Справа № 490/2292/25
нп 2-а/490/93/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
12 листопада 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Шведюк Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови від 13 січня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 31 березня 2025 року для розгляду справи визначено головуючого суддю Шолох Л.М.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 квітня 2025 року позов залишено без руху.
На виконання цієї ухвали позивачем надано заяву від 29 квітня 2025 року.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 травня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.
Стосовно позивача тво. офіцера адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення від 10 січня 2025 року № 15.
З цього протоколу слідує, що 10 січня 2025 року поліцейськими УПП в Миколаївській області до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 був доставлений громадянин ОСОБА_1 для складення протоколу про адміністративне правопорушення у зв'язку із тим, що 10 січня 2025 року близько 06.50 год. поліцейськими УПП в Миколаївській області спільно з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 біля будинку № 98а по АДРЕСА_2 було зупинено останнього, який не мав при собі документів. В подальшому, під час перевірки наявності при собі військово-облікових документів було виявлено адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 , яке полягає у тому, що він , в особливий період, в порушення частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його та повідомив, що при собі військово-облікового документа не має, мобільного застосунку «Резерв+» не має, чим вчинив правоворушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
У цьому протоколі вказано, що його розгляд призначено на 13 січня 2025 року. У графі пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності стоїть примітка «відмовився».
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 від 13 січня 2025 року № 8 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненому в особливий період, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп.
Ця постанова винесена за відсутності позивача, оскільки на призначений день та час розгляду справи він не з'явився, будь-яких клопотань чи заяв не надав.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Нормами п. 12, 13 Положення №154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Частина третя статті 210-1 КУпАП визначає, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року оголошено та проведено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Строк мобілізації продовжено до лютого 2026 року.
Як слідує із матеріалів справи позивач є громадянином України та військовозобов'язаною особою (50 років). Відтак, позивач відповідно до статті 22Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зобов'язаний мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його на вимогу визначеної цією статтею уповноваженою особою.
У своєму відзиві відповідач вказує на те, що позивач не мав при собі військово-облікового документа, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Судом досліджено відеозапис за участі ОСОБА_1 , здійснений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 10 січня 2025 року. З цього запису слідує, що позивач підтвердив, що він не має при собі військово-облікового документа станом на 10 січня 2025 року, зміст протоколу про адміністративне правопорушення йому відомий та зрозумілий, про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення він повідомлений. Позивач відмовився від підпису на протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких клопотань з приводу складення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення позивач не заявляв.
Із зазначеного слідує, що станом на 10 січня 2025 року позивач не мав при собі військово-облікового документа, що і не заперечується ним у позовній заяві та додаткових поясненнях. Під час розгляду справи позивачем не зазначено про наявній у нього військово-облікового документа, копій такого документа суду не надано. Копії військово-облікового документа старого зразка суду також надано не було.
Позивачем не виконано визначений статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» про необхідній мати при собі військово-облікові документи у період мобілізації. Незадовільний стан здоров'я (наявність хвороб) позивача та незадовільний стан здоров'я його дружини не можу бути підставою для звільнення від обов'язку мати при собі військово-обліковий документ під час мобілізації.
Наявність у відповідача можливості отримати інформацію про позивача через взаємодію з інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами також не звільняє позивача від виконання визначеного статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов'язку.
Суд відхиляє доводи позивач про те, що він не мав можливості ознайомитися із документами, які складалися працівниками ТЦК через відсутність окулярів та погане розуміння української мови, оскільки він є болгарином та українську мову не вивчав. З наданого відповідачем відеозапису слідує, що спілкування працівником ТЦК здійснювалося українською мовою. На запитання українською мовою, позивач надавав відповіді по суті поставлених питань, та зокрема зазначив, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення, складений стосовно нього, йому зрозуміло.
Доводи позивача про відсутність ЄДРПОУ у Центрального районного центру комплектування та соціальної політики не заслуговують на увагу, оскільки предметом спору у цій справі є правомірність оскаржуваної позивачем постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Отже, адміністративний позов слід залишити без задоволення а оскаржувану постанову залишити без змін.
Судові витрати відносяться на рахунок позивача.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови від 13 січня 2025 року №8 - залишити без задоволення.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 від 13 січня 2025 року № 8 - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 272 КАС України.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Л.М. Шолох