Справа № 576/1440/25
Провадження № 2/576/473/25
13 листопада 2025 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Сапона О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
18.06.2025 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2909838 у розмірі 35231,2 грн. та понесених судових витрат.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 13 червня 2024 року між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2909838. Договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.6 договору. Згідно із п.2.1 договору, кредитні кошти надано ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» позичальнику у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Відповідно до п.1.1 договору кредит вважається наданим у день перерахування ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» грошових коштів у сумі, визначеній п.1.2 договору за реквізитами визначеними у п.2.1 договору. Підписавши кредитний договір відповідач підтвердив, що ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект даного кредитного договору разом із додатками (в електронному вигляді у Особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови договору, відповідач також підтвердив, що умови договору йому зрозумілі, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
27 листопада 2024 року між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»укладено договір факторингу № 27112024/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» передало позивачу за плату, право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 27 листопада 2024 року до вказаного договору факторингу, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2909838від 13.06.2024 на загальну суму 35231,2 грн., з яких: 11520,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням; 18211,2 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 600,00 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту; 4900,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 27.11.2024, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Отже, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 2909838від 13.06.2024 у розмірі 35231,2 грн., з яких: 11520,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням; 18211,2 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 600,00 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту; 4900,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Ухвалою суду від 20 червня 2025 року відкрито спрощене провадження у даній справі. Цього ж дня ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Крім того, відповідачу була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу був визначений п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, суть якого зводиться до того, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора. Також зазначив, що позивачем не доведено факт перерахування йому кредитних коштів первісним кредитором. Крім того, зауважив, що нарахування відсотків, комісії та неустойки (штрафу, пені) є незаконним. За таких обставин просить суд відмовити у задоволення позову.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, де останній зазначає, що ним доведено факт укладання відповідачем договору в електронній формі, а тому вимоги позивача є законними та обґрунтованими. Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови. Зазначає, що позивачем обґрунтовано розмір заборгованості. Наголошує, що договір факторингу укладений між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений у відповідності до чинного законодавства та жодним чином не порушує права та законні інтереси відповідача. Також зауважив, що проценти за кредитним договором нараховані у відповідності до законодавства, чинного на момент укладання спірного кредитного договору. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній вважає, що позивачем пропущений строк для подання відповіді на відзив. Просить суд відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів та у прийнятті документів, долучених до відповіді на відзив.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Так, судом встановлено, що 13 червня 2024 року між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронної інформаційно-комунікаційної системи позичальника був укладений кредитний договір № 2909838, що разом із Додатками, Паспортом кредиту, Анкетою-заявкою, складає єдиний договір про споживчий кредит № 2909838, за умовами якого (п. 1.2 договору) товариство надало відповідачу споживчий кредит на суму 12000,00 грн. на умовах строковості, строком 345 днів, починаючи з 13.06.2024 (п. 1.3 договору), кінцева дата погашення 24.05.2025 (п. 1.4 договору), із денною процентною ставкою 1,15 %, загальна вартість яких за кредитом складає 45747,60 грн. (п.1.5 договору). Підпунктом 1.5.1 договору, визначена комісія за надання кредиту у сумі 690,00 грн., яка нараховується за ставкою 5,75 % від суми кредиту, одноразово у момент видачі кредиту. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 (п.2.1 договору). Підпункт 4.1 договору, визначає відповідальність позичальника за порушення умов договору у виді штрафу у розмірі 700,00 грн. за кожен випадок порушення, який, відповідно до п. 4.3 договору не може перевищувати 50 % від загальної суми кредиту. Договір підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Відповідно до додатку № 1 до Договору відповідачу був визначений графік платежів, згідно якого загальна вартість кредиту складає 57747,60 грн., з яких 12 000 грн. - тіло кредиту, 45057,60 грн. - проценти за користування кредитом, 690,00 грн. - комісія за користування кредитом.
13.06.2024 на картку відповідача № НОМЕР_1 успішно перераховано 12 000 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного первинним кредитором, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором складала: 35231,2 грн., з яких: 11520,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням; 18211,2 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 600,00 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту; 4900,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
27 листопада 2024 року між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»укладено договір факторингу № 27112024/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» передало позивачу за плату, право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 27 листопада 2024 року до вказаного договору факторингу, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2909838від 13.06.2024 на загальну суму 35231,2 грн., з яких: 11520,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням; 18211,2 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 690,00 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту; 4900,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Відповідач не заперечує факту підписання договору про надання фінансового кредиту № 2909838та отримання кредитних коштів, однак стверджує, що позивачем не доведний факт перерахування йому 12 000 грн за вказаним договором та не надає жодної інформації про сплату/несплату ним кредиту. В свою чергу, позивач вказує, що ОСОБА_1 частково здійснив погашення кредиту на користь первинного кредитора та підтверджує це відомістю про щоденні нарахування та погашення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Надаючи оцінку обставинам щодо належного виконання кредитором свого обов'язку з надання кредитних коштів відповідачу на підставі кредитного договору суд виходить з наступного.
Згідно з п.п. 1, 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 12, 76-81 ЦПК України всі учасники судового процесу рівні перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
13.06.2024 ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ»через сервіс онлайн платежів ТОВ «ФК «Контрактовий дім» здійснило платіж на банківську картку, яка вказана сторонами в п.п. 2.1 кредитного договору, в межах двох хвилин з моменту підписання договору та в сумі 12 000 грн., що відповідає розміру кредиту. Тому, суд приходить до висновку, що такий переказ був вчинений саме на виконання обов'язку кредитора з видачі відповідачу кредитних коштів на підставі кредитного договору.
Відповідач у своєму відзиві хоча прямо і не заперечував факт отримання кредитних коштів, але стверджував про недоведеність цього факту позивачем. Натомість, системний аналіз змісту доводів відповідача, викладених у його відзиві, свідчить, що такі доводи базуються лише на тлумаченні норм процесуального права щодо процесуальних обов'язків сторони позивача у такий спосіб, що саме позивач зобов'язаний доказувати абсолютно всі обставини спірних правовідносин, а відповідач займає виключно пасивну та заперечувальну позицію.
В той же час, всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своєї позиції, зокрема не надав виписки по банківському рахунку, а також, що він звертався до суду із позовами про визнання недійсним кредитного договору або до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій тощо. Відтак доводи ОСОБА_1 про невиконання первинним кредитором обов'язку з видачі йому кредитних коштів є необґрунтованими.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт видачі відповідачу кредитних коштів на підставі кредитного договору в сумі 12 000 грн, що мало місце 13.06.2024. При цьому, сторонами не заперечується та обставина, що відповідач не здійснював своєчасно та в повному обсязі платежів на виконання своїх договірних зобов'язань перед позивачем. Отже, цілком обґрунтованими є доводи останнього про порушення відповідачем свого зобов'язання з повернення кредитних коштів.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Судом встановлено, що набуття позивачем права вимоги до відповідача, яке належить кредитору за договором про надання фінансового кредиту № 2909838від 13.06.2024, обумовлено дійсністю договору факторингу № 27112024/1. Факт набуття позивачем права вимоги на підставі такого договору факторингу підтверджується наданими суду копіями такого договору, витягу з реєстру боржників та акту прийому-передачі реєстру боржників, а відтак доводи відповідача про відсутність доказів набуття позивачем права вимоги до відповідача за відповідним договором є необґрунтованими.
Також позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами, що нараховані та обчислені за денною процентною ставкою 1,11%.
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення, складеного ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ», відповідач мав заборгованість в сумі 35231,2 грн., з яких: 11520,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням; 18211,2 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 600,00 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту; 4900,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Натомість відповідач посилається на нікчемність умов кредитного договору в частині визначення денної процентної ставки за користування кредитом в розмірі, що не відповідає положенням ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Питання щодо розміру процентної ставки за договорами споживчого кредитування врегульовані положеннями Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набрала чинності 24.12.2023.
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Отже, укладаючи 13.06.2024 кредитний договір, який за своєю суттю є договором споживчого кредитування, первісний кредитор не мав права визначати фіксовану проценту ставку у розмірі 1,11 %, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.
Відтак, судом проведено власний розрахунок заборгованості по відсотках за кредитним договором за процентною ставкою 1% за період з 13.06.2024 по 27.11.2024 з урахуванням сплати 6249,6 грн.:
12 000 грн х 1 % : 100 % = 120 грн х 167 днів (з 13.07.2024 по 27.11.2024) = 20040,00 грн.
20040,00 грн. - 6249,6 грн. = 13 790,4 грн.
Таким чином, розмір заборгованості процентів, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором 13 790,4 грн.
Стосовно вимог про стягнення штрафу в розмірі 4900 грн. за прострочення виконання відповідачем кредитних зобов'язань, то слід зауважити наступне.
Загальновідомою є та обставина, що з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX.
Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» було доповнено розділ «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України пунктом 18 наступного змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Прийняття такої законодавчої зміни обумовлено складністю фінансово-економічної ситуації в Україні, що зумовлена військовою агресією. Відповідне регулювання цивільних правовідносин має тимчасовий характер і узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже введене законодавче обмеження прав кредитора на отримання штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання боржника під час дії режиму воєнного стану направлене на забезпечення реалізації засад справедливості, добросовісності і розумності у цивільних правовідносинах.
Відповідно до обставин спірних правовідносин судом встановлено, що прострочення відповідачем виконання кредитних зобов'язань мало місце в період строку дії кредитного договору з 13.06.2024 по 27.11.2024, тобто після введення режиму воєнного стану на території України.
За таких обставин покладання на відповідача обов'язку зі сплати кредитору (позивачу) штрафних санкцій у вигляді неустойки (штрафу) у сумі 4900 грн., право на нарахування якого для кредитора передбачено п. 4.1 кредитного договору, суперечить діючому тимчасовому правовому регулюванню цивільних правовідносин та засадам справедливості і розумності, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Таким чином, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, та достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, а також, враховуючи, що відповідач отримав кредитні кошти за кредитним договором, однак свої зобов'язання за таким договором належним чином та у визначені сторонами строки не виконав, порушивши умови договору, у зв'язку з чим має прострочену заборгованість перед позивачем в розмірі 25 910,4 грн., з яких: 11520,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням; 13 790,4 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 600,00 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту, то суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 3 028 грн.
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (25 910,4х100: 35231,2 = 73,54%), то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 2 226,79 грн. судових витрат по оплаті судового збору (3028 х 73,54 : 100 = 2 226,79).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 141, 178, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», розташованого по вул. Симона Петлюри, 30 в м. Києві, код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за кредитним договором на загальну суму 25 910,4 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2 226,79 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон