Справа № 675/985/25
Провадження № 2/675/597/2025
"29" жовтня 2025 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сахновецької сільської ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,
ОСОБА_1 (по тексту рішення - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовною заявою до Сахновецької сільської ради (по тексту рішення - відповідач) про визнання в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на земельну частку (пай), площею 3, 20 в умовних кадастрових гектарах, що перебувала в колективній власності КСП «ім. Шевченка» на території с. Ліщани Шепетівського (колишнього Ізяславського) району Хмельницької області, що належало ОСОБА_2 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №066704; визнання в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай), площею 3, 20 в умовних кадастрових гектарах, що перебувала в колективній власності КСП «ім. Шевченка» на території с. Ліщани Шепетівського (колишнього Ізяславського) району Хмельницької області, що належало ОСОБА_3 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №066703.
В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на наступні обставини.
Так, позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба по лінії матері - ОСОБА_2 після смерті якої залишилось спадкове майно у виді права на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «ім. Шевченка», площею 3,20 в умовних кадастрових гектарах згідно сертифікату на право приватної власності на землю серії ХМ №066704.
Звертає увагу, що на день смерті ОСОБА_2 проживала та була разом з чоловіком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв її чоловік ОСОБА_3 , але спадкових прав не оформив.
Разом з цим, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер і його дід по лінії матері - ОСОБА_3 , після смерті якого залишилось спадкове майно - земельна частка (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «ім. Шевченка», площею 3,20 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право приватної власності на землю серії ХМ №066703.
За життя ОСОБА_3 не оформив у встановленому порядку право власності на земельну частку (пай), правовстановлюючий документ на земельну частку (пай) відсутній.
Зазначає, що на день смерті ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований один.
Як вважає позивач, з огляду на те, що він є спадкоємцем свого діда та баби за законом, прийняв спадщину в установленому порядку, та має намір прийняти спадщину у вигляді права на земельну частку (пай), а інші спадкоємці відсутні, то є необхідність в судовому порядку вирішити питання про визнання за ним такого права, оскільки прововстановлюючі документи втрачені.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, до суду представником подано заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач в особі представника в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно, належним чином, відзиву на позов не подавав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (по тексту рішення - ОСОБА_2 ), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно Ізяславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 30.12.2020.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Сахновецької сільської ради від 22.07.2024 №114 на день смерті ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована в с. Ліщани Шепетівського району Хмельницької області, разом з чоловіком - ОСОБА_3 (по тексту рішення - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до повідомлення Ізяславської державної нотаріальної контори Хмельницької області від №744/01-16 від 27.06.2025, повідомлення Хмельницького обласного державного нотаріального архіву №1366/01-18 від 04.07.2025 та інформаційних довідок зі Спадкового реєстру вбачається, що спадкових справ до майна ОСОБА_2 заводилось.
Матеріали справи засвідчують і ту обставину, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 від 30.12.2020).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Сахновецької сільської ради від 22.07.2024 №113 на день смерті ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований в с. Ліщани Шепетівського району Хмельницької області, один.
Згідно рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04.02.2025, яке набрало законної сили, у справі №675/1653/24, визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 - три місяці після набрання рішенням суду законної сили
При всьому цьому, судом враховано також наступне.
Так, як вбачається з мотивувальної частини вказаного рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 являється спадкоємцем за законом п'ятої черги після смерті діда ОСОБА_3 .
Згідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).
Згідно матеріалів копії спадкової справи, наданої приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигельським Ю.П. за №294/01-16 від 27.06.2025 встановлено реєстрацію 01.04.2025 спадкової справи №69/2025 щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведеної на підставі заяви ОСОБА_1 .
Так, згідно наданої копії спадкової справи, досліджених матеріалів цивільної справи вбачається, що є законні вважати, що позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину у встановленом порядку.
Відповідно до копії архівної довідки №06-15/35/2022 від 17.01.2022, виданої архівним відділом №2 Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області в списку членів колективного сільськогосподарського підприємства ім Шевченка с. Ліщани Ізяславського району Хмельницької області значиться під №201 - ОСОБА_3 .
Згідно листа управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №13/281-23 від 04.01.2023 вбачається, що ОСОБА_2 було зареєстровано за №202 в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) та видано 22.05.1996 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ №066704.
Разом з тим, такий правовстановлюючий документ - сертифікат серії ХМ №066704 було втрачено (газета «Партнер» від 29.05.2025, №69-72 (1390)).
Крім встановленого вище, судом враховано, що у відповідності до інформації відділу в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №97-22-0.25-202/161-25 від 02.03.2021 в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) є записи щодо видачі ОСОБА_3 сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ №066703.
Разом з тим, такий правовстановлюючий документ - сертифікат серії ХМ №066703 також було втрачено (газета «Партнер» від 29.05.2025, №69-72 (1390)).
Суд враховує, що згідно даних Державного акту на право колективної власності на землю ХМ №23 від 01.12.1995 року та Додатку 1 до нього - Списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, виданого колективним сільськогосподарським підприємством «ім. Шевченка» (с. Ліщани Ізяславського району Хмельницької) вбачається, що ОСОБА_2 під №208 рахується в списках членів цього КСП, а ОСОБА_3 - під №207.
Таким чином, суд констатує, що позивач, як спадкоємець п'ятої черги за законом є єдиним спадкоємцем за законом, який має намір прийняти спадщину у вигляді права на земельну частку (пай) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №066704 та сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №066703, однак позбавлений можливості оформити свої права на спадщину в зв'язку із відсутністю вказаних сертифікатів на право на земельну частку (пай).
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог судом також враховано наступне.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як передбачено статтею 15 ЦК України, кожна особа має правона захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина 2 статті 14 Конституції України).
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частина 1 статті 55 Конституції України, яка передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.
Відповідно до частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно із частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 9 статті 5 Земельного Кодексу України (у редакції від 22.06.1993) визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України (у редакції від 22.06.1993) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.
У пункті 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Відповідно до пункту 2 зазначеного Указу Президента України право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України (у редакції Кодексу від 22.06.1993) та відповідно до зазначеного указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:
1) перебування в членах КСП на час паювання;
2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю;
3) одержання КСП цього акта.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.03.2020 у справі № 573/813/19-ц, від 13.05.2020 у справі № 627/66/17, від 20.05.2020 у справі № 384/642/17, від 02.09.2020 у справі № 530/311/19, від 22.10.2020 у справі №149/2978/18, від 16.12.2020 у справі № 637/672/19-ц, від 23.12.2020 у справі № 609/1117/18, від 16.06.2021 у справі № 137/1642/19 та від 13.09.2023 у справі № 192/1822/21.
Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) мають:
-колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
- громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
- громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).
Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до статті 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:
- свідоцтво про право на спадщину;
- посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
- рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
У пункті 24 своєї постанови №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Згідно аналізу положень ст. 392 ЦК України, вбачається, що право спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Вказана норма кореспондується із ст. 152 ЗК України, відповідно до якої, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Оскільки, сертифікати на право на земельну частку (пай) серії ХМ №066704 та серії ХМ №066703, як правовстановлюючі документи отримані спадкодавцями були втрачені, що підтверджено в ході судового розгляду, то єдиним можливим способом захисту спадкових прав позивача є право на звернення до суду з позовною заявою про визнання права на земельну частку (пай) у порядку з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Суд вказує, що розмір земельної частки (паю), що складає 3, 20 в умовних кадастрових гектарах відповідає розміру, визначеному розпорядженням Ізяславської районної державної адміністрації від 16.04.1996 року №78.
Також при вирішені спору суд враховує і правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену в постанові від 17.03.2020 року по справі № 396/1683/18-ц, так як у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене вбачається, що обставини, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, є достовірними та обґрунтованими, сумніву в суду не викликають, а тому, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 83, 89, 141, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), площею 3, 20 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі, що перебувала в колективній власності КСП «ім. Шевченка» на території с. Ліщани Шепетівського (колишнього Ізяславського) району Хмельницької області, що належало ОСОБА_2 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №066704.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай), площею 3, 20 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі, що перебувала в колективній власності КСП «ім. Шевченка» на території с. Ліщани Шепетівського (колишнього Ізяславського) району Хмельницької області, що належало ОСОБА_3 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №066703.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 10.11.2025.
Суддя Олександр Король