КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ
Справа № 947/42781/25
Провадження № 2/947/7379/25
13.11.2025 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., оглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем,
12.11.2025 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, в якій позивачка просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю разом зі спадкодавцем - ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 2015 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.
Оглянувши позовну заяву, суддя дійшла до висновку про залишення заяви без руху, з наступних підстав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Однією із закріплених у наведеній нормі гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Забезпечення такого права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Абз.2 ч.5 ст.14 ЦПК України визначено, що Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Однак, у позовній заяві не зазначено про наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що забезпечує обмін документами, відносно учасників справи.
За наслідком чого позивачеві необхідно вказати у позові чи окремому документі про наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що забезпечує обмін документами, відносно себе та усіх учасників справи.
Додатково суд зазначає, що на підставі позовної заяви судом під час вирішення питання з відкриття провадження у справі перевіряється територіальна юрисдикція справи відповідному суду.
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі №462/7217/18.
Звертаючись з даною позовною заявою до суду позивач просить встановити факт постійного проживання їх із спадкодавцем на час відкриття спадщини, з зазначенням що відповідний факт необхідний позивачеві для доведення факту прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, у відповідності до зазначених позивачкою у позові доводів, до спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить нерухоме майно:
- квартира АДРЕСА_2 ;
- частка садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ;
- частка земельної ділянки, площею 0,0600 га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123755300:02:006:0809.
Приймаючи викладене, суд зазначає, що садкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця або, якщо це місце невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходження основної частини рухомого майна; право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261, 1265 ЦК України(ст.1216-1218,1221,1223,1241 ЦК України).
Право на спадкування є не абстрактним, а цілком конкретним і невіддільним від предмету спадкування (спадкової маси, спадкового майна).
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду наведеного у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 за правилами чинного ЦПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном, а тому за правилами ч. 1 ст. 30 ЦПК України, повинен пред'являтися за місцем знаходження вказаного нерухомого майна.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині 3 статті 30 ГПК України (ч.1 ст.30 ЦПК України) необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном або певними діями, пов'язаними з цим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного процесуального законодавства виключна підсудність застосовується як до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
З урахуванням наведеного, оскільки позивачкою заявлено позов про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, з метою доведення факту прийняття спадщини, що складається з визначеного позивачем нерухомого майна, суддя доходить до висновку, що вимоги за даним позовом стосуються нерухомого майна, а відтак визначення територіальної підсудності даної справи підлягає за правилами виключної підсудності встановленої ч.1 ст. 30 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" якщо майно розташоване або знаходиться у різних районах міста чи в різних містах, то позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини майна, вартість якої перевищує вартість тих, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.
Приймаючи викладене, оскільки вимоги позивача за даним позовом пов'язані з нерухомим майном, яке розташоване за різними районами, підсудність даної справи має визначатись за місцезнаходженням основної частини майна, вартість якої є найвищою серед вартості об'єктів нерухомого майна, щодо якого стосуються заявлений позов, за правилами виключної підсудності.
Оглянувши матеріали справи, суддею встановлено, що позивачем до позову не надано належних доказів на підтвердження ринкової вартості об'єктів нерухомого майна або вартості аналогічного за характеристиками майна, якого стосуються вимоги за пред'явленим позовом, станом на час пред'явлення позову до суду, за наслідком чого суд позбавлений можливості перевірити територіальну юрисдикцію справи цьому суду.
Додатково судом зазначається, що постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» № 20 від 22.12.1995 р. зі змінами та доповненнями від 25.05.1998 р. визначено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.
Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Суд зазначає, що дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна.
За наслідком чого позивачеві необхідно надати докази на підтвердження ринкової вартості об'єктів нерухомого майна, з яким пов'язані вимоги у даній справі, а саме нерухоме майно яке зазначене як спадщина після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- квартира АДРЕСА_2 ;
- частка садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ;
- частка земельної ділянки, площею 0,0600 га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5123755300:02:006:0809.
Роз'яснити позивачеві, що у разі надання до суду додаткових документів до позовної заяви в порядку усунення недоліків, у відповідності до ч.1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен надати додаткові докази скерування їх копій іншим учасникам справи.
Частинами 1, 2 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Оскільки встановлено не відповідність позовної заяви вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, суддя вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, підлягає залишенню без руху та слід надати позивачеві строк для усунення вказаних недоліків поданої заяви, терміном у п'ять днів з дня отримання копії ухвали, та роз'яснити, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.
Керуючись ст. ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем - залишити без руху.
Надати позивачеві строк для усунення недоліків поданої заяви - п'ять днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що у разі виконання недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків поданої заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Калініченко Л. В.