Справа № 489/8543/25
Провадження № 1-кп/489/849/25
про закриття кримінального провадження
11 листопада 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва в складі
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
потерпілого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025 за № 12025152040000927, про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Новоселівка Миколаївського району Миколаївської області, громадянки України, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , одруженої, офіційно не працевлаштованої, з професійно-технічною освітою, раніше не судимої,
- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
І. Суть питання, що вирішується ухвалою
На розгляд Інгульського районного суду міста Миколаєва надійшло клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , дії якої кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України. У клопотанні прокурор вказав, що ОСОБА_4 вперше вчинила не тяжкий злочин, примирилась з потерпілим, відшкодувала завдану шкоду та усунула заподіяні збитки.
Потерпілий подав заяву, у якій вказав, що не заперечує проти закриття справи на.
ІІ. Позиції сторін кримінального провадження
Під час судового засідання прокурор підтримав клопотання про закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого у зв'язку з примиренням обвинуваченої з потерпілими.
Обвинувачена погодилась з клопотанням прокурора, просила закрити кримінальне провадження відносно неї у зв'язку з її примиренням з потерпілими. Пояснила, що вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає повністю. Відшкодувала потерпілому завдану шкоду. Підтвердила обізнаність щодо наслідків закриття кримінального провадження на підставі ст. 46 КК України.
Потерпілий також просив клопотання прокурора задовольнити, зазначивши що з обвинуваченою примирився, остання відшкодувала йому завдану шкоду, жодних претензій до неї не має.
ІІІ. Встановлені судом обставини
Згідно повідомленої ОСОБА_4 підозри, вона 25.08.2025 о 09:25 керувала технічно справним автомобілем «CHERY KIMO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась у світлий час доби по проїжджій частині просп. Миру зі сторони просп. Богоявленського, в напрямку вул. 1-ї Лінії, в м. Миколаєві.
Рухаючись в обраному напрямку в лівій смузі для руху, водій ОСОБА_4 наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований в районі перехрестя з вул. Будівельників, порушила вимоги п.п. 2.3.«б», 18.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі по тексту ПДР), а саме наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 ПДР «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 додатку 2 ПДР «Пішохідний перехід», перед яким в правій смузі для руху зупинився невстановлений легковий автомобіль, надаючи перевагу в русі пішоходам, проявила особисту неуважність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, а також до дорожньої обстановки та її змінам, хоча зобов'язана була постійно її контролювати і мала таку можливість, своєчасно не вжила заходів до зниження швидкості, аж до повної зупинки керованого нею автомобіля, не переконалась, що на пішохідному переході відсутні пішоходи, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжила рух у обраному нею напрямку, внаслідок чого допустила контактування передньою правою, боковою частиною кузова автомобіля з пішоходом ОСОБА_5 , який перетинав проїжджу частину просп. Миру в межах пішохідного переходу та рухався з права наліво відносно напрямку її руху.
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження у вигляді трьохщиколоткового відкритого перелому лівої гомілки зі зміщенням уламків, вивиху стопи, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
IV. Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали
Згідно з ч. 2 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п. п. 5-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.
Кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ст. 46 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України відноситься до нетяжких злочинів. Крім того суб'єктивна сторона останнього характеризується необережною формою вини.
З роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові №12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» вбачається, що умовою звільнення особи (обвинуваченого, підсудного) від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілим (ст. 46 КК) є вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості. Примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів. Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. За наявності передбачених у ст. 46 КК підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Під час вирішення питання про закриття кримінального провадження суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченої. Зокрема, ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності раніше не притягувалась, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на момент вчинення правопорушення у стані алкогольного або будь-якого іншого сп'яніння не перебувала, примирилася з потерпілим, повністю відшкодувала завдану потерпілому шкоду, просила закрити кримінальне провадження та звільнити її від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання про закриття кримінального провадження, оскільки жодних обмежень, визначених діючим Кримінальним процесуальним кодексом України або Кримінальним кодексом України, не вбачається.
V. Інші питання, які вирішуються судом при постановленні ухвали
У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати (ч. 1 ст. 124 КПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.
Процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів (ч. 1 ст. 118 КПК України). Процесуальні витрати виникають і пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Отже, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 справа №598/1781/17, постанова Верховного Суду від 02.12.2021 справа №449/1689/19).
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
За відсутності заборон визначених зазначеною нормою, суд вважає за можливе скасувати раніше обрані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а також на підставі ст. 100 КПК України вирішити питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання щодо речових доказів, суд враховує наступне.
Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно зі статтями 171-174цього Кодексу. При цьому гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку,тоді як документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання (п.п. 5, 7 ч. 10 ст. 100 КПК України).
Керуючись ст.ст. 100, 124, 126, 284-288, 314, 371, 372, 376 КПК України, ст. 46 КК України, суд, -
1. Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим ОСОБА_5 , закривши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025 за № 12025152040000927.
2. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 10 696 (десять тисяч шістсот дев'яносто шість) гривень 80 копійок.
3. Скасувати арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 02.09.2025 у справі № 489/6876/25, а саме автомобіля «CHERY KIMO», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
4. Речові докази:
- автомобіль «CHERY KIMO», реєстраційний номер НОМЕР_1 - вважати повернутим власнику ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1