Справа № 674/1934/25
Провадження № 2-з/674/43/25
іменем України
12 листопада 2025 року м. Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., з участю секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, заявупредставника позивачки - адвоката Віданової О.В. про забезпечення позову ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору та повернення предоплати (ціна позову 124500, 00 грн),
11.11.2025 представник позивача - адвокат Віданова О.В. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору та повернення предоплати.
В обґрунтування заяви посилається на те, що 21.08.2025 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір підряду на встановлення натяжної стелі, на виконання умов якого позивачка сплатила відповідачці попередню оплату у розмірі 124500,00 грн. Відповідачка, в свою чергу, розпочала монтажні роботи, однак їх не завершила, крім того, натяжні стелі мають істотні дефекти. Позивачка неодноразово зверталася до відповідачки з вимогою усунути недоліки та завершити роботи, однак остання ухиляється від виконання зобов'язань і фактично припинила зв'язок. 23.10.2025 ОСОБА_1 направила ФОП ОСОБА_2 претензію з вимогою виконати роботи до 30.10.2025, однак на момент звернення до суду роботи не виконано, а отримані кошти відповідно не повернуто, а тому позивачка у позовній заяві просить стягнути з відповідачки суму боргу - передоплату згідно договору підряду в розмірі 124500,00 грн, вартість послуг за проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 16000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в попередньому розмірі 20000,00 грн.
Представник позивача вказує, що відповідачка не реагує на письмові та усні звернення, не виконує роботи, ухиляється від комунікації, що підтверджує її небажання добровільно виконувати свої зобов'язання, крім того, нею не вжито жодних активних дій, щоб добровільно врегулювати спір. Сума основного боргу в розмірі 124500,00 є значною, що в сукупності з поведінкою відповідачки свідчить про її намагання ухилитись від реального виконання зобов'язання.
Крім того, оскільки відповідачка є фізичною особою-підприємцем, яка здійснює розрахунки через банківські рахунки, існує реальна загроза неможливості або ускладнення виконання рішення суду, у разі якщо ці кошти будуть зняті, перераховані іншим особам або використані у господарській діяльності, тобто існує ризик відчуження або витрачання отриманих грошових коштів, які є предметом майбутнього стягнення.
Також адвокат посилається на положення ч. 1 ст. 52 ЦК України, згідно з якими фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
А тому просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , що знаходяться на будь-яких її рахунках (як фізичної особи-підприємця, так і фізичної особи), відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в тому числі на її рахунку НОМЕР_1 , відкритому в Фiлiї - Хмельницьке обласне управлiння публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у сумі 124500,00 грн.
Про розгляд заяви заяви учасники не повідомлялись на підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Фіксування судового процесу не здійснювалось в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, доводи заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступник підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (постанова Верховного Суду постанові від 17.10.2018 у справі №183/5864/17-ц).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) (постанова КЦС Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 639/3980/16-ц).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язане вирішення заяви про забезпечення позову.
Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22.06.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" зазначив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам".
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Так, у провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору та повернення предоплати у сумі 124500,00 грн. Крім того, позивачка просить стягнути з відповідачки вартість послуг за проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 16000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в попередньому розмірі 20000,00 грн.
У заяві про забезпечення позову представник позивачки ставить вимогу про накладення арешту на грошові кошти, належні ОСОБА_2 , що знаходяться на будь-яких її рахунках (як фізичної особи-підприємця, так і фізичної особи), відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми, яка підлягає стягненню у разі задоволення позовних вимог - 124500,00 грн.
Так, п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК закріплено можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Одночасно, як вказано у ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У свою чергу співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі за № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Зі змісту заяви про забезпечення позову, поданої представником позивачки, не вбачається реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачкою можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки жодного документального підтвердження та інформації стосовно того, що підприємцем ОСОБА_2 здійснюються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (як-от реалізація майна чи підготовка до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачкою, укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного зобов'язання тощо).
Аргументи сторони позивача щодо ігнорування відповідачкою письмової претензії не є підставою для забезпечення позову, оскільки такі доводи потребують дослідження, перевірки й оцінки під час розгляду позовної заяви, а не заяви про забезпечення позову. Доводи щодо потенційної неможливості виконання відповідачкою своїх грошових зобов'язань у майбутньому не обґрунтовані позивачем та відповідно не підтверджені жодними доказами.
Крім того, суд враховує, що під час розгляду питання про забезпечення позову, слід брати до уваги як права позивача, на захист яких можуть бути вжиті заходи забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені у разі застосовування таких заходів.
Водночас, необґрунтоване накладення арешту на рахунки відповідачки ФОП ОСОБА_2 може призвести до блокування і повного зупинення господарської діяльності відповідачки, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню судового рішення в разі задоволення позову.
Ненадання належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а лише посилання на це в заяві, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 18.01.2023 по справі за №755/9322/20).
Отже самого тільки припущення, без наведення обґрунтування, недостатнього для вжиття заходів забезпечення позову. Висловлене стороною позивача припущення про те, що відповідачка можуть вжити заходів з метою утруднення виконання судового рішення, є виключно суб'єктивним судженням, яке не підтверджується об'єктивними обставинами. Аналогічно сама лише наявність спору між сторонами не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у вказаний представником позивачки спосіб.
За таких обставин, враховуючи викладене та те, що стороною позивача не наведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що обраний позивачем вид забезпечення позову буде співмірним із заявленим позовом, як і не зазначено факти, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду відповідачкою, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє заявника права звернутися в подальшому з такою заявою до суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 149-153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника позивачки - адвоката Віданової О.В. про забезпечення позову ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору та повернення предоплати (ціна позову 124500, 00 грн) відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Д.Т. Барателі