Справа № 681/1139/25
Провадження № 2/681/759/2025
12 листопада 2025 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Горгулько Н.А.,
за участю секретаря судових засідань Богданевич О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі ссуду м. Полонного в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
05.09.2025 позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі - Товариство) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.12.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачем було укладено договір кредитної лінії №251551518, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит на суму 20000 грн.
04.02.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством укладено договір факторингу №МВ-ТП/11 за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором Товариству.
Посилаючись на те, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором, порушує його умови, просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати по справі.
08.09.2025 ухвалою судді Полонського районного суду відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, виклик відповідача ОСОБА_1 здійснити шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
Відповідачу копія позовної заяви з доданими документами надіслана позивачем 22.08.2025 листом.
В судове засідання представниця позивача Дорошенко О.В. не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.
Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що 02.12.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії №251551518, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит на суму 20000 грн.
Договір кредитної лінії підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 20000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом.
Строк Дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу (пункт 3.1 Договору).
За даними пункту 5.1 Договору встановлено, що кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4149-62XX-XXXX-4191, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.
Кінцева дата повернення кредиту - 01.01.2030 (пункт 7.3 Договору).
Відповідно до пункту 8.3 Договору базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту.
Із даних заявки на отримання грошових коштів у кредит від 01.12.2024 року та паспорта споживчого кредиту вбачається, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 02.12.2024 укладено договір на початковий строк дисконтного періоду 30 днів та строк кредитування до 1826 днів, за яким відповідач отримав у кредит 20000 грн.
Із довідки щодо здійснення переказу грошових коштів та платіжного доручення судом встановлено, що на банківську карту відповідача: № НОМЕР_1 02.12.2024 здійснено переказ коштів у сумі 20000 грн.
Згідно із даними розрахунків заборгованості за договором, заборгованість ОСОБА_1 на дату звернення до суду становить 81115,48 грн. Проте позивач, діючи в межах своїх прав, просить стягнути частину заборгованості в сумі 68685,48 грн, що складається з: 22600 грн заборгованості по кредиту, 46085,48 грн заборгованості по процентах за користування кредитом та 1130 грн заборгованості по комісії за надання кредиту.
04.02.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/20, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь Товариства права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №251551518.
Відповідно до Реєстру боржників від 04.02.2025 до вказаного договору факторингу Товариство отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 251551518 від 02.12.2024 на загальну суму 81115,48 грн.
Із копії повідомлення про відступлення права вимоги та повідомлення про дострокове розірвання договору судом встановлено, що на адресу ОСОБА_1 направлено письмове повідомлення про перехід права вимоги до нового кредитора та про дострокове розірвання договору №251551518 від 02.12.2024, на загальну суму 81115,48 грн.
Проте, позивач не заявляє вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з чим загальна сума заявлених вимог становить 68685,48 грн.
Всупереч умовам Договору №251551518 від 02.12.2024 відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі коштів в сумі 68685,48 грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України,зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 цього Кодексу).
За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Частиною першою статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно з вимогами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням ч. 2 ст. 516 ЦК України.
Первісний кредитор виконав свої зобов'язання за вище вказаним кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно з умовами договору.
Однак відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, кредитних коштів та процентів за користування ними не повернув.
Зважаючи на оформлені у встановленому порядку кредитний договір та договір факторингу, позивач є належним стягувачем неповернутих кредитних коштів та процентів за їх використання з боржника.
За правилами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач довів належними та допустимими доказами заявлену до стягнення з відповідача суму заборгованості, яка нарахована відповідно до умов кредитного договору, укладеного з ним.
Відповідач доводи позивача будь-якими доказами не спростував, контррозрахунку заборгованості не надав.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість: за договором кредитної лінії №251551518 у розмірі 68685,48 грн.
У зв'язку із задоволенням позову, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача також понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.
Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено здійснення розподілу судових витрат на підставі поданих сторонами доказів.
Окрім того, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Стороною позивача до матеріалів справи додано Договір про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, укладений між Товариством та адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», додаткову угоду №1423 від 07.08.2024, акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів в сумі 5000 грн.
Адвокат Колінько А.В. діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000666, та надає правову допомогу позивачу на підставі ордеру виданого АО «Ліга юридичних технологій та інновацій».
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18).
Тож, враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп.
Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» заборгованість за договором кредитної лінії №251551518 від 02.12.2024 в сумі 68685 (шістдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн 48 грн, що складається з 22600 грн заборгованості по кредиту, 46085,48 грн заборгованості по процентах за користування кредитом та 1130 грн заборгованості по комісії за надання кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його складення.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: вул. Жабинського, 13, м. Чернігів, Чернігівська область, поштовий індекс 14017;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.А. Горгулько