Справа № 766/25818/21
н/п 2/766/919/25
27.10.2025р. Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого - судді Зуб І.Ю.,
секретар судового засідання Федорової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Херсонської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 04851120, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Михайлівська, б.33), Державної Казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, б.6) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,-
Позивач звернувся до суду із даним позовом в якому просить: стягнути з Державного бюджету України на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, грошові кошти в сумі 700000,00 грн. (сімсот тисяч гривень 00 коп.); витрати на правову допомогу в сумі 15000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив наступне.
17 листопада 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості у кримінальному провадженні № 42016230000000305 відносно ОСОБА_1 за фактом вимагання надання неправомірної вигоди у розмірі 103000,00 грн. за рахунок договору постачання вугля, за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 368 КК України.
В межах досудового розслідування кримінального провадження № -2016230000000305 відносно ОСОБА_1 , 29.11.2016 було проведено обшук у службовому кабінеті Позивача та приватному житловому будинку, де проживає Позивач разом зі своєю родиною.
29.11.2016 року ОСОБА_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
29.11.2016 року ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 368 КК України, - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01 грудня 2016 року по справі № 766/15601/16-к до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави в розмірі 101500 грн.
01.12.2016 року ОСОБА_1 було поміщено до Херсонського СІЗО УДПтС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі.
01.12.2016 року ОСОБА_1 звільнено з Херсонського СІЗО УДПтС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі після внесення застави в розмірі 101500 грн., згідно ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 01 грудня 2016 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08 грудня 2016 року ОСОБА_1 було відсторонено від посади заступника голови Білозерської районної ради Херсонської області до 30.01.2017.
19.01.2017 року першим заступником прокурора Херсонської області строк досудового розслідування продовжено до 28.02.2017 у зв'язку з необхідністю завершення проведення своєчасно призначених експертиз та отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду.
В подальшому, строк досудового розслідування неодноразово продовжувався, про що були винесені постанови заступника прокурора Херсонської області від 21.02.2017 та від 24.03.2017.
27 березня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме з кваліфікації ч. З ст. 368 КК України на ч. З ст. 369-2 КК України.
Крім цього, відносно Позивача проводились негласні слідчі (розшукові) дії, про що йому було повідомлено.
29.03.2017 року прокурором Херсонської області складено та підписано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016230000000305 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 369-2 КК України та скеровано його до Білозерського районного суду Херсонської області.
Вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 06 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 369-2 ч.2 КК України, призначено йому покарання у виді штрафу з розмірі однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 грн., стягнуто в дохід держави 2201 грн за проведення судової експертизи спеціальних хімічних речовин № 1690-х від 24.01.2017 року та 1100 грн 50 коп. за проведення судової технічної експертизи документів № 471-п від 25.01.2017 року, стягнуто на користь Управління служби безпеки України в Херсонській області 10000 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Не погодившись із вищевказаним вироком суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Горішній О.О. подав апеляційну скаргу до Херсонського апеляційного суду.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу захисника Горішнього О.О. задоволено частково, вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 06 липня 2020 року скасовано та на підставі п. З ч. 1 ст. 284 КПК України закрито кримінальне провадження через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
На ухвалу Херсонського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року прокурором була подана касаційна скарга.
Постановою Верховного Суду у складі суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 23 червня 2021 ухвалу Херсонського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, залишено без задоволення.
Вважаємо, що внаслідок незаконних дій органів, які здійснювали оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, Позивач в період часу з листопада 2016 року по день ухвалення ухвалу Херсонського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, незаконно звинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, протягом якого продовжували діяти відносно нього відповідні обмеження прав. Окрім того, події по притягненню Позивача до кримінальної відповідальності призвели до виникнення психологічної травми, що виразилось у тривалих фізичних та моральних стражданнях, які посилювались постійним нервовим стресом, викликами до органу досудового розслідування та судовими викликами, де він повинен був захищатися від незаконного обвинувачення, що також вплинуло на погіршення відносин з оточуючими людьми, втрату можливості на працевлаштування в державних органах та органах місцевого самоврядування. Під час слідства на нього неодноразово чинився тиск з боку правоохоронних органів, який виявлявся у примушуванні визнання вини та полегшення розслідування злочину, якого він не вчиняв. Про затриманні Позивача, :з зазначенням його анкетних даних, в засобах масової інформації поширювались статті, що заподіяло шкоду його честі, гідності та діловій репутації, оскільки вже констатувалось факт вчинення ним корупційного злочину. Стан здоров'я Позивача за час проведення досудового розслідування значно погіршився, дії по його затриманню призвели до гіпертонічної хвороби, кризу та тривалого перебування на лікуванні.
Внаслідок таких неправомірних дій Відповідача -1, Позивач впродовж 47 місяців зазнав морального катування слідчими та прокурорами, був змушений захищати свої конституційні права через незаконне звинувачення у тяжкому почині. Утримання його в СІЗО, приниження людської гідності, нанесення фізичних і душевних страждань, ведення слідства та тяжкість вимушених змін у миттєвих і соціальних стосунках, різке зниження престижу, ділової репутації занесло непоправну шкоду його здоров'ю та діловій репутації.
Таким чином, права Позивача є порушеними та підлягають судовому захисту.
Так, з моменту затримання - 29.11.2016 Позивач зазнав непоправної моральної шкоди, яка полягає в наступному.
Будучи депутатом місцевої ради, що обраний шляхом вільного волевиявлення громадян України, обраний депутатами заступником Голови Білозерської районної ради, Позивач втратив довіру своїх виборцеві та колег-депутатів, у зв'язку із проведенням відносно нього слідчих дій, обшуку в приміщенні Білозерської районної ради, його затриманням та повідомленням про начебто вчинене кримінальне правопорушення.
В ЗМІ одразу розповсюдились статті відносно Позивача із зазначенням його повних анкетних даних, місця роботи, статусу та посади.
Так, на сайті https://deputat.ks.ua/ в статтях «Заступника голови звільнили з посади» від 03.01.2017 та «СБУ затримала на хабарі» від 06.01.2017 була поширена наступна інформація «Депутати Білозерської райради достроково припинили повноваження заступника голови райради Донця, який був затриманий на хабарі.... Нагадаємо, що А. Донця було затримано на отриманні неправомірної вигоди. Він вимагав та отримав 40 тисяч гривень від постачальника твердого палива до навчальних закладів району за своєчасне отримання останнім коштів за надані послуги. Відкрито кримінальне провадження за ч.3 ст. 368 КК України. А. Донець обирався за списками ВО «Батьківщина». Відкрито кримінальне провадження за ч.3 ст. 368 КК України».
Оголошення підозри, а в подальшому обвинувачення в корупційному злочині, змусило Позивача відмовитись від займаної посади та скласти свої повноваження. Так як вказані дії підірвали авторитет Позивача та спричинили втрату суспільної довіри до нього як громадського діяча, знівелювали всю його роботу як депутата.
Додаткових страждань завдавало те, що жителі смт. Білозерка та сусідніх сіл, які знали Позивача як порядну, освічену людину, кандидата сільськогосподарських наук, сім'янина, який ніколи не притягувався а ні до адміністративної, а ні до кримінальної відповідальності, втратили довіру до нього, поширювали плітки про нього, припинили спілкуватися, а деякі навіть вітатися. Позивач, спілкуючись зі знайомими, вимушений був виправдовуватися, пояснював, що не вчиняв жодних протиправних дій, що доведе свою невинуватість.
Дані репутаційні втрати, що зазнав Позивач, неможливо відновити повністю, та після отримання виправдувального вироку, адже подія, яка набула резонансу в 2016 році, стала відома необмеженому колу жителів Херсонської області, які вже ніколи не будуть довіряти Позивачу, вважати його порядною, законослухняною людиною.
Також, Позивач зазнав фізичних та моральних страждань через значне погіршення стану його здоров'я.
29.11.2016 в день затримання, Позивача настільки розхвилювався через неправомірні дії органів досудового слідства: затримання, супровід в великій кількості співробітників правоохоронних органів, обшуки, вислови працівників СБУ те. що він злочинець та буде відбувати покарання в тюрмі, що Позивача було доставлено до КЗ ХОР «Херсонський кардіологічний диспансер» м. Херсон та поміщено на стаціонарне лікування. Із виписки № 4175 із медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що при виписці ОСОБА_1 надані рекомендації подальше лікування та зазначено, що на час виписки він є хворим. 30.11.2016 - позивача примусово було виписано та доставлено до Білозерської ЦРЛ. 01.12.2016, продовжуючи хворіти на гіпертонічну хворобу та перебувати у стресі, позивача під вартою доставили із Білозерської центральної районної лікарні до Херсонського міського суду Херсонської області на обрання запобіжного заходу.
У зв'язку із обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави, 01 грудня 2016 року Позивача, хворого на гіпертонічну хворобу II стадії, 3 ступеня, IV ризику, було поміщено до Херсонського СІЗО УДПтС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі.
02 грудня 2016 року Позивача було звільнено з Херсонського СІЗО УДПтС таїни в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі після внесення застави в розмірі 101500 грн.
Всі вищевказані факти призвели до моральних страждань Позивача, який вважаючи себе невинуватим, був підданий жорстокому поводженню з боку працівників правоохоронних органів, оскільки повинен був просити щоб йому надали медичну допомогу, перебуваючи постійно у супроводі зі співробітниками СБУ. Позивач отримував лікування, приймав ліки, крапельниці, уколи, в цей час позивач почувався принизливо, що завдало йому морального болю та страждань. Особливих хвилювань та моральних страждань Позивачу завдало те, що, не дивлячись на перебування у хворобливому стані, 01.12.2016 його було виписано з Білозерської ЦРЛ поміщенню в СІЗО.
Всі ці дії призвели до утворення у Позивача моральної травми, яка до теперішнього часу його хвилює, він не може без хвилювання пригадувати події листопада - грудня 2016 року.
Також, окремо слід зазначити, що через перебування у постійному стресі, та хвилюваннях, Позивач став дратівливим, мав безсоння, постійні думки про його майбутнє тримали його у страху та тривозі цілодобово. Образ життя Позивача був змінений, він повинен був захищатися він необґрунтованих звинувачень, виправдовуватися перед рідними, друзями та оточуючими. Через такий нестабільний психоемоційний стан Позивача в родині почалися сварки, в наслідок чого 24.01.2017 шлюб між Позивачем та його дружиною - ОСОБА_2 було розірвано.
Таким чином, внаслідок протиправних дій органів досудового розслідування, позивачу було завдано глибоких моральних страждань, життя Позивача після подій 2016 року було змінено та не відновлено у повному обсязі до теперішнього часу, честь і гідність Позивача є приниженими, а ділова репутація, престиж, довіра громадян та жителів Білозерського району, як до обраного депутата, підірвані та потребують багато часу та зусиль для відновлення.
На підставі вищевикладеного, вважаємо, що на теперішній час наявні правові та фактичні підстави для судового захисту порушених прав Позивача та позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду в розмірі 700 000,00 грн. підлягають задоволенню з повному обсязі.
Розмір моральної шкоди, що був завданий Позивачу протиправними діями Відповідача 1, Позивач оцінює в сумі 700000,00 гри., та яка розрахована із наступних складових: мінімальний гарантований розмір відшкодування, який не може бути зменшений складає 305500,00 грн. та розрахований наступним чином: 47 місяців (час перебування під слідством) х 6500,00 грн. (мінімальна заробітна плата, встановлена ЗУ «Про державний бюджет на 2021 рік» № 294-ІХ на час звернення із позовом); репутаційна шкода як депутата місцевої ради, обраного громадянами України, що виразили йому довіру та делегували право представляти свої інтереси в Білозерській районній раді, вимушене дострокове складення повноважень заступника голови районної ради, труднощі із працевлаштуванням, яку Позивач оцінює в 150000,00 грн.; обшуки, затримання, застосування до Позивача заходів забезпечення кримінального провадження - обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поміщення в СІЗО, відсторонення від посади, обвинувальний вирок Білозерського районного суду Херсонської області, що а подальшому був скасований Херсонським апеляційним судом, Позивач оцінює в 100000,00 грн.; моральні та фізичні страждання, що поніс Позивач та виражається у зміні звичайного образу життя, як у нього так і у всієї родини Позивача, пригнічення, стид та сором, які відчував Позивач, втрата соціальних зв'язків, потреба у виправдуванні перед оточуючими, втрата сну, постійний страх та тривога, сварки із сім'єю через дратівливість. На фоні емоційного та психологічного навантаження, через тривалі зростання внутрішньої напруги стан здоров'я Позивача значно погіршився, у зв'язку з чим він неодноразово звертався до лікувальних закладів: 29.11.2016 до КЗ «Обласний кардіологічний диспансер» та 30.11.2016, 05.12.2016 до КП «Білозерська ЦРЛ», зі скаргами на часті напади та перебої в роботі серця, головні болі та запаморочення при підвищені артеріального тиску, виражена загальна слабкість, швидка втомлюваність, зниження працездатності. Лікарями -встановлено, що погіршення стану здоров'я спричинено неускладненими гіпертонічними кризами від 05.12.2016 та 08.12.2016, які негативно вплинули на стікання мого хронічного захворювання - гіпертонічної хвороби II стадії, З ступеня, IV ризику. Для стабілізації стану Позивача його було поміщено до лікарні для стаціонарного лікування та в подальшому госпіталізовано до відділення - інтенсивної терапії. Дану завдану шкоду Позивач оцінює у 144500,00 грн.
Так, між ОСОБА_1 та АО «Сначов, Беженар та партнери», в особі старшого партнера адвоката Беженар Є.О. було укладено договір про надання правової допомоги у цивільній справі від 06.12.2021.
Відповідно до п. 1 Договору про надання правової допомоги від 06.12.2021 надалі - Договору) адвокатське об'єднання приймає доручення на надання правової допомоги Клієнту у Херсонському міському суді Херсонської області, Херсонському апеляційному суді, Верховному Суді у цивільний справі за позовом Клієнта до Херсонської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, « що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, що включає в себе формування правової позиції, збирання доказів, складання процесуальних документів, представництво інтересів в іуді з усіма правами представника, які передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до п. 4 Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату, визначається за домовленістю сторін, виходячи з досвіду адвоката, його кваліфікації, складності справи та її тривалості. Гонорар Адвоката складає 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.). Оплату вартості послуг Клієнт зобов'язаний здійснити протягом 5 робочих днів з моменту підписання даного Договору, шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок -113314890000026002154257001 АО «Сначов, Беженар та партнери», код ЄРДПОУ 42259322, МФО 331489 АТ «Полтава-банк» або в готівковій формі.
Відповідно до квитанції № 59739662 від 07.12.2021, Позивачем на розрахунковий рахунок АО «Сначов, Беженар та партнери» було перераховано 15000,00 грн. відповідно до договору про надання правової допомоги у цивільній справі від 06.12.2021.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.12.2021 року відкрите провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
14.01.2021 р. від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позов, яким просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки позивачем не подано доказів заподіяння моральної шкоди в розумінні ст. 23 ЦК України. Крім того, вважають, що витрати на правову допомогу недоведені.
10.01.2022 р. від Херсонської обласної прокуратури надійшов відзив на позов, відповідно до якого просять відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено суму моральної шкоди у розмірі 700000,00 грн., також вказано на недоведеність витрат на правову допомогу.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.10.2024 р. закрите підготовче провадження та справу призначено до розгляду за суттю в судовому засіданні.
4 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 577/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, який в подальшому було продовжено.
Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ підсудну Херсонському міському суду Херсонської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності, зокрема, Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.
Після відновлення роботи суду та підтвердження наявності справи, розгляд продовжено.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
17.11.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості у кримінальному провадженні № 42016230000000305 відносно ОСОБА_1 за фактом вимагання надання неправомірної вигоди у розмірі 103000,00 грн. за рахунок договору постачання вугля, за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 368 КК України, що вбачається з витягів з кримінального провадження від 30.11.2016 року, 25.01.2017 року. 27.01.2017 року.
29.11.2016 року ОСОБА_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України, в межах досудового розслідування кримінального провадження № -2016230000000305 відносно ОСОБА_1 , 29.11.2016 було проведено обшук у службовому кабінеті Позивача та приватному житловому будинку, що вбачається з протоколів затримання, обшуку від 29.11.2016 року.
27.03.2017 року ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 368 КК України, - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.12.2016 року по справі № 766/15601/16-к до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави в розмірі 101500 грн.
01.12.2016 року ОСОБА_1 було поміщено до Херсонського СІЗО УДПтС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі. 02.12.2016 року ОСОБА_1 звільнено з Херсонського СІЗО УДПтС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі після внесення застави в розмірі 101500 грн., згідно ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 01 грудня 2016 року. Наведене вбачається з листа Херсонського слідчого ізолятора № 24/2/3-4826 від 05.12.2016 року та листа від 21.12.2020 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08 грудня 2016 року ОСОБА_1 було відсторонено від посади заступника голови Білозерської районної ради Херсонської області до 30.01.2017.
19.01.2017 року першим заступником прокурора Херсонської області строк досудового розслідування продовжено до 28.02.2017 у зв'язку з необхідністю завершення проведення своєчасно призначених експертиз та отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду. В подальшому, строк досудового розслідування неодноразово продовжувався, про що були винесені постанови заступника прокурора Херсонської області від 21.02.2017 та від 24.03.2017.
Відносно Позивача проводились негласні слідчі (розшукові) дії, про що йому було повідомлено 28.03.2017 року за № 15-4762-16.
29.03.2017 року прокурором Херсонської області складено та підписано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016230000000305 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 369-2 КК України та скеровано його до Білозерського районного суду Херсонської області.
Вироком Білозерського районного суду Херсонської області у справі № 648/1016/17 від 06.07.2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 369-2 ч.2 КК України, призначено йому покарання у виді штрафу з розмірі однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 грн., стягнуто в дохід держави 2201 грн за проведення судової експертизи спеціальних хімічних речовин № 1690-х від 24.01.2017 року та 1100 грн 50 коп. за проведення судової технічної експертизи документів № 471-п від 25.01.2017 року, стягнуто на користь Управління служби безпеки України в Херсонській області 10000 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду у справі № 648/1016/17 від 17.11.2020 року апеляційну скаргу захисника Горішнього О.О. задоволено частково, вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 06 липня 2020 року скасовано та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито кримінальне провадження через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Постановою Верховного Суду у складі суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 648/1016/17від 23.06.2021 ухвалу Херсонського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, залишено без задоволення.
Відповідно до довідки Білозерської районної Ради Херсонської області від 29.11.2016 року за № 02-16/527, згідно протоколу І сесії районної ради від 17.11.2015 року визнано повноваження та зареєстровано депутатом Білозерської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 .
Рішенням ІІ сесії сьомого скликання від 22.12.2015 року № 23 Білозерської районної ради Херсонської області затверджено протокол № 4 засідання лічильної комісії, обрано заступником голови районної ради депутата районної ради Донця А.О. з 22.12.2015 року.
Рішенням XIIІ сесії сьомого скликання № 177 від 22.12.2016 року на підставі заяви ОСОБА_1 про складання ним повноважень, припинено достроково повноваження заступника голови Білозерської селищної ради.
З відповіді КЗ ХОР «Обласний діагностичний диспансер» від 30.11.2016 року № 712 на запит слідчого вказано, що ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні з 29.11.2016 року по 30.11.2016 року. Після проведення дообстеження та лікування переводиться для подальшого лікування за місцем проживання до Білозерської ЦРЛ.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 6606 КП Білозерська ЦРЛ, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 05.12.2016 року по 10.12.2016 року з діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ступень, кризовий перебіг, ризик 4.
Відповідно до копії із публікацій у засобах інформації, опубліковано статті де вказується прізвище ОСОБА_1 , як особи якої повідомили про підозру за ст. 368 КК України, про дострокове складання повноважень.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 24.01.2017 року.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (частини перша статті 1176 ЦК України).
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода (пункти 4, 5 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) вказано, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 зазначено, що:«у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Суд вважає вірним розрахунок, вказаний стороною позивача, виходячи з мінімального гарантованого розміру відшкодування, який не може бути зменшений та складає 305500,00 грн., який розрахований наступним чином: 47 місяців (час перебування під слідством) х 6500,00 грн. (мінімальна заробітна плата, встановлена ЗУ «Про державний бюджет на 2021 рік» № 294-ІХ на час звернення із позовом). Враховуючи факт неправомірного притягнення до кримінальної відповідальності, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими.
Враховуючи факт публікації у засобах інформації відомостей про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, суд вважає, що наведене вказує на наявність моральної шкоди, яка виходячи із засад справедливості та розумності, має складати 20000,00 грн.
Разом з тим, суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження розміру моральної шкоди не є достатніми для визначення розміру заподіяної шкоди більшому, ніж мінімально гарантований державою та суми за публікацію в засобах масової інформації відомостей, оскільки складання повноважень його відбулося на підставі його заяви, доказів, що розлучення пов'язане з його притягненням до кримінальної відповідальності суду не надано, також не надано доказів причинного зв'язку із станом здоров'я та притягненням до кримінальної відповідальності, інших доказів, що надають суду можливості встановити розмір заподіяної моральної шкоди в розмірі 700000,00 грн., в матеріалах справи не міститься, клопотання про проведення експертизи на предмет визначення грошового еквіваленту моральних страждань не заявлялось.
Відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).
У зв'язку з наведеним аналізом норм матеріального права, а також враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), суд вказує на те, що стягнення коштів проводиться не з Державного бюджету України, а з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та про наявність підстав для стягнення моральної шкоди в загальному розмірі 325500,00.
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
Відповідно до приписів ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Між ОСОБА_1 та АО «Сначов, Беженар та партнери», в особі старшого партнера адвоката Беженар Є.О. було укладено договір про надання правової допомоги у цивільній справі від 06.12.2021.
Відповідно до п. 1 Договору про надання правової допомоги від 06.12.2021 надалі - Договору) адвокатське об'єднання приймає доручення на надання правової допомоги Клієнту у Херсонському міському суді Херсонської області, Херсонському апеляційному суді, Верховному Суді у цивільний справі за позовом Клієнта до Херсонської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, « що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, що включає в себе формування правової позиції, збирання доказів, складання процесуальних документів, представництво інтересів в іуді з усіма правами представника, які передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до п. 4 Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату, визначається за домовленістю сторін, виходячи з досвіду адвоката, його кваліфікації, складності справи та її тривалості. Гонорар Адвоката складає 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.). Оплату вартості послуг Клієнт зобов'язаний здійснити протягом 5 робочих днів з моменту підписання даного Договору, шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок -113314890000026002154257001 АО «Сначов, Беженар та партнери», код ЄРДПОУ 42259322, МФО 331489 АТ «Полтава-банк» або в готівковій формі.
Відповідно до квитанції № 59739662 від 07.12.2021, Позивачем на розрахунковий рахунок АО «Сначов, Беженар та партнери» було перераховано 15000,00 грн. відповідно до договору про надання правової допомоги у цивільній справі від 06.12.2021.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то пропорційно до суми, яка підлягає стягненню, розмір витрат на правову допомогу становить6975,00 грн.
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Керуючись ст. 12, 13,76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 354,355 ЦПК України, суд
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 325500,00 грн. (триста двадцять п'ять тисяч п'ятсот грн. нуль коп.).
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в сумі 6975 (шість тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 00 коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяІ. Ю. Зуб
Повний текст судового рішення складено 07.11.2025 року.