-100002711 від 26.10.2024 між кредитодавцем ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 як позичальником з використанням електронних цифрових підписів його контрагентів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до умов укладеного 26.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником Кредитного договору № 25.10.2024-100002711, кредитодавець надав кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, відповідно до заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, яка є невід'ємною частиною зазначеного договору, сума кредиту становить 10 000,00 грн, строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання, дата повернення кредиту - 14.03.2025, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, а позичальник зобов'язався повернути кредит до 14.03.2025 та сплатити проценти і комісію.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. До відносин за кредитним договором застосовуються положення § 1 Глави 71 ЦК України (позика), якщо інше не встановлено § 2 Глави 71 ЦК України (кредит) і не випливає із суті кредитного договору.
На вимогу ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як вбачається із квитанції LIQPAY про перерахування коштів за договором № 25.10.2024-100002711, 26.10.2024 о 12:14 год на рахунок № НОМЕР_2 перераховано кошти на суму 10 000,00 грн з ідентифікатором платежу № 2537656038 (а.с. 27).
Зазначений факт також підтверджено витребуваною судом 09.10.2025 випискою за договором за період з 26.10.2024 по 26.10.2024 за рахунком № НОМЕР_3 , з якої вбачається, що 26.10.2024 на картку відповідача ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 10 000,00 грн, деталі операції: «Shvidkij kredit. Не оподатковується. Viplata kredit TOV SPOZhIVChCENTR. ID платежу: НОМЕР_4 ».
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Споживчий центр» зобов'язання перед ОСОБА_1 , взяті на себе за Кредитним договором № 25.10.2024-100002711 від 26.10.2024, виконав у повному обсязі, грошові кошти у сумі 10 000,00 грн було передано відповідачу у власність шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, зазначений відповідачем у заявці, сформованій на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника.
За змістом ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як вбачається із долученої позивачем ТОВ «Споживчий центр» картки субконто за Кредитним договором № 25.10.2024-100002711 від 24.05.2024 (а.с. 53-70), ОСОБА_1 частково сплачував заборгованість за зазначеним договором, а саме: 08.11.2024 сплатив 1400,00 грн заборгованості за процентами, 753,99 грн заборгованості за комісією (а.с. 55), 22.11.2024 сплатив 7,98 грн заборгованості за тілом кредиту, 1400,00 грн заборгованості за процентами, 746,01 грн заборгованості за комісією (а.с. 56-57).
Разом з тим, на день звернення до суду ТОВ «Споживчий центр» з цим позовом строк дії договору минув, як стверджує позивач, позичальник у встановлений у договорі строк позичені грошові кошти кредитодавцеві не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач свої зобов'язання перед кредитодавцем, взяті на себе за Кредитним договором № 25.10.2024-100002711 від 26.10.2024 виконав повністю.
Оскільки докази виконання позичальником ОСОБА_1 взятих на себе за Кредитним договором № 25.10.2024-100002711 від 26.10.2024 обов'язків з повернення позичених грошових коштів та процентів у матеріалах справи відсутні, суд вважає невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Кредитним договором № 25.10.2024-100002711 від 26.10.2024 встановленим фактом.
Як вбачається із долученої позивачем ТОВ «Споживчий центр» картки субконто за Кредитним договором № 25.10.2024-100002711 від 26.10.2024, сума заборгованості позичальника перед кредитодавцем становить 21 183,06 грн (а.с. 70).
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості позичальника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 25.10.2024-100002711 від 26.10.2024 (а.с. 17), долученої позивачем, сума загальної заборгованості позичальника перед кредитодавцем становить 26 183,06 грн, з яких основний борг 9992,02 грн, проценти 11 191,04 грн, неустойка 5000,00 грн.
Стосовно суми заявленого до стягнення основного зобов'язання (тіла кредиту) в розмірі 9992,02 грн суд виходить із відсутності у справі доказів виконання позичальником його обов'язків щодо повернення позичених коштів, відтак, зазначені грошові кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
На підставі положень ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Перевіряючи правильність розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 11 191,04 грн, враховуючи положення пунктів 1-5 договору, а саме: застосувавши до договору процентну ставку у розмірі 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом протягом 140 днів з 26.10.2024 по 22.11.2024 (по день сплати відповідачем частини заборгованості за тілом кредиту в сумі 7,98 грн); з 23.11.2024 по 14.03.2025, суд здійснив відповідні перерахунки за формулою: сума процентів за користування позикою = 10 000/100х1х28 + 9992,02/100х1х112 = 2800,00 + 11 191,04 = 13 991,04 грн.
Із урахуванням сплаченої відповідачем частини заборгованості за нарахованими процентами, розмір нарахованих процентів за користування кредитом в межах строку дії Кредитного договору № 25.10.2024-100002711 від 26.10.2024 становить 13 991,04 - 1400,00 - 1400,00 = 11 191,04 грн.
Відповідач не спростував правильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за процентами.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог до відповідача, які виникли на підставі договору № 25.10.2024-100002711 від 26.10.2024, в заявленому розмірі.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за неустойкою в розмірі 5000,00 грн суд зазначає таке.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє і дотепер.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Оскільки прострочення відповідачем ОСОБА_1 виконання грошового зобов'язання зі сплати кредиту виникло у період дії в Україні воєнного стану, то з відповідача не підлягає стягненню заборгованість за неустойкою, відтак, в цій частині позов не підлягає задоволенню.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми позичених коштів в будь-який час.
На підставі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, дослідженими в судовому засіданні, оціненими кожен по окремості, а також у сукупності та взаємозв'язку, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального права, з дотриманням вимог процесуального права, суд дійшов висновку про те, що майнові права позивача підлягають захисту в судовому порядку, позов підлягає частковому задоволенню, а порушене право відновленню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 25.10.2024-100002711 від 26.10.2024, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 у розмірі 21 183,06 грн, з яких: 9992,02 грн становить заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту), 11 191,04 грн становить заборгованість за нарахованими процентами.
Щодо питання про розподіл судових витрат, яке підлягає вирішенню відповідно ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення, то на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1959,81 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (21 183,06 / 26 183,06 х 2422,40 = 1959,81 грн).
На підставі наведеного та керуючись статтями 41, 55 Конституції України, статтями 15, 16, 205, 207, 525-530, 610, 626, 628, 629, 638, 639, 1054-1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-84, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 281-289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 25.10.2024-100002711 від 26.10.2024 у розмірі 21 183 (двадцять одна тисяча сто вісімдесят три) гривні 06 копійок, з яких: 9992 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 02 копійки становить заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту), 11 191 (одинадцять тисяч сто дев'яносто одна) гривня 04 копійки становить заборгованість за нарахованими процентами.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 1959 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 81 копійка.
Заочне рішення може бути переглянуто Теофіпольським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлено в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ІКЮО в ЄДРПОУ: 37356833; місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повне рішення суду складено 13.11.2025.
Головуюча суддя Турчин-Кукаріна І.В.