Копія
12 листопада 2025 року Справа № 608/2373/25
Номер провадження2-а/608/206/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючої судді Яковець Н. В.
з участю секретаря Олійник О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чорткові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В позовній заяві посилається на те, що 11 вересня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову № 2905 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. Підставою для притягнення слугувала нібито неявка позивача за викликом до ТЦК без поважних причин, що РТЦК кваліфікував як порушення правил військового обліку в особливий період. В матеріалах справи йдеться, що ІНФОРМАЦІЯ_2 було подано розпорядження № 4/4234 до Товстенської селищної ради про виклик позивача, але він не з'явився у визначений час. ОСОБА_1 не ухилявся від явки та не отримував жодної повістки, фактично він не був обізнаний про необхідність з'явитися до ТЦК у визначений день. Незважаючи на це, посадові особи РТЦК провели розгляд справи за його відсутності, 01.10.2025 її копію позивач отримав поштовим відправленням (листом). ОСОБА_1 вказує, що є особою з інвалідністю III групи, а тому згідно із чинним законодавством не підлягає призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров'я. Інвалідність йому встановлена у 2021 році та діє безстроково. Стан здоров'я позивача обмежує його здатність до військової служби, про що органи військового обліку мали бути поінформовані, та як він раніше надавав до військкомату документи, що підтверджують його інвалідність. Відсутність обов'язку проходити службу (внаслідок інвалідності) означає, що відсутній і обов'язок з'являтися за мобілізаційними викликами. Тобто особа, яка за законом не підлягає мобілізації, не може бути притягнена за неявку до військкомату, оскільки щодо неї не може виникнути юридичний обов'язок з'явитися для призову. З врахуванням наведеного, позивач вважає постанову відповідача № 2905 від 11.09.2025 такою, що порушує його права позивача та вимоги закону, просить її скасувати, закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує позовні вимоги, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що виходячи з норм чинного законодавства позивач відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» зобов'язаний був з'явитися до Відповідача на вказану дату та час, як було зазначено в розпорядженні. Однак, Позивачем без поважних причин було проігноровано його обов'язок. Щодо тверджень Позивача про те, що його дані було оновлено та він має інвалідність та відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, то наявність у Позивача хвороби, інвалідності чи відстрочки від призову не знімає з нього обов'язку з'являтися за викликом по повістці. Тому Позивач, належним чином повідомлений про необхідність з'явитися до Відповідача, проігнорувавши свій обов'язок, вчинив адміністративне правопорушення, про що і було винесено оскаржувану постанову.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Іжук Б. В. в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують, просять задовольнити з підстав, які викладені у позовні заяві.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, у відзиві просили розгляд справи проводити без участі представника.
Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Судом встановлено, що 11 вересня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 2905 про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього штраф у розмірі 17 000 грн. У постанові вказано, що 04 вересня 2025 року о 10-00 годині громадянин ОСОБА_1 був доставлений працівниками органів Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де начальником відділення обліку мобілізаційної роботи майором ОСОБА_3 було виявлено адміністративне правопорушення, а саме: 04.09.2025 о 10 год. 00 хв. під час уточнення облікових даних громадянина ОСОБА_1 встановлено, що 27.07.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 подано розпорядження № 4/4234 до Товстенської селищної ради про виклик громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних та проходження медичного огляду з вимогою прибути з 01.08.2025 року по 05.08.2025 року о 09 год. 00 хв. Згідно відповіді на розпорядження вх. № 4804/4 від 01.08.2025, а саме акту оповіщення військовозобов'язаних громадянин ОСОБА_1 за місцем реєстрації відсутній. Громадянин ОСОБА_1 не з'явився на визначену дату, час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав, про причини неявки 4 відділі не повідомив, та у строк, що не перевищує сім календарних днів до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув.
Відповідно до військово-облікового документа № 050720240913658900005 ОСОБА_1 відноситься до категорії обліку військовозобов'язаний, його взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 05.07.2024.
Згідно із копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи довічно.
Згідно Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12ААВ № 209067 ОСОБА_1 встановлена 05.01.2021 третя група інвалідності, загальне захворювання по зору, інвалідність встановлена довічно.
З довідки № 5596 від 23.07.2024, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк проведення мобілізації встановлений Указом Президента України.
З довідки № 4/5135 від 12.09.2025, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 04 листопада 2025 року.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
В абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», порушення якого ставиться у вину позивачу, зазначається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі.
Підпунктами 8, 10 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, порушення яких також ставиться у вину позивачу, встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;) звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року.
Відповідно до п.28 вказаного Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Згідно п.31 Порядку, повістки мають право вручати, зокрема представники виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад - в адміністративних межах населених пунктів та територій, на які поширюється повноваження відповідних виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.
Відповідно до п.36 Порядку, за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов'язані можуть бути оповіщені: представниками районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.
Пунктом 41 Порядку №560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення військовозобов'язаними правил військового обліку. Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядаючи справи про адміністративне правопорушення від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема за ч. 3 ст. 210 КУпАП, з метою своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, повинні, крім іншого, вирішити питання визначені ст. 278 КУпАП, а саме: чи належить згідно з ст. 235 КУпАП до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол згідно з ст.256 КУпАП та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи згідно зі ст. 277-2 КУпАП, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. При розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1 у даній адміністративній справі взагалі не був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Водночас в ході судового розгляду встановлено, що відповідачем при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, розпочатої відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, належним чином не перевірено питання щодо сповіщення ОСОБА_1 про час і місце її розгляду, чи правильно складено матеріали справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого справа розглянута 11.09.2025 та в ході розгляду такої справи належним чином не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винний в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, не встановлено наявність інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 258, 285 КУпАП, п. 14 Інструкції №3 постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак, в порушення вимог зазначених норм КУпАП відповідачем по справі оскаржувану постанову не вручено позивачу.
Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідач, заперечуючи проти позову,доказів обізнаності позивача ОСОБА_1 щодо наявності поштового відправлення не надав, а судом не встановлено. Таким чином, суд констатує, що оскільки позивач не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ним не було порушено ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.
В той же час, суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 вчасно оновив дані, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією військово-облікового документа, та має відстрочку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», отже підстав для виклику позивача для уточнення даних не було.
За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі №357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).
Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом обставини, ненадання відповідачем належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовної заяви та направлення справи на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також суд вважає, що судові витрати сторін слід покласти на сторони в межах ними понесених.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 27, 210, 242-246, 247, 251, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 2905 від 11 вересня 2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_4 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу у розмірі 17 000 гривень, а справу надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні решти адміністративного позову - відмовити.
Судові витрати покласти на сторони, в межах ними понесених.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Рішення набрало законної сили "____" ______________ 2025 року.
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/2373/25, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.
Суддя: Н. В. Яковець
Копію рішення видано "____" ______________ 2025 року.
Секретар: