Справа № 683/1060/25
2/683/783/2025
05 листопада 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Цішковського В.А.
з участю: секретаря Васічевої О.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Віхерко Н.О.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/1060/25, №2/683/783/2025 за позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання права на спадщину,
10 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Віхерко Н.О. звернулася в суд з позовом до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області і просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 1000 м.кв. кадастровий номер 6810800000:12:010:0039, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина, в склад якої входить земельна ділянка площею 1000 м.кв. кадастровий номер 6810800000:12:010:0039, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що ОСОБА_1 має право на спадкування після смерті ОСОБА_2 за заповітом, складений останньою 11.07.2023 року.
Однак, позивачу було відмовлено нотаріусом у оформлені спадкових прав на спірну земельну ділянку, у зв'язку із тим, що на вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок, який належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 24.09.2004 року.
Так, ОСОБА_3 є дочкою померлої ОСОБА_2 , яка є громадянкою російської федерації, тривалий час постійно проживає в росії, спадщину не прийняла, а також житловий будинок по АДРЕСА_1 , фактично в дар не прийняла, з часу укладення договору дарування будинком не володіла та не користувалась.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Віхерко Н.О. підтримали позовні вимоги та просять суд задовільнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач - Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, в судове засідання представника не направив, будучи своєчасно повідомленим про місце і час розгляду справи і від них не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За змістом статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно чинного на час відкриття спадщини законодавства, спадкоємцем, що прийняв спадщину, вважається особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, ця особа не заявила про відмову від спадщини, а також спадкоємцем, що прийняв спадщину, є особа, яка на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем, однак у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269 ЦК України).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла в м. Хмельницький ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.03.2024 року.
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений Дембицькою І.М. приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу 11.11.2023 року, зареєстровано в реєстрі за № 918, яка все своє майно заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
13 вересня 2024 року на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом, державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори, заведено спадкову справу № 432/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Так, позивач оформила частину спадкового майна за заповітом після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідчений державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори 06.03.2025 року, зареєстровано в реєстрі за № 1-286. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянка, для ведення особистого селянського господарства площею 0,0497 га, кадастровий номер 6810800000:12:010:1039, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом до майна померлої ОСОБА_2 , яка у встановленому порядку прийняла спадщину та оформила право власності на частину нерухомого майна, яке належало на праві власності померлій ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.720 ЦК України сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.
Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст.722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Судом також встановлено, що 24.09.2004 року ОСОБА_2 (даруватель) та з другої сторони ОСОБА_1 , яка діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Голуб О.Є. 13.09.2004 року, за реєстровим № 2583, від імені ОСОБА_3 (обдарована), уклали договір дарування, згідно якого дарувателька подарувала, а обдарована в особі представника прийняла у дар житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Хмельницької області Голуб О.Є., зареєстровано в реєстрі за № 2707.
Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно довідки КП «БТІ Старокостянтинівської міської ради» від 14.10.2024 року за № 2479, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , зареєстрований в Старокостянтинівському БТІ в реєстровій книзі № 7 під реєстровим № 803 за ОСОБА_3 , згідно договору дарування від 24.09.2004 року.
02 жовтня 2007 року на ім'я ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №107407, відповідно до якого остання на підставі рішення Старокостянтинівської міської ради від 07.09.2004 року за № 20 п. 12, є власником земельної ділянки площею 1000 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 010774700342.
Відповідно до плану меж земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 6810800000:12:010:0039.
Відповідно до ч.1 ст.126 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Отже, ОСОБА_2 за життя набула права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:12:010:0039.
Щодо доводів позивача про набуття права власності на спірну земельну ділянку, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 78 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності н земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Пунктами «а» частини першої статті 81 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною першою статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною першою статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно до ч.1 ст.125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Як вбачається з аналізу ст.120 ЗК України визначено особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов'язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
При цьому під час застосування положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Такі правові висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 11.02.2015 у справі №6-2цс15, від 13.04.2016 у справі №6-253цс16, від 12.10.2016 у справі №6-2225цс16.
У постанові від 16.06.2020 у справі №689/26/17 Велика Палата Верховного Суду не встановила правових підстав для відступлення від наведених висновків та погодилася із застосуванням судами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 звернула увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею); принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16).
12 березня 2025 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори роз'яснено ОСОБА_1 , що видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, кадастровий номер 6810800000:12:010:0039, площею 1000 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із тим, що на вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок, який належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 24.09.2004 року.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
З огляду на викладені вище висновки ОСОБА_2 за життя набула права власності на спірну земельну ділянку площею 1000 м.кв., кадастровий номер 6810800000:12:010:0039, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, проте останньою, згідно договору дарування від 24.09.2004 року, подаровано для ОСОБА_3 житловий будинок з господарським будівлям та спорудами по АДРЕСА_1 , які розміщені на цій земельній ділянці. А тому суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка не увійшло до складу спадщини, право на яку просить визнати за собою позивач.
Отже суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріали справи не містять даних щодо судових витрат відповідача.
За таких обставин судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України,
У задоволені позову ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання права на спадщину відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , проживаюча:
АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;
Відповідач: Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, місце знаходження: вул. Острозького, 41 в м Старокостянтинова, код ЄДРПОУ 36027760.
Повний текст рішення суду складено 13 листопада 2025 року.
Суддя: