11.11.2025 Справа №607/16764/25 Провадження №2-а/607/676/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Ломакіна В.Є.,
при секретарі с/з Музиці А.Б.,
за участю представника позивача Ващука Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Ващук Ярослав Сергійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №5/355 від 26.06.2025 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП, -
Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Ващук Я.С. звернувся в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить скасувати постанову №5/355 від 26.06.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №5/355 від 26.06.2025 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що він не з'явився на виклик для уточнення даних та проходження військово-лікарської комісії у п'ятий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 на визначену у повістці дату та час. Позивач зазначив, що повістку про виклик у ТЦК він не отримував, а тому вважає, що не порушував правил військового обліку і його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності. Звертає увагу, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення, він подав заяву на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про відкладення розгляду справи, оскільки у зв'язку із службовою необхідністю перебуватиме за межами Тернопільської області, однак незважаючи на це справу було розглянуто в його відсутності. З цих підстав, позивач вважає, що є підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Представник позивача - адвокат Ващук Я.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, відзиву на позов не надав. Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних міркувань.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд також враховує, що статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до частин 1-3 статті 1 якого Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з ч.8 ст.15 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» призовники, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов'язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
Згідно п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію.
У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України, який діє на час розгляду справи.
Відповідно до абзаців 1 - 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Статтею 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення в особливий період. Згідно частини 3 цієї статті - вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 235 КУпАП визначено, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення №5/355 від 26.06.2025, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Як вбачається із змісту спірної постанови, 19.06.2025 громадянин ОСОБА_1 прибув до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 та при уточнені військово-облікових даних виявилось, що 17.01.2025 громадянину ОСОБА_2 , відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» надіслано повістку засобами поштового зв'язку для прибуття в п'ятий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 до 09 год. 00 хв. 25.01.2025, для уточнення даних та проходження військово-лікарської комісії. Відповідно до даних поштового оператора, поштове відправлення на ім'я ОСОБА_1 повернулось до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою за вказаною адресою.
ОСОБА_2 у встановлений день та час не прибув до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 та не повідомив жодних поважних причин про неявку, не надав підтверджуючих документів у визначений строк (3 дні від дати прибуття, у визначеній у повістці) не надав.
Таким чином, судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився.
Суд не погоджується висновками про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Так, обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначав, що повістка йому не вручалась, від її вручення він не відмовлявся, а отже не був обізнаний про обов'язок прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від явка
Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об'єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.
Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають у ТЦК, однак свідомо не з'явитися, при цьому обов'язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України лежить на відповідачу.
Із матеріалів справи, вбачається, що повістка, яка була направлена позивачу засобами поштового зв'язку, повернулася в ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Тому, суд вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з'явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначеній у повістці місце та строк, і він незважаючи на це в приміщення ТЦК не з'явився.
Отже, умисел позивача на вчинення адміністративного правопорушення не доведений «поза розумним сумнівом».
Суд також звертає увагу на наступне.
Розглянувши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 не взяв до уваги вимог ч.9 ст.38 КУпАП та п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
Так, відповідно до ч.9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Тобто, за приписами наведеної вище правової норми початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.
Згідно оскаржуваної постанови №5/355 від 26.06.2025 судом встановлено, що порушення позивачем правил військового обліку в особливий період вчинено у зв'язку із неприбуттям позивачем за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 з датою явки на 09 год. 00 хв. 25.01.2025 для уточнення персональних даних та проходження військово-лікарської комісії.
Отже, суд зазначає, що виявлення вказаного правопорушення відповідачем відбулось саме 25.01.2025, оскільки в цей день було з'ясовано, що позивач по повісті за викликом до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09:00 год. 25.01.2025 року не з'явився.
Однак спірну постанову №5/355 за справою про адміністративне правопорушення винесено лише 26.06.2025, тобто після закінчення 3-х місячного строку, встановленого ч.9 ст.38 КУпАП.
Враховуючи, що адміністративне стягнення на особу за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено не пізніше трьох місяців з дня його виявлення, суд констатує, що застосування адміністративного стягнення до позивача 26.06.2025 відбулось поза межами строку, встановленого ч.9 ст.38 КУпАП.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому відповідач, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення (частина друга статті 77 КАС України) відзив на позов, пояснень щодо притягнення позивача до відповідальності та строків накладення адміністративного стягнення не подав.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Підсумовуючи викладене в сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем «поза розумним сумнівом» не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а тому оскаржену постанову слід скасувати, а провадження по справі закрити.
В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтею 55 Конституції України, статтями 9, 72-77, 159, 205, 242, 244-246, 252, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №5/355 від 26.06.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., а провадження у закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду складене та підписане 11 листопада 2025 року.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Головуючий суддяВ. Є. Ломакін