Справа № 521/19715/25
Номер провадження:1-кс/521/4065/25
13 листопада 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса клопотання дізнавача СД відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025164470000333 від 10.11.2025 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,
Дізнавач СД відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області звернувся до слідчого судді, з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025164470000333 від 10.11.2025 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що сектором дізнання відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженні № 12025164470000333, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.11.2025, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Встановлено, що 10.11.2025 до чергової частини відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення 102 від працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 в складі екіпажу «ОКЕАН-404» про те, що 10.11.2025 приблизно о 09:20 год за адресою: АДРЕСА_1 , було зупинено автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає: АДРЕСА_2 , який пред'явив посвідчення водія серії НОМЕР_2 на своє ім'я, що за наявними базами даних не значиться, містить ознаки підробки. В ході проведення огляду місця події зазначене посвідчення водія вилучено та поміщено до сейф-пакету для відправлення на дослідження. (ЖЕО 37223) та відповідний рапорт від працівника ІНФОРМАЦІЯ_1 в складі екіпажу « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Окрім того, в ході перевірки посвідчення водія, а саме: шрифт тексту не відповідає встановленому зразку, також згідно ІПНП за зазначеною серією та номером посвідчення водія видане на іншу людину, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Таким чином, 10.11.2025 дізнавачем СД відділу поліції № 1 ОРУП № 1 проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_3 , за участю ОСОБА_5 , в ході якого посвідчення водія з серією та номером НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вилучено та упаковано до сейф-пакету № ICR0178334. В ході огляду місця події залучено співробітника ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підтвердив обставини, викладені в поданому рапорті.
Постановою дізнавача від 10.11.2025 посвідчення водія з серією та номером НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні та буде направлено на дослідження за експертними спеціальностями 2.1. «Дослідження реквізитів документів», 2.3 «Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів».
На підставі зазначеного, вилучене посвідчення водія серією та номером НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матеріальним об'єктом, який може бути використано, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Для встановлення істини з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин по кримінальному провадженню в ході досудового розслідування виникла необхідність в проведенні слідчих дій, в тому числі проведенні експертизи, без результату якої неможливо встановити істину по справі.
У зв'язку з викладеним, у органу досудового розслідування виникла необхідність в арешті посвідчення водія з серією та номером НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке має суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, враховуючи, що вилучене 10.11.2025 посвідчення водія з серією та номером НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є предметом кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та визнано речовим доказом, з метою збереження речових доказів, а також слідів від кримінального правопорушення, які містяться на ньому, дізнавач просить накласти арешт на вилучене майно.
Постановою дізнавача від 10.11.2025 року вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Підставою для накладення арешту на майно, відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України є збереження речових доказів.
Дізнавач СД відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 надала до суду заяву відповідно до змісту якої просила здійснити розгляд клопотання за відсутності її та прокурора, клопотання підтримала, просила задовольнити.
Власник майна ОСОБА_5 , в якого воно було вилучено, надав до суду заяву відповідно до змісту якої просив розгляд клопотання здійснити за його відсутності та просив прийняти рішення на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суть клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
На підставі викладеного та враховуючи, що дізнавач своєчасно звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, у зв'язку з чим, слідчий суддя, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання дізнавача.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно. Отже, наведеною вимогою законодавства передбачено зазначення в ухвалі слідчого судді лише заборони та обмеження щодо розпорядження або користування майном, тому слідчий суддя із врахуванням вимог клопотання дізнавача про арешт майна із забороною користування, розпорядження та відчуження, приходить до висновку про зазначення в ухвалі слідчого судді заборони користування та розпорядження майном.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання дізнавача - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене майно 10.11.2025 року під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , у ОСОБА_5 :
- посвідчення водія з серією та номером НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заборонити розпоряджатись та користуватись зазначеним майном до прийняття рішення по кримінальному провадженню.
Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити дізнавачу та прокурору.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1