09.10.2025 Справа №607/21033/25 Провадження №1-кс/607/6001/2025
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , скаржника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 в порядку ст.206 КПК України, -
До слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області надійшла скарга захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 , в порядку ст. 206 КПК України, щодо незаконного затримання особи.
Обґрунтовуючи подану скаргу на незаконне затримання захисник зазначив, що затримання ОСОБА_5 є безпідставним, незаконним та таким, що порушує норми процесуального законодавства та його конституційні права. Разом з тим, просить визнати затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійсненого 08.10.2025 старшим слідчим Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України за протоколом затримання складеного слідчим - незаконним.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 свою скаргу підтримав, наполягав на її задоволенні. Пояснив, що ОСОБА_5 був затриманий працівниками поліції в ході проведення обшуку за місцем його проживання 08.10.2025, тобто через тривалий час від подій, які згідно матеріалів кримінального провадження, мали місце 18.09.2025, 24.09.2025. Натомість, протокол затримання та протокол обшуку не мстять конкретної інформації та не посилались на будь-які конкретні обставини, а слідчий обмежився поясненнями, що підставою для затримання підозрюваного ОСОБА_5 слугувало те, що виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Протоколу затримання ОСОБА_5 та захисник не підписали.
Прокурор в судовому засіданні вказав на законність затримання, підставою якого було не п. 2 ст. 208 КПК України як вказує захисник, а п. 6 ч. 1 ст. 516 КПК України, зокрема, те, що 08.10.2025 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру та під час проведення обшуку підозрюваний вчиняв дії щодо залишення місця проживання та проведення обшуку, чинив опір працівникам поліції, таким чином намагався ухилитись від слідства від кримінальної відповідальності, підозра вручена у передбачений законом строк, була забезпечена участь захисника, підозрюваний доставлений до суду менше, ніж за 60 год. після затримання, йому 09.10.2025 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Просив відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, оскільки ухвалою слідчого судді від 09.10.2025 року відносно нього було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту до 06.12.2025. Враховуючи що учасники розгляду скарги не заперечували щодо розгляду скарги за відсутності підозрюваного, слідчий суддя вважає за можливе розгляд скарги за відсутності ОСОБА_7 .
Заслухавши думку учасників, дослідивши в судовому засіданні матеріали скарги, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, вважає відмовити у задоволенні скарги, виходячи з наступного.
Положеннями ст.3,8 Конституції України встановлено засади верховенства права. Так, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно усталеною практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання. Відповідно до ст. 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. 4 ст.208, п. 6 ч. 3 ст.42 КПК України, підозрюваний має право вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.
Положеннями ст. 208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
Статтею 615 КПК України визначено особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану.
Так, відповідно до п. 6) ч. 1 ст. 615 КПК України, наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу.
Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати строк, визначений статтею 211 цього Кодексу.
24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан на підставі Закону України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
Відповідно до ст. 211 КПК України затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
Так, ч. 5 ст. 209 КПК передбачає, зокрема те, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов'язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 КПК, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 КПК; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.
Відповідно до ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Разом з тим, слідчий суддя враховує правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у постанові від 27 травня 2019 року (справа № 766/22242/17), згідно якої положення ст. 206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи в порядку, передбаченомуст.208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
Також слідчий суддя враховує, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно ОСОБА_5 не було встановлено обставин, передбачених ч.ч. 5,6 ст. 206 КПК України, що підтверджено резолютивною частиною ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/20990/25 від 09.10.2025
При постановленні вказаної ухвали слідчим суддею були з'ясовані всі підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , а також законність його затримання.
Отже, оскільки стороною захисту не було наведено переконливих та достатніх доказів на обґрунтування незаконності затримання підозрюваного ОСОБА_5 за таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Натомість, вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено положеннями ст. 309 КПК України. Ухвала постановлена в порядку розгляду питання, передбаченого ст. 206 КПК України у зазначеному переліку відсутня, тобто її оскарження в апеляційному порядку не передбачено.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року по справі №766/22242/17, відповідно до якої, оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК, у переліку, передбаченому ст. 309 КПК України, відсутня, звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
З урахуванням наведеного, дана ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Керуючись ст. 206, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 на незаконне затримання ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1