Справа № 947/36721/25
Провадження № 3/947/4873/25
13.11.2025 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , молодшого сержанту командира 2 відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби Військової частини НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 447121 від 08.09.2025 року) -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 447121 від 08.09.2025 року, що повторно, протягом року, а саме: 08.09.2025 року о 09:20 год., за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, біля будинку № 35, водій ОСОБА_1 (далі - особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував автомобілем марки «MITSUBISHI», номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови та координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, почервоніння очей, після чого відмовилася від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі.
За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.130 КУпАП.
Згідно п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин
ОСОБА_1 пояснив суду, що з протоколом про адміністративне правопорушення не згоден, транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння не керував, являється військовослужбовцем ЗСУ (молодший сержант командир 2 відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби Військової частини НОМЕР_1 ) і перед виїздом з місця дислокації на завдання, він та інших військовослужбовців перевіряють щодо цих фактів, у зв'язку із стислими строками він відмовився від проходження тесту на відправився виконувати наказ командира. Надав до суду службове розслідування на 34 аркушах.
Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до наступного переконання.
Згідно пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10жовтня 2001№ 1306 (далі - Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил).
Невиконання вказаних правил утворюють склад правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Згідно ст.130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).
Згідно із ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є: 1) керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого); 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, коли особі інкримінується керування транспортним засобом у стані сп'яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом.
Тобто доказуванню підлягають такі обставини: 1) керування особою транспортним засобом та 2) перебування цієї особи у стані сп'яніння (наркотичного, алкогольного чи іншого) або відмова від проходження медичного огляду на стан такого сп'яніння.
У постанові від 20 лютого 2019 по справі №404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Крім того, за змістом закону, суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.
Відповідно до п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а (провадження №К/9901/21130/18) зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Відеозапис віднесений ч. 1ст. 251 КУпАПдо джерел доказів.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис це процеси фіксації динамічних властивостей об'єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.
Згідно Акту службового розслідування від 21.09.2025 року, затвердженого Командиром військової частини НОМЕР_1 вбачається, що Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, та на підставі рапорту командира роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 08.09.2025 № 12707/р і наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.09.2025 № 553 «Про призначення службового розслідування за фактом складання адміністративного протоколу за ч.2 ст.130 КУпАП відносно молодшого сержанта ОСОБА_3 », офіцером відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_4 проведено службове розслідування з метою уточнення причин, умов та обставин події, встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб і військовослужбовця, а також для виявлення можливих дій або бездіяльності, що могли сприяти виникненню зазначеного правопорушення. Нормативною базою у розслідуванні були: Дисциплінарний статут Збройних Сил України, Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, Кримінальний кодекс України, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядок проведення службового розслідування (наказ МОУ № 608), наказ МОУ № 260 від 07.06.2018 щодо грошового забезпечення, а також Указ Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.
Із рапорту командира роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 стало відомо, що командир 2 відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби молодший сержант ОСОБА_5 під час руху службовим автомобілем MITSUBISHI OUTLANDER № 2541Р1 був зупинений представниками Національної поліції, після чого відносно нього складено протокол серії ЕПР1 № 447121 від 08.09.2025 за ознаками правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, за порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.
Установлено, що 08.09.2025 близько 08:30 старшим лейтенантом ОСОБА_6 молодшому сержанту ОСОБА_7 було доручено здійснити виїзд службовим автомобілем MITSUBISHI OUTLANDER № 2541Р1 до магазину «Комп'ютери ENTER» за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 50, для придбання кабелю Ethernet довжиною 70 метрів. Перед виїздом молодший сержант ОСОБА_5 пройшов обов'язковий передрейсовий медичний огляд у медичному пункті військової частини НОМЕР_1 , під час якого ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння не виявлено, про що внесено запис № 1050 у дорожньому листі № 2141 службового автомобіля та відповідну відмітку у журналі передрейсового огляду водіїв № 337.
Приблизно о 09:20 цього ж дня службовий автомобіль під керуванням молодшого сержанта ОСОБА_3 був зупинений представниками Національної поліції на проспекті Адміральському в м. Одеса. Поліцейські заявили, що вбачають у військовослужбовця ознаки наркотичного сп'яніння, запропонували пройти медичний огляд, однак молодший сержант ОСОБА_5 повідомив про свій статус військовослужбовця та наполягав на виклику представників Військової служби правопорядку, але його вимога була проігнорована. Перевірка документів тривала близько 40 хвилин; працівники поліції не реагували на вимоги ОСОБА_3 , продовжували висувати йому закиди щодо нібито наркотичного сп'яніння, після чого, отримавши повідомлення, що ВСП викликані не будуть, молодший сержант продовжив рух до військової частини.
Після прибуття до військового містечка № НОМЕР_3 АДРЕСА_2 близько 10:40 молодшого сержанта ОСОБА_3 було направлено старшим лейтенантом ОСОБА_6 до медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , де у присутності старшого лейтенанта ОСОБА_8 та молодшого сержанта ОСОБА_9 проведено експрес-тест SNIPER-5 (партія № 088707) для виявлення п'яти видів наркотичних речовин. Результат тесту був негативним, що підтверджено протоколом медичного огляду від 08.09.2025. Дані дорожнього листа № 2141 та журналу передрейсового огляду водіїв підтверджують належне проходження військовослужбовцем медичного контролю як до виїзду, так і після зупинки поліцією.
У ході опитування командир роти старший лейтенант ОСОБА_10 підтвердив обставини доручення, відсутність будь-яких ознак сп'яніння у підлеглого, проходження ним передрейсового огляду, а також отримання інформації про його зупинку поліцією з подальшим складанням протоколу. Начальник медичної служби лейтенант медичної служби ОСОБА_11 підтвердила, що молодший сержант ОСОБА_5 проходив як передрейсовий, так і післяінцидентний медичні огляди, які не виявили у нього наркотичних речовин або ознак сп'яніння.
Службова характеристика військової частини НОМЕР_4 від 11.09.2025 свідчить, що молодший сержант ОСОБА_5 зарекомендував себе позитивно, завдання виконує добросовісно, проявляє ініціативу, підтримує належні службові стосунки, реагує адекватно на критику. Медична характеристика військової частини НОМЕР_1 підтверджує, що військовослужбовець не перебуває на диспансерному обліку у психіатра чи нарколога, скарг не висловлює, ознак зловживання психоактивними речовинами не має.
За результатами службового розслідування неправомірних дій молодшого сержанта ОСОБА_3 не встановлено, причинно-наслідковий зв'язок між його діями та подією відсутній, вина військовослужбовця не підтверджена жодними доказами. Усі дії ОСОБА_3 були правомірними, обумовленими службовою необхідністю та відповідали вимогам Статутів Збройних Сил України, службових документів, регламентів і наказів.
Ураховуючи викладене, службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2025 № 553, вважати завершеним. До акта службового розслідування додаються матеріали на відповідній кількості аркушів. Офіцер відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 - старший лейтенант ОСОБА_12 .
Частина 2 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність виключно за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за відмову водія від проходження відповідного огляду, причому в обох випадках обов'язковою є наявність юридично значимого факту - виконання особою функцій водія у момент виявлення ознак сп'яніння або пропозиції пройти огляд. Отже, для настання відповідальності недостатньо загальної вказівки на те, що особа нібито перебувала у стані сп'яніння, - має бути доведено, що саме під час керування транспортним засобом вона перебувала у такому стані, а не в якийсь інший, невизначений час. При цьому факт керування повинен бути підтверджений належними доказами (спостереження працівників поліції, фіксація на відеозапис, показання свідків, інші процесуальні джерела), а факт сп'яніння - медичним оглядом, проведеним у порядку, визначеному законом. Ні диспозиція ч.2 ст.130 КУпАП, ні інші норми не допускають презумпції сп'яніння чи автоматичного визнання вини особи лише на підставі формального складання протоколу без відповідного належного доказового наповнення.
Відтак за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 саме під час керування транспортним засобом MITSUBISHI OUTLANDER № 2541Р1 перебував у стані наркотичного сп'яніння, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, є недоведеною, а відповідальність не може ґрунтуватися на припущеннях або загальних посиланнях працівників поліції на «наявність ознак сп'яніння».
Відповідно до статті 266 КУпАП, а також підзаконних нормативно-правових актів МОЗ та МВС України, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння здійснюється у чітко визначеному порядку, із дотриманням процедури, форм і методів фіксації результатів, із залученням уповноваженого медичного працівника та з обов'язковим складенням встановленого зразка медичного документа. Лише результати такого огляду, проведеного відповідно до вимог закону, можуть визнаватися належним і допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП. У цій справі суд враховує, що до виїзду на службовому автомобілі ОСОБА_1 пройшов передрейсовий медичний огляд у медичному пункті військової частини НОМЕР_1 , за результатами якого ознак будь-якого сп'яніння не виявлено, про що зроблено відповідні записи у дорожньому листі та журналі передрейсового огляду. Додатково, після події, у проміжок часу, достатній для виявлення наркотичних речовин у біологічному середовищі, у медичному пункті військової частини проведено тестування на наявність п'яти видів наркотичних речовин за допомогою тесту SNIPER-5, у присутності свідків, за результатами якого також не встановлено жодних наркотичних речовин в організмі ОСОБА_1 , що оформлено протоколом медичного огляду. Натомість відсутні будь-які документи, які б свідчили про проведення стосовно нього належного медичного огляду з ініціативи працівників поліції, а також відсутні результати лабораторних чи інших спеціальних досліджень, які б підтверджували стан сп'яніння. За таких умов суд виходить із того, що єдині наявні в матеріалах справи медичні документи однозначно свідчать про відсутність наркотичного сп'яніння, тоді як твердження працівників поліції не підтверджені належним чином і не можуть мати перевагу над результатами офіційно проведених медичних оглядів.
Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі фактичні дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, свідків, висновками експерта, показаннями технічних засобів, у тому числі відеозаписів, а також іншими документами. При цьому відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях або на доказах, отриманих із порушенням закону. У цій справі протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 447121 є лише первинним процесуальним документом, який фіксує позицію працівника поліції, але не замінює собою доказову базу та не має переваги над іншими доказами. Суд встановив, що обставини, викладені в протоколі, не підтверджені жодним об'єктивним доказом (відеозапис, результати медичного огляду, показання свідків, що узгоджуються між собою), тоді як наявні матеріали військової частини у вигляді передрейсового огляду, експрес-тестування на наркотики, службової та медичної характеристик, висновків службового розслідування, навпаки, свідчать про відсутність стану сп'яніння і про відсутність неправомірної поведінки військовослужбовця. За відсутності належних, допустимих та достатніх доказів складу правопорушення суд зобов'язаний застосувати принцип презумпції невинуватості й усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 тлумачити на його користь, що унеможливлює винесення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 на момент події є військовослужбовцем, який виконував службове завдання, що підтверджується наказами по військовій частині та матеріалами службового розслідування. Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України, військовослужбовці користуються спеціальними гарантіями, у тому числі щодо забезпечення законності під час притягнення їх до юридичної відповідальності. Окрім того, Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» покладає на ВСП функцію забезпечення дотримання законності та прав військовослужбовців, у тому числі під час їх взаємодії з органами Національної поліції. Вимога ОСОБА_1 про виклик представників ВСП була логічною, обґрунтованою та спрямованою на забезпечення належної фіксації події, однак працівники поліції її проігнорували, що свідчить про недотримання належного стандарту поводження з військовослужбовцем. Ігнорування законної вимоги про залучення ВСП позбавило суд можливості отримати об'єктивні та незалежні від поліції дані про обставини зупинки, поведінку військовослужбовця та реальний стан його здоров'я. Відтак такі процесуальні порушення з боку працівників поліції додатково підривають довіру до викладених у протоколі відомостей та не дозволяють визнавати їх безумовно достовірними та достатніми для притягнення військовослужбовця до відповідальності за ст.130 КУпАП.
Результати службового розслідування, проведеного у військовій частині НОМЕР_1 відповідно до наказу командира частини, свідчать, що молодший сержант ОСОБА_1 до виїзду на завдання пройшов передрейсовий медичний огляд, під час виконання доручення діяв у межах отриманого наказу, після зупинки поліцією негайно повідомив свого безпосереднього командира, а після прибуття до військової частини - добровільно пройшов повторний медичний огляд із застосуванням тесту на наркотичні речовини, за результатами якого ознак сп'яніння не виявлено. Службове розслідування не встановило в його діях порушень військової дисципліни, службової недбалості, самовільної поведінки чи порушення статутних вимог. Службова характеристика засвідчує позитивне ставлення військовослужбовця до виконання обов'язків, відсутність зловживань, дисциплінарних проступків та схильності до вживання психоактивних речовин. Медична характеристика підтверджує, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку у нарколога або психіатра, скарг не заявляв, за даними медичної служби не має ознак залежності від наркотичних або токсичних речовин. За сукупністю цих даних суд приходить до висновку, що поведінка військовослужбовця до, під час і після події відповідає вимогам військової служби, а його дії були спрямовані на належне виконання службового завдання та захист власних прав як військовослужбовця. Відсутність будь-яких зафіксованих неправомірних дій з його боку виключає можливість визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
З урахуванням викладеного, оцінивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до однозначного висновку, що органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 447121 від 08.09.2025, не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП. Доказів перебування останнього у стані наркотичного сп'яніння під час керування транспортним засобом не надано; результати передрейсового та післяінцидентного медичних оглядів свідчать про відсутність наркотичних речовин в організмі військовослужбовця; незалежне службове розслідування у військовій частині встановило відсутність будь-яких неправомірних дій з його боку; вимоги про залучення Військової служби правопорядку працівниками поліції були проігноровані, що ставить під сумнів об'єктивність зафіксованих ними обставин. За таких умов у суду відсутні правові підстави для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, оскільки це суперечило б принципам законності, презумпції невинуватості та вимогам до доказування, передбаченим Конституцією України та КУпАП. Відповідно, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.130, 247, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, Суд -
Провадження у справі про притягання до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з ухвалення постанови.
Суддя Київського районного
суду м. Одеси Іванчук В. М.