Справа № 592/8401/25
Провадження № 3/592/1850/25
11 листопада 2025 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Бичков Ігор Геннадійович, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , -
10.05.2025 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 326114 командиров взводу № 1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшим лейтенантом поліції Толкачовим Богданом Олеговичем. У вказаному протоколі зазначено про те, що 10.05.2025 о 15:15:43 в м. Суми по вул. Металургів, буд. 17-А водій керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest Drager 6820 та прослідувати до закладу охорони здоров'я КНП СОР ОКМЦ СНЗ для проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився, що зафіксовано не відеореєстратор персональний нагрудний Motorola Solutions vb400-471143,471135* , чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. п. 1) .
10.11.2025 захисниця особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 адвокат Корольова Ірина Юріївна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми письмові пояснення, із змісту яких вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно протоколу серії ЕПР1 № 326114 від 10.05.2025 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI PAJERO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходженню огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 відмовився, а також прослідувати до медичного закладу для проходження такого огляду, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху. Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом (ч. ч. 1-3 ст. 7 КУпАП) , а завданнями провадження в справах є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом (ст. 245 КУпАП) . Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП) , а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) . Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому, як доказ, протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому у справі протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще й як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати) , який свідчить про порушення компетентною особою поліції справи про адміністративне правопорушення, тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів) . Відповідно ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити, крім іншого: опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у справі, і винесення обґрунтованої постанови є результатом пізнання суддею цих обставин, які в обов'язковому порядку повинні бути підтверджені доказами (ч. 1 ст. 251 і ст. 280 КУпАП) . При цьому суддя при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП) . Обґрунтовувати свої висновки суддя може лише на тих доказах, які він безпосередньо досліджував у судовому засіданні у порядку, передбаченому ст. 279 КУпАП. Відповідно ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 з наступними змінами та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння бо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015. № 1452/735, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Направлення особи для огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а згідно вимог ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема, на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами) , не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стай сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, вважаються недійсними. Згідно п. 2 розд. І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції) . Так, переглядом відеозаписів з спеціальних технічних засобів співробітників поліції було встановлено, що після зупинки транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по вул. Металургів в м. Суми, встановлення особи водія, яким виявився ОСОБА_1 , поліцейським було автоматично названо водію ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Оскільки, співробітники поліції неодноразово зазначали, що побачили в його автомобілі наполовину випиту пляшку алкоголю. Вона вважає, що співробітниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були грубо порушені вимоги КУпАП та Інструкції. Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Конституційний Суд України зауважив на тому, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип “in dubio pro rео» , згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі від 26.02.2019 № 1-р/2019). Зазначене узгоджується і з правовою позицією Європейського суду з прав людини, згідно якій “доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення у справі “Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) від 14.02.2008, з відсиланням на п. 282 рішення у справі “Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey) . Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов'язок всебічного та неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням. Таким чином, вона вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому вона просила закрити справу про адміністративне правопорушення (вхідний № 44193/25 від 10.11.2025) (а. п. 33-41) .
В судове засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не прибув. Про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Його неприбуття не є перешкодою для розгляду справи по суті (а. п. 11-16, 29) .
В судовому засіданні захисниця особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 адвокат Корольова Ірина Юріївна просила закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо її підзахисного ОСОБА_1 за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч. 1 ст. 15 КУпАП визначено, що військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби.
Законом України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» № 2839-ІХ від 13.12.2022 КУпАП було доповнено спеціальною нормою - ст. 266-1 “Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції» .
Тобто, направлення/огляд зазначених осіб на стан алкогольного сп'яніння має відбуватися лише у відповідності до цих положень Кодексу.
Так, згідно з ч. ч. 2, 4, 5, 6, 7 та 8 ст. 266-1 КУпАП огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп'яніння, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного сп'яніння та виконують обов'язки військової служби, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
У разі незгоди військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння в інших закладах забороняється.
Складення висновків у закладі охорони здоров'я за результатами огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп'яніння проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) , іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.
Під час проведення огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Порядок направлення військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного сп'яніння та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Наведені норми КУпАП також кореспондуються із положеннями Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 515 від 10.10.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2016 за № 1429/29559 (п. 7 гл. 3 розд. VIII) .
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби унормовано положеннями Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, зокрема, на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника) .
ОСОБА_1 є військовослужбовцем та виконував обов'язки військової служби. Дана обставина матеріалами справи не спростовується.
Водночас, не встановивши, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, співробітники поліції провели огляд на місці зупинки транспортного засобу, не будучи уповноваженими на те особами, а він підлягав, у разі виявлення ознак сп'яніння, огляду в іншому порядку, встановленому для військовослужбовців. Відтак протокол як доказ є недопустимим і не може бути використаний судом.
Адміністративне правопорушення, вчинене військовослужбовцем, тягне за собою адміністративну відповідальність, визначену гл. 13-Б (військові адміністративні правопорушення) КУпАП.
Таким чином, враховуючи статус суб'єкта відповідальності, вчинене правопорушення не підлягає правому регулюванню за правилами гл. 10 “Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку» КУпАП, на підставі якої співробітниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм ОСОБА_3 вимог п/п “а» п. 2.5. Правил дорожнього руху.
Положеннями ч. 1 ст. 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Зважаючи, що у відповідності до ч. 4 ст. 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби та враховуючи норми ст. 172-20 КУпАП щодо притягнення до відповідальності військовослужбовця за виконання ним обов'язків військової служби в стані сп'яніння, військовослужбовець ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності саме за ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, а не за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Однією з найважливіших умов правомірності акту крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто, засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Так, під час розгляду протоколу в суді було встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на момент зупинення транспортного засобу був при виконанні обов'язків військової служби.
Отже, у зв'язку із службовою необхідністю під час воєнного стану в Україні, ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби.
Вищезазначені обставини можуть свідчити про те, що ОСОБА_1 міг знаходитися в стані крайньої необхідності, але вони не були перевірені поліцейськими, які склали протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, враховуючи те що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на момент зупинки виконував обов'язки військової служби, тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності саме за ч. 1 ст. 172-20 КУпАП, а не за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інших доказів вини ОСОБА_1 немає, таким чином відсутні належні докази вчинення ним адміністративного правопорушення за зазначених у протоколі обставин.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене слід закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 130, 247, 284 КУпАП, -
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 2 ст. 287 КУпАП, до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Ігор БИЧКОВ