Справа №504/1546/25
Провадження №1-кп/504/609/25
13.11.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025161200000100 від 22.02.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.153, ч.6 ст.152 КК України,
В провадженні Доброславського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.153, ч.6 ст.152 КК України.
В судовому засіданні прокурор Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки строк раніше обраного судом запобіжного заходу спливає, а перебуваючи на волі останній може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник-адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, пояснивши, що їх позиція не змінилася, вважав заявлені ризики необґрунтованими та просив обрати інший альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_7 залишив розгляд клопотання на розсуд суду.
Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 05.06.2025р. відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, а саме до 03.08.2025р.
Останнього разу, ухвалою від 17.09.2025р. строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому продовжено до 15.11.2025р. включно.
Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи принцип презумпції невинуватості, правила поваги свободи особи, приймаючи до уваги, що строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 15.11.2025р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, суд приходить до наступного.
Так, на думку суду, ризики, визначені в ухвалі Доброславського районного суду Одеської області від 05.06.2025р. на теперішній час продовжують існувати.
ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні умисних тяжкого та особливо тяжкого злочинів, зокрема, за який передбачено можливість призначення покарання у виді довічного позбавлення волі. Вказані обставини з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, характеру інкримінованих злочинів свідчать про існування ризику переховування від суду.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Також, ризик впливу на потерпілу та свідків здається суду явно переконливим, оскільки обвинувачений шляхом вмовляння, переконання чи погроз може вплинути на них з метою зміни показань під час судового розгляду.
Реальна небезпека чинення тиску на свідків може мати місце на початковій стадії досудового розслідування цієї справи, і може зменшитись лише з певним часом (справа «Летельє проти Франції», 12369/86, 26 червня 1991 року). На даний час не всі особи по справі допитані. Відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства жоден доказ, зібраний під час досудового розслідування, не має наперед встановленої сили та досліджується безпосередньо під час судового розгляду.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином на першочерговій стадії досудового розслідування є також обґрунтованим, так як підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може підшукати свідків або речові та інші докази, які можуть спотворювати факти, що перешкоджатиме встановленню об'єктивної істини під час здійснення досудового розслідування.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення є обґрунтованим тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_7 може продовжити вчиняти аналогічні правопорушення, так як на даному етапі розслідування вказаного кримінального провадження наявні відомості про вже вчинені ним аналогічні злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності відносно малолітньої потерпілої.
Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п.9 ч.2 ст.131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.
Однак, стороною захисту в супереч положень ст.132 КПК України, не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що заявлені прокурором ризики та обставини, визначені п.п.1-11 ч.1 ст.178 КПК України, є неактуальними та недоведеними.
Продовжуючи ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що саме цей запобіжний захід забезпечить належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено, застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе запобігти доведеним ризикам, зважаючи на обставини справи, дані про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 331, 371 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.153, ч.6 ст.152 КК України - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», обраний обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін та продовжити його дію на строк до двох місяців, а саме до 12.01.2026 року, включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення -для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3