Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/759/25
Провадження № 3/670/280/25
13 листопада 2025 року селище Віньківці
Суддя Віньковецького районного суду Хмельницької області Мамаєв В.А., розглянувши матеріали, які надійшли із сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 3 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ялтушків, Барського району, Вінницької області, громадянина України, одруженого, пенсіонера, особи з інвалідністю ІІІ групи, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 51 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 28.10.2025 року серії ВАД № 276315, 28.10.2025 року о 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 перебуваючи в с. Дашківці поблизу місцевого ставу, що по вул. Центральна, здійснив крадіжку велосипеда марки «Azimut» чорно-зеленого кольору, чим заподіяв збитку на суму 2500 грн, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 51 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні не визнав та пояснив, що велосипед він не крав, а близько 11 год. 28.10.2025 року знайшов його біля місцевого ставка в с. Дашківці зі знятою цепкою. Даний велосипед він забрав додому та поставив біля воріт, щоб коли знайдеться хазяїн повернути. Близько 17 год. того ж дня додому прийшла його дружина і він повідомив її про знахідку. Дружина сказала, що подивиться у групі (в телефоні), можливо його шукають і в сільській групі дізналася про власника та написала повідомлення про те, що велосипед знаходиться у них. Пізніше приїхали працівники поліції та він їм видав велосипед. Його звинуватили у крадіжці, але він не крав велосипед, а лише хотів зберегти його для власника, поставивши велосипед біля воріт свого двору. Він є інвалідом і погано пересувається, тому велосипед йому не потрібний і він не мав умислу на його викрадення.
Згідно ч. 2 ст. 51 КУпАП відповідальність настає за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Так, на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, долучено:
-- протокол про адміністративне правопорушення від 28.10.2025 року серії ВАД № 276315, у якому викладено фабулу інкримінованого правопорушення, та який не може бути єдиним доказом вини особи, адже лише містить виклад обставин і суті вчиненого правопорушення, що має бути доведено іншими доказами у справі;
-- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.10.2025 року, згідно якого ОСОБА_2 повідомила про скоєння невідомою особою крадіжки велосипеда «Azimut» із місцевого ставка «Центральний» в с. Дашківці;
-- письмове пояснення ОСОБА_2 , із якого слідує, що її син ОСОБА_3 перебував у її батьків в с. Дашківці. 28.10.2025 року син поїхав велосипедом «Azimut» на риболовлю на місцевий ставок, де велосипед у нього зламався. Пізніше до неї зателефонував син та повідомив, що велосипед зник. Вона із сином шукали велосипед самостійно, але не знайшли і вона викликала поліцію;
-- розписка ОСОБА_1 від 28.10.2005 року, згідно якої він добровільно видав велосипед марки «Azimut» чорно-зеленого кольору ОСОБА_2 ;
-- розписка ОСОБА_2 від 28.10.2005 року, згідно якої вона отримала від ОСОБА_1 велосипед марки «Azimut» чорно-зеленого кольору;
-- довідка про вартість велосипеда марки «Azimut» чорно-зеленого кольору - 2500 грн.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.07.2020 року у справі № 216/5226/16-а.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також рішення Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєв проти Росії» від 30.05.2023 року, згідно якого у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 04/8036/16-а.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР ратифіковано вказану Конвенцію.
Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року. Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено у рішеннях ЄСПЛ у справах: «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р. та «Швидка проти України» від 30.10.2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальним для цілей застосування Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Тому норми Конституції України щодо презумпції невинуватості необхідно застосувати і при розгляді справ про адміністративне правопорушення.
З огляду на презумпцію невинуватості, особа яка притягається до адміністративної відповідальності, вважається невинною доти, поки інше не буде доведено в установленому законом порядку, а всі сумніви повинні трактуватися на користь особи.
Виходячи з вимог ст. 62 Конституції України притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі доведення її вини в установленому законом порядку належними та допустимим доказами, що є складовою справедливого правосуддя у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, за відсутності належних та допустимих доказів вини особи, враховуючи, що ОСОБА_1 заперечує вчинення правопорушення, доходжу висновку, що наявними у справі доказами не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (суб'єктивну сторону складу адміністративного правопорушення), передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, а тому провадження у справі необхідно закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 51, 247, 251, 255, 280 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суддя
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Віньковецький районний суд.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.А. Мамаєв