Справа № 489/3218/24
Провадження № 1-кс/489/2990/25
11 листопада 2025 року місто Миколаїв
Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 62024150010000060 від 17.01.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 та ч. 1 ст. 361-2, ч. 3 ст. 28 та ч. 2 ст. 361-2 КК України,
Захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні 22.10.2025 заявив усне клопотання про відвід судді ОСОБА_5 , в обґрунтування якого зазначив, що суд знімав питання обвинуваченого до свідка ОСОБА_6 , які стосувалися ухвалення вироку у даній справі.
Захисник та обвинувачений в судовому засіданні заяву про відвід судді ОСОБА_5 підтримали просили її задовольнити. В обґрунтування заяви пояснили, що у цьому кримінальному провадженні суддею ОСОБА_5 ухвалювався вирок щодо інших обвинувачених на підставі укладених з ними угод, зокрема й щодо обвинуваченої ОСОБА_6 . Вважають що, суддя є упередженим, оскільки він обізнаний з обставинами справи у зв'язку з ухваленням вказаного вироку. При цьому захисник та обвинувачений зазначили, що про ухвалений вирок на підставі угод їм стало відомо під час судового засідання 22.10.2025. Крім того зазначили, що під час допиту ОСОБА_6 в якості свідка суд знімав питання сторони захисту, які стосувались процедури укладення з нею угоди у кримінальному провадженні, що на їх думку також свідчить про упередженість судді.
Прокурор в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд заяви про відвід без його участі та в зв'язку з необґрунтованістю відмовити у її задоволенні.
Дослідивши заяву про відвід та наведені у ній підстави, суддя дійшов таких висновків.
Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні визначені ст. 75 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Критерії визначення неупередженості судді сформовані Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року (заява № 21722/11) зазначив, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із суб'єктивним критерієм із врахуванням особистих переконань та поведінки конкретного судді, тобто, чи мав суддя особисту упередженість або, чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 рішення).
Отже, особиста безсторонність судді презюмується, доки не встановлена на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо його неупередженості.
Поряд з цим, до виправданих побоювань щодо неупередженості судді не може належати незгода учасника провадження з процесуальними рішеннями судді. У випадку наявності такої, КПК України встановлює засаду забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
З огляду на зазначене, обставини незгоди учасників з процесуальними рішеннями, діями чи бездіяльністю головуючого судді, а саме посилання заявника на зняття судом питань сторони захисту поставлених свідку в судовому засіданні, не є підставою для відводу судді в даному провадженні, оскільки вказане не викликає сумніву в неупередженості судді.
Посилання сторони захисту на упередженість судді з посиланням на ухвалення у цьому кримінальному провадженні вироку щодо інших обвинувачених також не можуть бути прийняті судом до уваги.
Кримінальним процесуальним законодавством України не визначається участь одного й того самого судді у судовому провадженні на підставі угод повторною участю судді у кримінальному провадженні, що відповідно до статті 76 КПК України могло б стати підставою для відводу.
У відповідності до чч.1, 3 ст. 474 КПК України функція суду в провадження на підставі угоди є її затвердження або навпаки. В разі затвердження - суд ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
В свою чергу, угода про визнання винуватості встановлює у відповідності до ч. 1 ст. 472 КПК України для її сторін - формулювання обвинувачення, його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
В обвинувальному вироку від 20.06.24 на підставі угоди не зазначене прізвище ОСОБА_3 , а вказівка на іншу особу, її посаду, її дії, є складовою кримінальних правопорушень, винуватість в яких визнали засуджені і стосується лише їх.
Національне законодавство України побудовано в такий спосіб, що саме по собі ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості стосовно однієї із декількох обвинувачених осіб, не має преюдиційного значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а сам факт визнання винуватості одним обвинуваченим не є доказом вини решти.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що стороною захисту вже був заявлений відвід з цих же підстав та ухвалою суду від 22.07.2024 в його задоволенні було відмовлено.
Отже, твердження обвинуваченого про те, що про наявність вироку суду від 20.06.2024 він дізнався лише 22.10.2025 не відповідають дійсності.
Повторно заявлений відвід з тих же підстав свідчить про зловживання стороною захисту таким правом.
Будь яких інших обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді ОСОБА_5 у даному провадженні, суддею не встановлено.
За таких обставин у задоволенні заяви про відвід судді має бути відмовлено.
Керуючись ст.ст. 75, 81 КПК України, суддя
В задоволенні заяви захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1