Справа № 683/2346/25
2/683/1367/2025
13 листопада 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Лугового О.М.
з участю секретаря Градомської Д.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/2346/25, 2/683/1367/2025 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
04 серпня 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за договором № 4594399 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.04.2024 року у розмірі 96 000 грн., яка складається з: 15 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 48 375 грн. - заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, 32 625 грн. - заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції», а також просить стягнути судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та 10 000 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25 квітня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №4594399 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 15 000 грн., строком на 360 днів, шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відповідно до умов Кредитного договору.
У зв'язку із порушенням зобов'язань заборгованості за кредитним договором станом на 25 листопада 2024 року становить 70 875 грн., яка складається з: 15 000 грн. - заборгованості за кредитом; 48 375 грн. - заборгованість за нарахованими проценти, та 7 500 грн. - штрафні санкції, за період з 25.04.2024 року по 25.11.2024 року (включно).
25 листопада 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу №25/11/2024, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №4594399 від 25 квітня 2024 року перейшло на користь ТОВ «Українські фінансові операції».
Станом на дату укладання Договору факторингу від 25.11.2024 року №25/11/2024, строк дії Договору № 4594399 від 25.04.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та ОСОБА_1 , ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у період з 26.11.2024 року по 19.04.2025 року (145 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 32 625 грн. (15 000 грн * 1.50% = 225 грн.*145 календарних дні = 32 625 грн.)
Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов'язань, тому товариство змушене було звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року прийнято справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак в позовній заяві просить суд проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення в справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не подавала, а тому суд вирішив розгляд справи проводити за її відсутності.
Відповідно до частини п'ятої, пункту 2 частини сьомої, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Ураховуючи наведене та те, що ухвала суду та судова повістка про день, час та місце розгляду справи судом, яке призначене на 02 вересня 2025 року, 14 жовтня 2025 року та 13 листопада 2025 року, надіслано за зареєстрованим місцем проживання відповідача, було повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про вручення повістки в день проставлення у поштового повідомленнях такої відмітки.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомлення відмітки про відсутність особи за адресою місця знаходження, що узгоджується з висновками в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження №12-233гс18) та від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 листопада 2025 року постановлено провести по даній справі заочний розгляд.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 25 квітня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №4594399 про надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 15 000 грн., строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становить - 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору (п.1.4.1 Договору). Дата надання кредиту:25.04.2024 року або 26.04.2024 року (п.2.2 Договору).
Відповідно до п.1.1 Кредитного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Закону України «Про електрону комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача: НОМЕР_1 .
Згідно п.п. 2.4, 2.5 Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за реквізитами згідно п.2.1 Договору. Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису підтвердила, що отримала та ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовану вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування.
Дані обставини підтверджуються копією договору №4594399 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.04.2024 року, копією додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.04.2024 року; листом АТ КБ «ПриватБанк» від 30.10.2025 року, згідно якого встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ; розрахунком заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» за Договором №4594399 від 25.04.2024 року станом на 25.11.2024 року; а також листом №1-1912 від 19.12.2024 року, згідно якого вбачається, що 25.04.2024 року о 13 год. 31 хв. було успішно перераховано кошти в розмірі 15 000 грн. на платіжну карту клієнта № НОМЕР_3 від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».
25 листопада 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу №25/11/2024, відповідно до умов якого право вимоги за договором №4594399 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.04.2024 року перейшло на користь ТОВ «Українські фінансові операції», що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з реєстру боржників від 25.11.2024 року, згідно якого розмір заборгованості становить 70 875 грн., яка складається з: 15 000 грн. - заборгованості за кредитом; 48 375 грн. - заборгованість за нарахованими проценти, та 7 500 грн. - штрафні санкції.
Судом встановлено, що 26.11.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» своїм листом повідомлено боржників про відступлення права вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п. 1.3 та п. 2.2 Договору № 4594399 від 25.04.2024 року, строк кредиту 360 днів: з 25.04.2024 року по 20.04.2025 року.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 25.11.2024 року №25/11/2024, строк дії Договору № 4594399 від 25.04.2024 року не закінчився, тому в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 26.11.2024 року по 19.04.2025 року (145 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 32 625 грн. (15 000 грн. * 1.50% = 225 грн.*145 календарних дні = 32 625 грн.).
Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до умов Кредитного договору.
Будь-яких спростувань вище наведених обставин судом не здобуто.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена з умовами вищевказаного кредитного договору, однак не виконала грошове зобов'язання по поверненню коштів, а тому заборгованість по кредитному договору підлягає стягненню за рішенням суду.
Відповідачем кредитний договір не оспорювався.
Отже, досліджені судом докази свідчать про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та товариством, невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань.
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Враховуючи факт підписання відповідачем ОСОБА_1 електронного договору №4594399 від 25.04.2024 року, шляхом використання електронного підпису 26008, суд вважає, що укладення даного договору відбулось, що узгоджується зі ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Українські фінансові операції» у тому ж обсязі, що і перед первісними кредиторами.
ОСОБА_1 отримані кошти у визначеному договорі строки не повернула, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі кредиту, підлягають задоволенню.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» слід стягнути заборгованість за договором №4594399 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.04.2024 року в розмірі 63 375 грн., яка складається з: 15 000 грн. - заборгованості за кредитом; 48 375 грн. - заборгованість за нарахованими проценти.
А також, оскільки станом на дату укладання Договору факторингу від 25.11.2024 року №25/11/2024, строк дії Договору № 4594399 від 25.04.2024 року не закінчився, тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 26.11.2024 року по 19.04.2025 року (145 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 32 625 грн. (15 000 грн. * 1.50% = 225 грн.*145 календарних дні = 32 625 грн.), які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо процесуального клопотання позивача про нарахування інфляції та 3% річних за ст.625 ЦК України в порядку частин 10, 11 ст.265 ЦК України на майбутнє, то суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Крім того, згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України оголошено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.
З огляду на викладене, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не обґрунтовано доцільності застосування цієї норми, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Судом встановлено, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., що підтверджується копією заявки №4594399 на виконання доручення до Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 року, копією акту №4594399 приймання-передачі виконаних робіт згідно договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, копією договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року, копією рахунку на оплату №4594399-2025 від 20.07.2025 року, детальним описом робіт.
З урахуванням наведеного та відсутності заперечень зі сторони відповідача щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ч.2 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 10 000 грн. витрат понесених позивачем на правничу допомогу адвоката у даній справі.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №344 від 28.07.2025 року. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором №4594399 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.04.2024 року в розмірі 96 000 грн., яка складається з: 15 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 48 375 грн. - заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, 32 625 грн. - заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 2 422 грн. 40 коп. судового збору та 10 000 грн. витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: 03045, вул.Набережно-Корчуватська, 27, прим, 2, м.Київ, код ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 .
Суддя: