Єдиний унікальний номер №333/1629/24
Номер провадження № 2/333/166/25
Іменем України
31 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретарки судового засідання Пузанової А.В., позивачки ОСОБА_1 , представниці позивачки ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представниці відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, -
встановив:
До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя.
В обґрунтування уточненого позову зазначено, що 25.05.2023 за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №336/2946/23 розірвано шлюб між ОСОБА_3 до ОСОБА_1 . За час шлюбу, позивачем та відповідачем, як подружжям було придбано на праві спільної сумісної власності подружжя рухоме майно, а саме транспортний засіб марки ГАЗ 2752, «Соболь», 2003 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , право власності якого зареєстровано за відповідачем. Вартість спільного сумісного майна подружжя становить 83 820, 00 грн. Вартість 1/2 частини спільного сумісного майна подружжя у розмірі 41910,00 грн. Позивач вважає доцільним розподілити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, набуте під час шлюбу, наступним чином, а саме стягнути з відповідача компенсацію вартості 1/2 частки майна подружжя, транспортного засобу марки ГАЗ 2752, «Соболь», 2003 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 у розмірі 41 910,00 грн.
25.03.2024 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 , в якому зазначено, що у 2012 році під час перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем вони оформили Договір фінансового лізингу № ZPC0A@0000359200 від 19.07.2012 року на транспортній засіб марки ГАЗ 2752, який належав на праві власності ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». До 2017 року вони спільно з ОСОБА_1 виплачували грошову суму за оренду вказаного автомобіля, що підтверджується копією додатку до вищезазначеного Договору лізингу. У 17.06.2017 р. з боку власника транспортного засобу, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" йому було видано довіреність на право керування спірним автомобілем. У той же час власник транспортного засобу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" видав наказ, відповідно до якого йому доручили зняти транспортний засіб з обліку в сервісному центрі МВС. Йому було надано зразок заяви, з якою він мав звернутися до банку з проханням зняти з обліку зазначений транспортній засіб. Згодом вони отримали листа від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в якому їм було повідомлено, що зобов'язання за Договором фінансового лізингу виконані і йому було надано пакет документів щодо переоформлення спірного автомобіля на його ім'я. Через деякий час, цього ж року вони фактично припинили шлюбні відносини. Пакет документів, отриманий з банку для переоформлення права власності на спірний транспортний засіб залишився у позивача, який вона відмовилася йому віддавати. Таким чином, він не зміг оформити право власності на автомобіль марки ГАЗ 2752, номер кузова НОМЕР_2 на своє ім'я, подальша доля та місцезнаходження спірного автомобіля йому не відома.
Вважає, що позивачем ОСОБА_1 не додано жодного доказу того, що спірний автомобіль перейшов у його власність чи їх сумісну власність, оскільки фактично передачі автомобіля не було та він не був оформлений у встановленому законом порядку. При цьому зазначив, що сам по собі Договір фінансового лізингу від 19.07.2012 року та лист з пакетом документів, яку надав йому банк для переоформлення спірного транспортного засобу на його ім'я, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації автомобіля у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності на транспортній засіб від банку до нього. Окрім того, визначення вартості спірного автомобіля не підтверджено, оскільки до позову не долучено жодного доказу його покупки, а також висновків експерта про середню ринкову вартість ТЗ. Отже, спірний автомобіль ГАЗ 2752, номер кузова НОМЕР_2 не є власністю жодної з сторін, тому не може бути визнаним спільною сумісною власністю подружжя та розділений між сторонами за правилами ст.ст. 69-71 СК України, просить в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити з підстав викладених в уточненій позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 та його представниця ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти позову з підстав зазначених у відзиві.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків,передбачених законом.
Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі,розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі,речовими об'єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.ст. 77-80 ЦПК України, докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.05.2023 року рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Рішення набрало законної сили 27.06.2023.
17.06.2017 наказом голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» № ZPC0A@0000359200 знято з обліку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» транспортний засіб ГАЗ 2752 VIN НОМЕР_2 з метою виконання проекту «Фінансовий лізинг».
Згідно довіреності виданої ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» уповноважено ОСОБА_3 в тому числі керувати автомобілем марки ГАЗ 2752 VIN НОМЕР_2 власником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно чинного законодавства України.
Актом звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 17.06.2017 сторони засвідчили, що всі зобов'язання відповідно до договору ZPC0A@0000359200 було належним чином виконано, претензій стосовно договору та зобов'язань за ним сторони не мають. Лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за договором. Предмет лізингу- автомобіль ГАЗ 2752 разом з відповідними документами передано у власність лізингоодержувачу.
Згідно інформації наданою регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях на виконання ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2024 повідомлено, що транспортний засіб ГАЗ 2752, VIN НОМЕР_2 станом на 02.11.2024 зареєстрований за АТ КБ «ПРИВАТБАНК». У власності ОСОБА_3 зазначений транспортний засіб не перебував.
Згідно довідки № 103 про середню ринкову вартість КТЗ від 04.11.2024 виданою оцінювачем ОСОБА_5 встановлено, що згідно даних періодичного довідника «Бюлетень авто товарознавця» № 137 середня ринкова вартість колісного транспортного засобу ГАЗ 2752 «Соболь», 2003 року випуску, з об'ємом двигуна 2300 см. куб., в робочому стані становить 83820 грн. із зазначенням примітки: дійсна ринкова вартість автомобіля може бути визначена тільки після огляду КТЗ, з урахуванням фактичного стану, пробігу, дефектів, комплектації, укомплектованості.
13.12.2024 на запит суду отримана інформація від АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якій зазначена, що заборгованість по кредитному договору за номером ZPC0A@0000359200 від 19.07.2012 відсутня. Дата закриття кредитного договору 17.06.2017. Переоформлення транспортного засобу ГАЗ 2752 VIN НОМЕР_2 , який належав АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім'я ОСОБА_3 не в компетенції банка. Пакет документів для переоформлення банком було надано, подальше супроводження процедури банком не передбачено.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як вказує ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено в судовому засіданні, в період шлюбу сторони мали в користуванні транспортний засіб ГАЗ 2752 на підставі договору фінансового лізингу, який оплачували за спільні кошти. Після виконання зобов'язання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав довіреність на ім'я ОСОБА_3 на право керування зазначеним транспортним засобом та доручено зняти його з обліку в сервісному центрі МВС. Після чого йому надано пакет документів для переоформлення автомобіля на своє ім'я. Зазначене сторони не оспорювали.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтями 69, 70 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як вказує ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Житлові будинки, земельна ділянка та автомобіль були придбані в період перебування сторін у шлюбі, факт того, що зазначене майно є спільним майном подружжя не заперечувався сторонами, тож таке майно є спільним майном подружжя у відповідності до вимог закону та не потребує визнання таким додатково рішенням суду.
Фактично метою подання позову є розподіл спільного набутого подружжям майна, а саме: транспортного засобу ГАЗ 2752.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 328, та ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено сторонами, що транспортний засіб ГАЗ 2752 у жодної із сторін у користуванні не перебуває, місце його знаходження його не відоме. В розшуку вказаний транспортний засіб не перебуває. Сторони до поліції про зникнення автомобіля не зверталися.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15-ц, провадження № 14-712цс19, дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого встановлені законом, передбачає нероздільність зобов'язань подружжя, що за своїм змістом свідчить про солідарний характер таких зобов'язань, незважаючи на відсутність у законі вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов'язаннями, що виникають із правочинів, вчинених в інтересах сім'ї.
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК). Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. 2, 4 і 5 ст. 71 СК). У постанові від 25.05.2020 у справі № 347/955/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про виплату позивачеві 1/2 вартості автомобіля як компенсації його частки у праві спільної сумісної власності подружжя. Вважав, що у ситуації, коли один із подружжя, який не користується спірним автомобілем, просить виплатити йому компенсацію вартості його частки у зазначеному праві, згідно з вимогами статей 60, 61, 70, 71 СК слід присудити відповідну компенсацію за рахунок іншого з подружжя, який цим автомобілем користується, незалежно від його згоди.
В судовому засіданні встановлено, що спірним автомобілем ГАЗ 2752, номер кузова НОМЕР_2 сторони не користуються, на праві власності в жодного з них не перебуває.
За таких обставин, суд позбавлений можливості встановити наявність спільно придбаного майна подружжя, встановити його дійсну вартість, а відтак і здійснити його справедливий розподіл, у зв'язку з чим у позові необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 13, 15-16, 316, 328, 334, 355, 365, 368, 370, 372, 386, 392, 748 ЦК України, ст.ст. 57, 60-61, 70-71 СК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 11.11.2025 р.
Суддя: Ю.Р.Піх