06.11.2025 Справа №607/23201/25 Провадження №1-кс/607/6611/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12025211040001529 від 02.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України,
Прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025211040001529 від 02.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, про арешттимчасово вилученого під час обшуку 29.10.2025 у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , майна, а саме: мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi A5» чорного кольору та паспорту для виїзду за кордон, виданого на ім'я ОСОБА_4 , шляхом заборони їх відчуження, розпорядження та користування ними.
В обґрунтування вказаного клопотання прокурор посилається на те, що слідчим відділом Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040001529 від 02.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що в період часу з 02 вересня по 29 жовтня 2025 року ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, з корисливих мотивів, з метою отримання грошової винагороди у сумі 13 000 доларів США, організували незаконне переправлення через державний кордон України громадянина ОСОБА_7 (анкетні дані змінено), який не мав законних підстав для виїзду з України в умовах дії правового режиму воєнного стану.
Прокурор у клопотанні зазначає, що 29.10.2025 в період з 23 год. 14 хв. по 23 год. 48 хв. слідчим в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України до постановлення ухвали слідчого судді, проведено обшук у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi A5» чорного кольору та паспорт для виїзду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_4 , які постановою старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8 від 30.10.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025211040001529 від 02.09.2025.
За таких обставин та посилаючись на те, що вказані речі містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим відповідають критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України, а також необхідні для проведення слідчих дій та експертних досліджень у кримінальному провадженні, прокурор у клопотанні, посилаючись на положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, ставить питання про накладення арешту на вилучені під час обшуку мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi A5» чорного кольору та паспорт для виїзду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_4 , з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд вказаного клопотання без його участі, у якій подане ним клопотання підтримав та просив задовольнити з наведених у ньому підстав.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду клопотання, власник майна ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, що у відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється, оскільки в судове засідання не прибули всі особи, які беруть участь у судовому провадженні.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025211040001529 від 02.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Зі змісту клопотання вбачається, що прокурор просить накласти арешт на тимчасово вилучене під час проведеного 29.10.2025 в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України обшуку у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi A5» чорного кольору та паспорт для виїзду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_4 , посилаючись на відповідність цих речей критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України та необхідність їх збереження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України, окрім іншого, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Цих вимог кримінального процесуального закону прокурором при зверненні до слідчого судді із клопотанням про арешт майна не дотримано.
Як видно, в обґрунтування викладених у клопотанні доводів, до клопотання долучено: витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12025211040001529 від 02.09.2025, з якого вбачається, що 02.09.2025 на адресу Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшли матеріали УСБУ про те, що громадянин ОСОБА_10 , спільно з іншими невстановленими особами, організував незаконне переправлення осіб через державний кордон України з корисливих мотивів, а також 17.10.2025 в ході здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні встановлено, що громадянин ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою групою осіб, здійснює вплив на прийняття рішення посадовими особами Державної прикордонної служби України, з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України; постанову начальника СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_12 від 29.10.2025 про визначення слідчих для здійснення досудового розслідування слідчою групою у кримінальному провадженні №12025211040001529 від 02.09.2025; постанову заступника керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_13 від 23.10.2025 про зміну групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні; копію протоколу обшуку від 30.10.2025, який 30.10.2025 було проведено у транспортному засобі марки «Mazda» моделі «CX-5» червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1 ; особову картку УДМС України в Хмельницькій області щодо ОСОБА_9 ; постанову старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8 від 30.10.2025 про визнання речей доказами у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважає, що долучені до клопотання документи є недостатніми для висновку про відповідність мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi A5» чорного кольору та паспорту для виїзду за кордон, виданого на ім'я ОСОБА_4 , критеріям речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, у зв'язку з відсутністю відомостей, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.
На переконання слідчого судді, зі змісту клопотання прокурора та долучених до нього документів, всупереч вимогам п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, не вбачається обставин, які б свідчили про можливість використання належного ОСОБА_9 мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi A5» чорного кольору та паспорту для виїзду за кордон як доказів у кримінальному провадженні №12025211040001529 від 02.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Відтак, слідчий суддя доходить висновку, що прокурором не доведено, що мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi A5» чорного кольору та паспорт для виїзду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_4 , відносяться до майна, яке містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому мають доказове значення для кримінального провадження №12025211040001529 від 02.09.2025 та їх арешт є необхідним для подальшого забезпечення цього кримінального провадження та досягнення мети його розслідування.
При цьому долучена до матеріалів клопотання постанова старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8 від 30.10.2025 про визнання речей доказами у кримінальному провадженні №12025211040001529 від 02.09.2025 вказаних висновків слідчого судді не спростовує, оскільки при накладенні арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, при цьому висновки слідчого судді не залежать лише від наявності чи відсутності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.
Крім того, з доданих до клопотання документів неможливо встановити, в результаті якої саме процесуальної дії було вилучено мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi A5» чорного кольору та паспорт для виїзду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_4 , про арешт яких просить у клопотанні прокурор.
Слідчий суддя також враховує, що накладення арешту на належні ОСОБА_9 мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi A5» чорного кольору та паспорт для виїзду за кордон без достатніх для цього підстав призведе до необґрунтованого обмеження права власності та може завдати шкоди законним інтересам власника цього майна, що суперечить завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України, та принципу пропорційності втручання у права особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Отже, зі змісту клопотання прокурора, слідчий суддя не вбачає достатніх підстав вважати, що арешт мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi A5» чорного кольору та паспорту для виїзду за кордон, виданого на ім'я ОСОБА_4 , в даному кримінальному провадженні є необхідним, оскільки доводи, наведені у клопотанні, не відповідають критеріям розумності та співмірності застосування арешту майна, що свідчить про недотримання прокурором вимог встановлених КПК України щодо необхідності такого арешту, передбачених ст. 170 КПК України підстав та мети накладення арешту, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України є підставою для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна.
На підставі викладеного, у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 22, 170 - 173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025211040001529 від 02.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, про арешт тимчасово вилученого 29.10.2025 під час обшуку у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , майна, а саме: мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi A5» чорного кольору та паспорту для виїзду за кордон, виданого на ім'я ОСОБА_4 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1