Справа №487/4059/25
Провадження №2/487/2297/25
10.11.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №75951214 у розмірі 12 358,00 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.07.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75951214, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.
21.12.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Управління активами» укладено договір факторингу №2 112 від 21.12.2021 року за умовами якого останній набув право вимоги в тому числі за договором №75951214 від 25.07.2021 р.
31.03.2023 між ТОВ «ФК «Управління активами» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року, за умовами якого останній набув право вимоги в тому числі за договором №75951214 від 25.07.2021 р.
Відповідно до реєстру прав вимог до договору факторингу ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 12 358,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 8 358,00 - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умов договору, відповідач не виконав свого зобов'язання та не здійснив відповідного платежу для погашення заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ні на рахунки попередніх кредиторів.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за договором позики №75951214 від 25.07.2021 р. у розмірі 12 358,00 грн., що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 28.08.2025 відкрите провадження у справі та призначений судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою суду від 23.06.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
26.06.2025 представник позивача надав до суду клопотання в якому просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
21.07.2025 року представник відповідача подала відзив, в якому вказала, що не визнає позовних вимог ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про стягнення заборгованості за договором позики, оскільки витяг з Реєстру боржників не обґрунтовує позовні вимоги позивача, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), позивачем не надано доказів того, що саме відповідач був зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», не підтверджено отримання ним логіну та пароля в системі, не підтверджено подання ним заявки на отримання кредиту, а також, що він був ознайомлений з умовами договору. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору. Отож відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту. Позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений договором, чи законом. Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Звертає увагу суду, що відповідач несе службу в лавах ЗСУ, є учасником бойових дій.
24.07.2025 представник позивача надав відповідь на відзив, в якій зазначає, що посилання представника відповідача, щодо не укладання договору позики №75951214 є необгрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики відповідачем підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому на думку позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище. В матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів відповідачу, а посилання представника відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Саме по собі посилання представника відповідача у відзиві на те, що позивачем не надано докази перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, на думку позивача - не заслуговують на увагу. ОСОБА_1 , будучи стороною вказаного правочину, мав можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на його карткові рахунки, указані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки йому не належать, оскільки лише відповідач має доступ до свого рахунку. Доводи представника відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами - є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань. Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2.7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить відповідача.
24.07.2025 представник позивача надала заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначила, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Щодо позовних вимог ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в частині стягнення з Відповідача процентів за договором позики №75951214 від 25.07.2021, зазначає, що за умовами п.п.2.1, 2.2, 2.3 договору позики позика надається у сумі 4000,00 гривень, процентна ставка 1,99%. Строк кредитного договору становить 15 днів. Тому, нарахування відсотків повинно було б здійснюватися кредитором виключно в межах 15-ти денного строку, на який укладено договір позики, із застосуванням визначеної у ньому процентної ставки, тобто, 1,99% в межах розрахункового періоду. Відтак, обґрунтованим є нарахування процентів за користування кредитом за договором позики №75951214 від 25.07.2021, за період з 25 липня 2021 року по 08 серпня 2021 року. Отже, з урахуванням викладеного вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення в сумі 5 114,40 грн.
Як вбачається із наданого суду розрахунку заборгованості за договором позики нараховувались протягом строку, на який надавалась позика, а саме, протягом 15 днів, та після закінчення цього строку ще 90 днів. Позивачем не надано доказів того, що в даному випадку до договору було застосовано пролонгацію та змінено строк кредитування, за згодою обох сторін правочину, як не було і укладеної додаткової угоди про продовження строку. Таким чином, за вказаним договором позики, проценти за користування грошовими коштами можуть бути нараховані лише протягом 15 днів, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти, із врахуванням дня повернення позики.
Відповідача не було повідомлено про укладення договорів факторингу між попередніми кредиторами та позивачем, а також відсутні докази направлення повідомлення про зміну кредитора.
24.07.2025 представник позивача надала заяву про застосування строку позовної давності. В обґрунтування заяви зазначає, що строк позовної давності сплинув 09.08.2024 року, проте позивач звернувся до суду 16.06.2025 року. Відповідно п. 2.2. договору позики № 75951214 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 25.07.2021 року укладеного між ТОВ “1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», (правонаступником якого є позивач ТОВ «Фінпром маркет») та ОСОБА_1 , зазначено що: «дата повернення позики (останній день) 09.08.2021», це підтверджується «додатком №1 таблиця обчислення загальної вартості кретиту» до договору, що означає, що при відсутності платежу в зазначений строк з наступного дня позивачу стає відомо про порушення його права, у зв'язку з чим, починається дія трьохрічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. Відповідно до Правил надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною до договору: 2.25. Строк Позики - період часу, на який Товариство надає Позику Позичальнику відповідно до умов Договору позики (із зазначенням кінцевої дати Строку Позики) та який може бути змінено у випадку продовження строку користування позикою за ініціативою Позичальника в порядку, передбаченому розділом 7 цих Правил, або зміни кінцевої дати Строку Позики у відповідності до п. 6.8 цих Правил. Проте, вказані Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не підписані відповідачем, в тому числі і у виді електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме із цими Правилами ознайомився відповідач та погодився з ними, підписуючи договір позики №75951214 від 25.07.2021, відтак є недоведеним, що сторони договору обумовили сплату відсотків за понадстрокове користування отриманими у позику коштами.
Оскільки позов подано після спливу встановленого строку, відповідач просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
28.07.2025 представник позивача подав заперечення на заяву про застосування строків позовної давності. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за договором позики) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено, так як позивачем заявлено позовні вимоги у травні 2025 року про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики, а договір позики було укладено 25.07.2021 року. Таким чином, строк позовної давності не пропущений, а відтак відсутні підстави для звернення позивача до суду із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності.
18.09.2025, 29.09.2025 надала заяви про розгляд справи без участі відповідача та його представника, в позові просила відмовити.
23.09.2025 представник позивача надав до суду клопотання в якому просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив про їх задоволення.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 25.07.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75951214, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора JKwl304UDw.
Відповідно до п. 2 Договору про надання позики: сума позики становить 4 000,00 грн., строк позики становить 15 днів, процентна ставка (базова, фіксована) за користування позикою становить 1,99 % в день.
Договір позики було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» такий Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн.
21.12.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Управління активами» укладено договір факторингу №2112 від 21.12.2021 року за умовами якого останній набув право вимоги в тому числі за договором №75951214 від 25.07.2021 р.
31.03.2023 між ТОВ «ФК «Управління активами» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року за умовами якого останній набув право вимоги в тому числі за договором №75951214 від 25.07.2021 р.
Відповідно до реєстру прав вимог до договору факторингу ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 12 358,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 8 358,00 - сума заборгованості за відсотками.
До позову додано розрахунок суми заборгованості ОСОБА_1 за період з 25.07.2021 року по 28.05.2025 року, який здійснив позивач, на загальну суму 12 358,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 8 358,00 - сума заборгованості за відсотками.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадкуТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли сааме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Також відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зазначає, що «з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів».
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що договір № 75993812 від 25.07.2021 підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позикодавця та уклав кредитний договір шляхом введення одноразових ідентифікаторів.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк чи інша фінансова установа надає кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 року у справі №761/1543/20, від 23.02.2022, у постанові від 19.01.2022 року у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 року у справі №554/8549/15-ц.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Оцінивши надані позивачем докази, суд вважає доведеним, що 25.07.2021 року між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», правонаступником якого на підставі договорів факторингу є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 75993812, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн. строком на 15 днів зі сплатою за користування кредитними коштами 1,99 % річних в день.
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконав, то у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», яка в подальшому за договорами факторингу перейшла до позивача ТОВ «Фінпром маркет».
Разом з тим, вирішуючи питання про розмір заборгованості за кредитним договором суд вважає, що стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000,00 грн., а також 1 194,00 грн. процентів за користування кредитом (1,99 % в день) за період з 25.07.2021 року по 09.08.2021 року (в межах строку дії договору позики №75951214 від 25.07.2021).
Позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами в розмірі 8 358,00 грн., однак не надав суду жодних доказів щодо підстав та способу нарахування заборгованості за відсотками у пред'явленому розмірі. Також суду не надано доказів пролонгації кредитного договору, яка передбачена розділом 7 Правил надання грошових коштів у позику.
Суд звертає увагу позивача на те, що припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги про дострокове поверненння кредиту згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах, тобто у випадку подальшого прострочення виконання зобов'язання, права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28.03.2018 року у справі №14-10цс18, та у постанові від 06.02.2019 року у справі № 175/4753/15-ц.
У зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими, правові підстави для стягнення відсотків, нарахованих після 09.08.2021 року відсутні.
Що стосується доводів відповідача на те, що на час подання позову закінчився строк позовної давності суд зазначає, що згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 1 Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236 було установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Таким чином, карантин діяв в період з 11.03.2020 року до 30.06.2023 року.
Пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який зупиняв перебіг строку позовної давності на період дії воєнного стану, тобто з 22.02.2022 року і до його закінчення, було виключено лише на підставі Закону України №4434-IX від 14.05.2025 року, який набув чинності через три місяці з дня його опублікування, а саме з 03.06.2025 року.
Враховуючи те, що строк дії кредитного договору закінчився 09.08.2021 року, а позов подано до суду 18.05.2025 року, суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено.
На підставі викладеного, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 5 194, 00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн. підтверджуються: Договором №01-11/24 від 01.11.2024 про надання правничої допомоги; Додатком №1 до Договору; Додатками №2 до Договору; витягом з Акту №10-П приймання-передачі надання правничої допомоги, Актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги; Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 20.03.2025; ордером на надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2024; копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Ткаченко Ю.О.
Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог, суд вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №159/5837/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
З огляду на викладене, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, заявлені позивачем вимоги, їх складність та об'єм досліджених судом доказів, а також принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, пропорційно до розміру задоволених вимог, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки 1 500,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1 017,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики від 25.07.2021 року №75951214 в сумі 5 194 грн, з яких 4 000 грн. тіло кредиту та 1 194 грн. проценти за користування кредитними коштами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 017,40 грн. та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 1 500 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФінпромМаркет», адреса: м.Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, будинок 9-А офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: С.М. Афоніна
Повний текст рішення складено 13.11.2025.