Єдиний унікальний № 946/8659/25
Провадження № 1-кп/946/526/25
Іменем України
13 листопада 2025 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у місті Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025160000000937, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ізмаїлі Одеської області, громадянина України, із середньою професійно-технічною освітою, не одруженого, працюючого на посаді помічника механіка виробництва в ТОВ «ТІРАС-ТМ «Мозаїка», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,
інші учасники судового провадження: потерпілий ОСОБА_6 .
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
1.05.09.2025 приблизно о 21:20 год., у темний час доби, у суху погоду, без опадів, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «BMW 525» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух у м. Ізмаїлі Одеської області (далі - м. Ізмаїл), по другій смузі проїзної частини пр. Незалежності, яка мала сухе асфальтобетонне дорожнє покриття та була освітлена світлом від ліхтарів міського електроосвітлення, розташованих уздовж проїзної частини, на якій організовано двосторонній рух з окремими проїзними частинами зустрічних напрямків, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, та які складалися з трьох смуг для руху транспортних засобів у кожному напрямку, з боку вул. Бессарабської в напрямку вул. Семінарської, зі швидкістю не менше 84,6 - 88,4 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4., підп. «б» п. 12.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР).
Під час руху по проїзній частині пр. Незалежності м. Ізмаїл водій ОСОБА_3 на керованому ним автомобілі «BMW 525» став наближатися до нерегульованого перехрестя з вул. Сергія Бурлаченка, перед яким розташований нерегульований пішохідний перехід, позначений дорожніми знаками 5.38.1 і 5.38.2 «Пішохідний перехід» Розділу 33 ПДР та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 («зебра») Розділу 34 ПДР.
В цей час на проїзну частину пр. Незалежності м. Ізмаїл, а саме на вищевказаний нерегульований пішохідний перехід, розташований перед перехрестям з вул. Сергія Бурлаченка, вийшла пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка у темпі спокійного кроку стала перетинати проїзну частину пр. Незалежності, рухаючись з боку будинку №55 в напрямку будинку №52 зазначеного проспекту, тобто справа наліво відносно напрямку руху автомобіля «BMW 525».
Під час руху по проїзній частині пр. Незалежності м. Ізмаїл, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого перед перехрестям з вул. Сергія Бурлаченка, маючи реальну і об'єктивну можливість своєчасно виявити нерегульований пішохідний перехід, на якому можуть перебувати пішоходи, а також маючи можливість своєчасно виявити пішохода ОСОБА_7 , яка по даному нерегульованому пішохідному переходу перетинала проїзну частину вказаного проспекту, рухаючись справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, водій ОСОБА_3 , діючи з необережністю та в порушення вимог п. 1.7., підп. «б» п. 2.3. ПДР, не був уважним, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно не відреагував на її зміну, та в порушення вимог п.п. 1.5., 18.1. ПДР, не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху до безпечної та допустимої на даній ділянці вулиці, аж до зупинки автомобіля, та не дав дорогу вказаному пішоходу, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух із зазначеною вище швидкістю, яка значно перевищувала максимальну допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги, чим позбавив себе можливості безпечно керувати транспортним засобом та своєчасно і відповідно реагувати на зміни дорожньої обстановки, у результаті чого на вказаному нерегульованому пішохідному переході скоїв наїзд передньою частиною кузову керованого ним автомобіля «BMW 525» на пішохода ОСОБА_7 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у виді поєднаної травми голови та тулуба, а саме: а) закритої черепно-мозкової травми: рана на обличчі, крововиливи в м'які тканини голови; багатоуламковий перелом черепа з розривами твердої мозкової оболонки; кільцевоподібний перелом кісток основи черепа; дифузний крововилив під м'які мозкові оболонки півкуль, стовбуру головного мозку та мозочка; забій-розміжчення обох лобових, скроневих та тім'яних часток; б) закритої травми правої кінцівки: перелом кісток передпліччя; в) множинні садна на тулубі, які утворились в результаті дорожньо-транспортної події від дії виступаючих частин автомобіля та дорожнього покриття, складають єдиний комплекс поєднаної травми і тому оцінюються в комплексі, були небезпечними для життя та по відношенню до живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть ОСОБА_7 .
2.Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Стаття (частина статті) КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
3.Кримінальний кодекс України
«Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, -
…
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.»
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
4.Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Враховуючи, що учасники судового провадження не піддали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності їх позиції, суд за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням документів, що стосуються його особи, заходів забезпечення кримінального провадження та процесуальних витрат. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.
5.Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення та щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, порушені ним правила безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_7 . Так, обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що 05.09.2025 у темний час доби, але з вуличним освітленням, приблизно о 21:00 год., рухався на своєму автомобілі марки «BMW» 1995 року випуску по пр. Незалежності в м. Ізмаїлі по середній смузі для руху, з боку будівлі технікуму в сторону центра зі значним перевищенням швидкості, а саме приблизно зі швидкістю 90 - 100 км/год. Орієнтовно в районі магазину «АТБ» він побачив пішохода дівчину, яка переходила проїзну частину по пішохідному переходу справа наліво по ходу його руху та дивилася в мобільний телефон. При цьому оглядовості йому перешкоджали припарковані автомобілі праворуч. Він зрозумів, що вона його не бачить та вжив заходів для уникнення зіткнення, вивернувши кермо вліво та застосувавши екстерне гальмування. Почувши свист гальм, дівчина дезорієнтувалась та почала бігти вперед, намагаючись перейти проїжджу частину до кінця, але їй цього не вдалося та він наїхав на неї на лівій частині дороги. Він відразу ж зупинився, вийшов з автомобіля та викликав швидку медичну допомогу. Обвинувачений зазначив, що перед подією він отримав посвідчення водія лише один рік тому, а автомобілем почав користуватися в травні 2025 року. Він розуміє невідворотні наслідки, що настали внаслідок його необережної поведінки та щиро попросив пробачення у потерпілого.
6.Відповідно до п. 1.5. ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
7.Згідно з п. 1.7. ПДР, водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності.
8.Дорожні знаки 5.38.1 і 5.38.2 «Пішохідний перехід» встановлюються праворуч від дороги на ближній межі переходу та ліворуч від дороги на дальній межі переходу відповідно.
9.Дорожніми розмітками 1.14.1, 1.14.2, 1.14.3 «зебра» (у тому числі червоно-білого кольору) позначають нерегульований і регульований пішохідний перехід на проїзній частині дороги чи на велосипедній доріжці, зокрема 1.14.2 - пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод, 1.14.3 - місце переходу осіб з порушенням зору.
10.Згідно з підп. «б» п. 2.3. ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
11.Відповідно ж до п. 12.4. ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
12.Згідно з підп. «б» п. 12.9. ПДР, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3. цих Правил.
13.Пунктом 18.1. ПДР передбачено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
14.Таким чином, досліджені обставини провадження дозволяють суду дійти висновку про те, що ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом, діючи з необережності у формі кримінальної протиправної самовпевненості, порушив п.п. 1.5., 1.7., підп. «б» п. 2.3., п. 12.4., підп. «б» п. 12.9, п. 18.1. ПДР, що спричинило смерть потерпілої, та ці суспільно небезпечні наслідки у виді смерті потерпілої перебувають у прямому причинно-наслідкову зв'язку з порушенням обвинуваченим ОСОБА_3 . ПДР. Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчинені ним кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
15.До обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
16.Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст.92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.
Мотиви призначення покарання
17.При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
18.Як зазначено в ч. 2 ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
19.Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
20.Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
21.Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст. 75 КК, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, але й інші обставини справи.
22.При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, відповідно до якої якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
23.За формальною класифікацією, передбаченою ст. 12 КК, в залежності від санкції статі обвинувачений ОСОБА_3 вчинив необережний тяжкий злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
24.Водночас, як обставина, що має враховуватися судом при призначенні покарання, ступінь тяжкості злочину є оціночною ознакою, яка визначає межі судової дискреції.
25.Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 у справі № 207/5011/14-к, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
26.Суд враховує те, що склад вчиненого ОСОБА_3 злочину відноситься до кваліфікованого, тобто до складу злочину з обтяжуючою обставиною. І хоча обвинувачений ОСОБА_3 вчинив необережний тяжкий злочин, але внаслідок нього настала смерть молодої людини, 2003 р.н., в той час, коли вона правомірно в межах правил перетинала проїжджу частину, а обвинувачений свідомо грубо порушив правила, значно перевищивши максимально дозволену швидкість руху в населеному пункті майже в два рази при тому, що досвід його керування автомобілем становив до одного року. Вказане свідчить, що злочин був вчинений ОСОБА_3 за обставин грубого порушення ним ПДР, він мав реальну об'єктивну можливість уникнути трагедії та втрати життя молодою людиною шляхом простого дотримання ним встановлених ПДР та проявлення належної уважності та поваги до них, до здоров'я і життя інших людей. Вказане свідчать про підвищений ступінь як суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_3 злочину, так і його особи.
27.Аналізуючи конкретні обставини справи, слід зважити на зміст і обсяг допущених обвинуваченим ОСОБА_3 порушень правил безпеки дорожнього руху та одночасно врахувати перебування потерпілої в аварійній ситуації, яка не мала жодну можливість запобігти наїзду.
28.Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
29.Щодо особи винного, то ОСОБА_3 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення в молодому віці, позитивно характеризується за місцем проживання, роботи та навчання. На обліку у лікарня-нарколога та лікарня-психіатра не перебуває.
30.Суд також враховує позицію потерпілого, який просив суд не позбавляти волі обвинуваченого. Але таке прохання потерпілого жодним чином не зменшує ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 діяння.
31.Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якій ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні. Органом пробації зроблений висновок про те, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.
32.З урахуванням вказаних обставин, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , того, що він хоча і вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, активно сприяв його розкриттю, у нього відсутні обставини, що обтяжують його покарання, потерпілий просив суд не позбавляти волі обвинуваченого, а також того, що у обвинуваченого відсутні обставини, які обтяжують покарання, проте з урахуванням конкретних обставини вчинення ОСОБА_3 тяжкого злочину, за яких він грубо порушив ПДР внаслідок кримінально протиправної самовпевненості шляхом значного перевищення швидкості руху в місті (від 84,6 до 100 км/год), маючи при цьому невеликий досвід керування транспортним засобом усього до одного року, не давши при цьому дорогу пішоходу, який рухався по нерегульованому пішохідному переходу, що значно підвищує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним діяння, а також невідворотні наслідки, що настали від вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 тяжкого злочину у виді смерті молодої людини, даних досудової доповіді, середніх ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог Закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим ОСОБА_3 , так і іншими особами, а також виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливо тільки в умовах ізоляції останнього від суспільства, а тому йому слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі, але в нижніх межах санкції ч. 2 ст. 286 КК з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Суд дійшов висновку, що призначення такого основного та додаткового покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке основне та додаткове покарання повністю досягнуть мети їх призначення та призведуть до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. При цьому, з урахуванням наведених обставин, характеру протиправних дій обвинуваченого, невідворотних наслідків, що настали у виді смерті потерпілої, суд не вбачає підстав для застосування положень як ст. 69, так і ст. 75 КК.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
33.Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні був затриманий 06.09.2025, що підтверджується відповідним протоколом, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 08.09.2025 відносно ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого був продовжений у встановленому законом порядку ухвалою від 03.11.2025 та спливає 01.01.2026.
34.Оскільки суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 реального покарання у виді позбавлення волі, з метою виконання вироку та запобіганню спробам обвинуваченого ухилитися від суду, строк його тримання під вартою має бути продовжений до набранням вироком законної сили.
35.На підставі ч. 5 ст. 72 КК, у строк покарання ОСОБА_3 необхідно зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 06.09.2025 до набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
36.У силу ч. 2 ст. 124 КПК з обвинуваченого ОСОБА_3 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у загальній сумі 19 083,60 грн.
37.Питання про арешт майна та про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ч. 4 ст. 174, ч. 9 ст. 100 КПК.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375, ч. 15 ст. 615 КПК, суд -
ухвалив:
1. ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
2.Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили.
3.Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання та взяття під варту, тобто з 06.09.2025, зарахувавши йому таким чином згідно ч. 5 ст. 72 КК в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 06.09.2025 до набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку день за день.
4.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у загальній сумі 19 083,60 грн (дев'ятнадцять тисяч вісімдесят три гривні 60 коп.).
5.З набранням вироком законної сили скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.09.2025 арешт, та:
-автомобіль «BMW 525» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 21.05.2025 ТСЦ 5144, належить ОСОБА_3 ; чохол з керма автомобіля «BMW 525» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було вилучено під час проведення огляду місця ДТП від 06.09.2025, - повернути власнику - обвинуваченому ОСОБА_3 , поновивши його право розпорядження цим майном;
-мікрооб'єкти, схожі на волосся, виявлені та вилучені з вітрового скла автомобіля «BMW 525» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; марлеві тампони, на які було зроблено змиви з внутрішньої ручки передньої лівої двері та з важеля перемикання передач коробки передач автомобіля «BMW 525» реєстраційний номер НОМЕР_1 , які були вилучені під час проведення огляду місця ДТП від 06.09.2025, - знищити;
-взуття (кросівки білого кольору), яке було вилучене під час проведення огляду місця ДТП від 06.09.2025 та одяг (футболку блідо-жовтого кольору, штани сірого кольору, труси білого кольору, шкарпетки білого кольору), який було вилучено під час проведення огляду трупа від 06.09.2025, які належали загиблій ОСОБА_7 , - повернути потерпілому ОСОБА_6 .
6.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
7.Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК.
8.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
9.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
10.Під час судового провадження судом застосовувалися Правила організації ефективного кримінального судочинства, які введені в дію рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020, з якими можна ознайомитись на сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за посиланням: https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, у розділі «Громадянам», вкладка «Проект «Суд, громадяни, суспільство, держава: співпраця заради змін», а також у секретаря судового засідання.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1